Ухвала суду № 29838475, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1206/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С., Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року за адміністративним позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-автоматика», за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина» про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, -

В С Т А Н О В И В :

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина» за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, про що складено Акт від 13.02.2012 року №219/23-112/36999318 (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 21 877 грн., у тому числі за березень 2011 року - 19 757 грн., за квітень 2011 року - 2 120 грн.

Як встановлено Позивачем в Акті, правочин, укладений Відповідачем з Третьою особою (далі - контрагент) є нікчемним, оскільки, під час проведення Позивачем перевірки Третьої особи, у контрагента не виявлено актів приймання-передачі товарів, документів, що посвідчують транспортування, зберігання товарів та інших первинних документів, також відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

А відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з Договору поставки №100311 від 10 березня 2011 року (далі - Договір №100311), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 96, 97), укладеного між Позивачем та Третьою особою, контрагент зобов'язується передати у власність комплектуючі в асортименті, в кількості та по ціні згідно Специфікації або рахунку-фактури, а Позивач - прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Позивачем на виконання умов зазначеного Договору та на підтвердження реальності поставки контрагентом товару надано податкові накладні від 10.03.2011 року №79 та від 05.04.2011 року №20 та видаткові накладні від 10.03.2011 року №89 і від 05.04.2011 року №90 на загальну суму 21 877 грн., в тому числі ПДВ 19 757 грн. та 2 120 грн. відповідно, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 98-101).

Як вбачається з видаткових накладних та довіреностей на отримання цінностей, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 125-138), Позивачем реалізовано отриманий від Третьої особи товар іншим контрагентам.

Крім того, між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» укладено Договір оренди нежитлового приміщення №22-12СА/10 від 01 грудня 2010 року, за яким Товариство передало Позивачу у строкове платне користування нежитлові приміщення у нежитловому будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 (літ.1), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.139-143).

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Більш того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави, тобто, обов'язковою умовою стягнення в дохід держави грошових коштів, одержаних за правочином, укладеним після набрання зазначеним Законом України чинності, та який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є визнання його в судовому порядку недійсним.

Будь-які докази щодо визнання судом Договору №100311 недійсним, в матеріалах справи відсутні.

На виконання господарських зобов'язань, підтвердження товарності господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, він відповідає економічному змісту та чинному законодавству, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у березні-квітні 2011 року.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем виконано.

Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.