Рішення № 29839008, 05.03.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. Справа № 923/133/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Херсон

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь", с. Мала Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області

про спонукання до виконання мирової угоди

за участі представників:

від позивача - Супруненко Г.П. - представник, довіреність №01-12/8 від 22.01.2013 р.; Зубрілов І.І. - представник, довіреність №01-12/6 від 11.01.2013 р.

від відповідача - не прибув

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулося до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" (відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 47310 грн. 31 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи позов невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2008р. у справі №12/157-Б-06 та несплатою грошових коштів в порядку та в строки встановлені сторонами в мировій угоді в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 47310 грн. 31 коп.

Відповідач, належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України, повторно не направив свого представника в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні. Зазначене клопотання судом відхиляється, оскільки суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для забезпечення явки уповноваженого представника, подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

У відзиві на позов відповідач визнає позовні вимоги та пояснює, що причиною невиконання мирової угоди відбулось внаслідок несприятливих погодних умов, в зв'язку з чим просить суд відстрочити виконання судового рішення до 01.10.2013р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2008 року у справі

№12/157-Б-06 затверджено мирову угоду укладену кредиторами Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" в особі голови комітету кредиторів Голобородька А.А. з однієї сторони та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Промінь" в особі керуючого санацією Крижановського Миколи Михайловича та припинено провадження у вищезазначеній справі.

Перелік та розмір грошових вимог кредиторів затверджено ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.02.2007р. у справі №12/157-Б-06.

Пунктом 1 мирової угоди встановлено від 24.04.2008р., що розмір кредиторських вимог позивача до відповідача складає 47310 грн. 31 коп. В цьому ж пункті мирової угоди сторони домовились про відстрочку виконання грошових зобов'язань боржника, так вимоги позивача, які підлягали задоволенню віднесено до вимог четвертої черги на загальну суму 47310 грн. 31 коп. та надано відповідачу відстрочку сплати боргу з грудня 2008 року по грудень 2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.8 ст. 39 вищезазначеного Закону у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню.

Зважаючи на зазначені положення та враховуючи, що мирова угода є одночасно і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за мировою угодою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив зобов'язання щодо виконання умов мирової несплативши грошові кошти в порядку та в строки встановлені сторонами в мировій угоді в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 47310 грн. 31 коп.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, затверджена судом мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому за своєю природою є таким правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний належним чином, відповідно до умов укладеної угоди та за правилами ст. ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення даного спору в суді відповідач свої зобов'язання по мировій угоді не виконав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Невиконання відповідачем умов мирової угоди щодо погашення заборгованості в порядку та строки, передбачені вищезазначеною мировою угодою, свідчить про наявність в його діях складу цивільної відповідальності, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за мировою угодою, зобов'язання за якою відповідачем не виконуються є обґрунтованими, відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.03.09 у справі 10/112.

Відповідач у відзиві на позов, посилаючись на відсутність коштів та сезонність своєї виробничої діяльності просив відстрочити виконання рішення до 01.10.2013р. Суд відхиляє зазначену заяву виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення посиланням на відсутність у нього коштів та сезонність своєї виробничої діяльності.

В розумінні ст.121 ГПК України, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

На підтвердження необхідності надання відстрочки виконання судового рішення боржником не було надано у судове засідання жодного документа, на підтвердження викладених у заяві обставин та письмових доказів, що б підтвердили можливість виконання рішення в майбутньому.

Надаючи оцінку поясненням відповідача в сукупності з викладеними доводами у заяві про відстрочку виконання рішення, суд зазначає, що письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" (74105, с. Мала Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, р/р 26001136119 в РБ "Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 03785148) на користь:

а) Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (73000, м. Херсон, пров. 40 Жовтня, 5-А, р/р 31219230700002, одержувач УДКСУ у м. Херсоні, Банк ГУДКСУ по Херсонській області, МФО 852010, код 37959779, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *, код ЗКПО підприємства, 50070000; 01; - платежі до Фонду соціального захисту інвалідів) заборгованість в сумі 47310 грн. 31 коп.;

б) на користь держави до Держбюджету на рахунок р/р 31215206783002 банк ГУ ДКСУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779 отримувач платежу УДКСУ у м. Херсоні, 1720 грн. 50 коп. судового збору, у призначенні платежу Судовий збір, код 03500045 (пункт в таблиці ставок судового збору).

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2013р.

Суддя Л.М. Немченко