Ухвала суду № 29837616, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19248/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М., секретаря Козійчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків до Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл», Приватного підприємства «Колос Кіровоградщини - 2009», Приватного підприємства «Електропроммаш» про стягнення коштів за нікчемними угодами, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Позивачем проведено позапланову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Колос Кіровоградщини - 2009» та Приватного підприємства «Електропроммаш» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, про що складено Акт від 25 червня 2011 року № 484/40-40/20010397 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 36-113).

Перевіркою встановлено порушення Відповідачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) від 03.04.1997 року, а саме, завищення ним на 1 739 978, 28 грн. суми податкового кредиту, та порушення вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме, завищення на 1 739 978, 28 грн. суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту, між Відповідачами укладено Договори поставки зазначеної у них продукції.

Згідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду; якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження); не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 22 квітня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 31, 32), порушено кримінальну справу №57-481 відносно співзасновників Приватних підприємств «Колос Кіровоградщини - 2009» та «Електропроммаш» за фактом фіктивного підприємництва, тобто, створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, являючись організаторами злочинів, за попередньою змовою групою осіб, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою ст. 27, частиною другою ст. 28, частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з Акта Позивача та не заперечується представником Відповідача - Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл», допитані в якості свідків засновники та директори Приватних підприємств «Електропроммаш» і «Колос Кіровоградщини 2009» гр. гр. ОСОБА_9. та ОСОБА_5 зазначили, що вони зареєстрували вказані суб'єкти підприємницької діяльності без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання гр. гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, фактично діяльність підприємств не вели, договірні та первинні документи не виписували, фінансово-господарську діяльність не здійснювали, в зв'язку з чим, первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені цих осіб, які заперечують свою участь у створенні, діяльності зазначених підприємств та у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими, підписаними повноважними особами, та такими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, чи послуг, що збігається з позицією Верховного суду України, викладеною у його Постанові від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, як зазначив представник Позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, Відповідачем - Закритим акціонерним товариством «АТ Каргілл» складські документи на підтвердження прийняття товару зазначеного в договорах, а саме, соняшникового насіння та кукурудзи, під час проведення перевірки не надано.

А згідно із частинами першою другою ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року №37-ІV, зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію; складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Більш того, як вбачається з Акта Позивача та наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснень його представника, інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів та трудових ресурсів у Відповідачів - Приватних підприємств «Колос Кіровоградщини - 2009» та «Електропроммаш» відсутня.

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 та частини п'ятої ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено адміністративний позов та стягнуто кошти з Відповідачів в дохід держави у сумі 14 505 461,40 грн. за зазначеними договорами, оскільки, господарські операції, проведені Відповідачами не підтверджуються належними первинними документами, а отже, дані правочини укладено ними без настання реальних юридичних наслідків. Більш того, правочини, укладені Відповідачами були спрямовані на заволодіння коштами (майном), що належить державі, через незаконне формування податкового кредиту та збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок та відповідно до частини другої ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Проте, в зв'язку з тим, що правочини укладено між Відповідачами до набрання чинності цим Законом та вони є нікчемними з моменту їх укладення, необхідність визнання їх в судовому порядку недійсними для застосування Позивачем конфіскаційних санкцій відсутня. Крім того, зазначеним Законом доповнено частиною другою статтю 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, тому, посилання на неї Відповідача - Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл» в апеляційній скарзі та його представника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції є безпідставними.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, вимоги якої Відповідачем - Закритим акціонерним товариством «АТ Каргілл» не виконано.

Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 18.02.2013 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.