Постанова № 298390, 13.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.11.06 Справа № 5/16-19/4А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Бобеляк О.М.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова №14988/10-008 від 04.07.06р.

на постанову господарського суду Львівської області від 11.05.2006р.

у справі №5/16-19/4А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Жанна-Плюс», м.Львів

до ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників

від позивача – не з’явився;

від відповідача – Рождественська Л.П. –представник (дов. у справі);

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 16.10.06р.

Права та обов’язки згідно ст.ст.49,51 КАС України представникам сторін роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Постановою господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у справі №5/16-19/4А (суддя Н.Г. Левицька) задоволено позовні вимоги ТзОВ «Жанна-Плюс»до ДПІ у Галицькому районі м.Львова і скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.12.04р. №0006452320/1/04-23-2/30478382/20177 та №0006442320/1/04-23-2/30478382/20178.

Постанова суду мотивована п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про правомірне віднесення позивачем до валових витрат витрат з оплати вартості послуг мобільного зв’язку в сумі 29047 грн., витрат понесених з оплатою отриманих маркетингових та юридичних послуг на суму 80700 грн. (в тому числі податок на додану вартість) та правомірне включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з цих господарських операцій.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Галицькому районі м.Львова оскаржила рішення суду, наполягаючи на безпідставності визнання судом першої інстанції нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем належним чином не підтверджено первинними бухгалтерськими документами правомірність віднесення до валових витрат витрат по оплаті отриманих маркетингових та юридичних послуг та згідно актів виконаних робіт, яку не доводять зв’язок даних послуг з веденням господарської діяльності, витрат з оплати послуг мобільного зв’язку і, відповідно, неправомірно віднесено відповідні суми податку на додану вартість з цих господарських операцій до податкового кредиту.

Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:

актом перевірки від 29.09.04р. №303/23-2/30478382 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Жанна-Плюс»за період з 01.01.02р. по 01.04.04р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в 2002р. на суму 4117 грн., в 2003р. на суму 68273 грн., в I кв. 2004р. на суму 4770 грн., та занижено податок на додану вартість в 2002р. на суму 2234 грн., в 2003р. на суму 31946 грн., в I кв. 2004р. на суму 820 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова 17.12.04р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0006452320/1/04-23-2/30478382/20178, яким згідно п.п. «а, б, в, г»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 52500 грн., а саме 35000 грн. –основний платіж, 17500 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- №0006442320/1/04-23-2/30478382/20177, яким згідно п.п. «а, б, в, г»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 107374 грн., з них 77160 грн. –основний платіж, 30214 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкові повідомлення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого 19.07.05р. були прийняті податкові повідомлення-рішення по результатах розгляду четвертої скарги платника, зокрема, податок на прибуток визначено в сумі 76365 грн. –основний борг та 30214 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

В ході перевірки представниками податкового органу встановлено, що ТзОВ «Жанна-Плюс» віднесло до валових витрат витрати з оплати вартості отриманих маркетингових та юридичних послуг в сумі 80700,00 грн., на підставі актів виконаних робіт, які не доводять зв'язок даних послуг з веденням господарської діяльності підприємства, та віднесло до валових витрат вартість послуг мобільного зв'язку в сумі 29047,00 грн., які не підтверджені розшифровкою телефонних розмов, що надаються оператором мобільного зв'язку, які би підтвердили, що дані послуги пов'язані з господарською діяльністю, а також віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість з послуг мобільного зв'язку в розмірі 6629,00 грн. і з маркетингових послуг в розмірі 28371,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону).

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження правомірності віднесення ним до валових витрат за перевірений період витрат з оплати послуг мобільного зв’язку надано суду першої інстанції документи, а саме копії угод з ЗАТ "Київстар GSМ", копії платіжних доручень про сплату вартості послуг мобільного зв'язку, копії наказів ТзОВ "Жанна-Плюс" від 01.07.2002р., якими затверджено список працівників, які забезпечені мобільними телефонами, затверджено правила користування мобільним зв'язком та встановлено ліміти на мобільні телефонні розмови, копії наказів ТзОВ "Жанна-Плюс" від 03.01.2003р., якими затверджено правила користування мобільним зв'язком та встановлено ліміти на мобільні телефонні розмови та наказу ТзОВ "Жанна-Плюс" від 03.01.2003р., яким затверджено список працівників, які забезпечені мобільними телефонами.

Враховуючи вищенаведені документи, судова колегія вважає підставним висновок місцевого господарського суду щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат вартість послуг мобільного зв'язку в сумі 29047,00 грн. і, відповідно 6629,00 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту, так як останні пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Однак, як зазначено в акті перевірки, позивачем не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами правильність віднесення до валових витрат витрат з отриманих маркетингових та юридичних послуг.

Позивачем під час судового розгляду цієї справи в суді першої інстанції було подано копії підтверджуючих документів щодо надання маркетингових послуг, зокрема копії договорів з ПП "Укртехнопроект" про надання маркетингових послуг, замовлень на проведення маркетингових досліджень та пропозицій щодо контрагентів для укладення договорів, а також копії підтверджуючих документів щодо надання юридичних послуг, зокрема, копію договору з приватним підприємцем Пашковим І.В., акти виконаних останнім робіт, копії договорів, проекти яких розроблялись приватним підприємцем Пашковим І.В.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями (далі Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені норми права, апеляційна інстанція вважає, що наданні позивачем документи не можуть бути підставою для включення останнім оплачених маркетингових та юридичних послуг (в сумі 80700 грн.) до складу валових витрат та віднесення відповідно податку на додану вартість (в сумі 28371 грн.) до складу податкового кредиту по даних видах робіт (послуг).

Також відсутні докази використання наданих послуг у власній господарській діяльності.

Згідно ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні »від 04.12.90р. №509-ХІІ, із змінами та доповненнями (далі Закон №509-ХІІ) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні даткові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Таким чином, відповідач, діючи в межах наданих йому Законом №509-ХІІ повноважень, правомірно визначив позивачу суми податкових зобов’язань та нарахував штрафні (фінансові) санкції, зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, по наданих йому маркетингових та юридичних послугах, які безпідставно визнанні нечинними судом першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 209, ч.5 ст. 254 п.п.6,7 розділу VІІ КАС України, –

Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Постанову господарського суду Львівської області від 11.05.2006р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. Позов задоволити частково. Визнати нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 17.12.04р.: №0006452320/1/04-23-2/30478382/20177 в частині визначення ТзОВ «Жанна-Плюс»податку на додану вартість в сумі 5809 грн. боргу та 2905 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006442320/1/04-23-2/30478382/20178 в частині визначення ТзОВ «Жанна-Плюс»податку на прибуток в сумі 9482 грн. Основного платежу і 4742 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя О.М.Бобеляк

суддя Г.В.Орищин