Ухвала суду № 29834849, 04.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р.

Справа № 1570/3548/2012

Категорія: 10.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси до публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» про стягнення 25676,23 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості по страхових внесках в сумі 21128, 93 гривні та пені в сумі 4547, 30 гривень, оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі наказу Відділення ВД ФССНВ у Малиновському районі м. Одеси від 18.04.2012 № 85 з 23.04.2012 року до 08.05.2012 року було проведено позапланову перевірку ПАТ «Одеський коровай», якою встановлено, що відповідач має недоїмку по страхових внесках в сумі 21128, 23 гривні та несплачену пеню в сумі 4547, 30 гривень, яка утворилась внаслідок не проведення платіжного доручення в первинних документах бухгалтерського обліку ПАТ «Одеський коровай», що призвело до порушення порядку обчислення та строків сплати страхових внесків до Фонду, що передбачено розділом 4 п. 4.12 Інструкції №36.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Одеський коровай» знаходиться на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси за № 152600398 та є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) роботодавці - власники підприємств, установ і організацій, або уповноважені ними органи, або фізичні особи є страхувальниками з загальнообов'язкового страхування від нещасних випадків.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та на підставі наказу Відділення ВД ФССНВ у Малиновському районі м. Одеси від 18.04.2012 № 85 було проведено з 23.04.2012 року по 08.05.2012 року позапланову перевірку ПАТ «Одеський коровай».

За результатами проведеної перевірки складено акт №82/1 перевірки правильності і нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 08.05.2012р. (а.с. 23-25). Перевіркою встановлено, що відповідач має недоїмку по страхових внесках в сумі 21128 грн. 33 коп. та несплачену пеню в сумі 4547 грн. 30 коп. Недоїмка утворилась внаслідок не проведення платіжного доручення в первинних документах бухгалтерського обліку ПАТ «Одеський коровай», що призвело до порушення порядку обчислення та строків сплати страхових внесків до Фонду, що передбачено розділом 4 п. 4.12 Інструкції №36.

Судом також встановлено, що ПАТ «Одеський коровай»у строки та порядок, передбачені п.4.12 Інструкції № 36 подано до АКБ «Одеса-Банк», з яким ПАТ «Одеський коровай» було укладено договір про приймання платежів № 210 від 15.10.2008 року, платіжне доручення № 26 від 09.04.2009 року на суму 21129 грн. на перерахування до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страхових внесків за березень 2009 року. Зазначені дорученні були прийняті банком до виконання, але переказ коштів не проведено, в зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку АКБ «Одеса-Банк» було недостатньо коштів, а тому платіжні доручення не виконані й узяті для облікування за позабалансовим рахунком.

Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що сума недоїмки підлягає стягненню, в зв'язку з прийняттям господарським судом Одеської області рішення від 13 травня 2009 року по справі № 29/23-09-537 за позовом ВАТ «Одеський коровай» до ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк» про стягнення 2 308 713 гривень, яким з «АКБ «Одеса-Банк» стягнуто проінкасовану грошову суму в розмірі 1 740 052,16 гривень.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, аналізуючи наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування. П. 1.3 статті 1 цього Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 статті 1 цього ж Закону визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23.09.1999 року № 1105-XV (далі за текстом Закон України №1105 - XV), який, крім підпунктів "а" - "в" пункту 5 та п. 7 статті 21, набрав чинності з 01.04.2001 року, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно - правових актів, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема щодо погашення боргу, регулюються спеціальним законодавством, відмінним в силу статей 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" від Закону України "про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п. 2 розділу X1 Закону України № 1105-XV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на це, з моменту вступу в силу Закону України № 1105-XV (з 01.04..2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили до 12.02.2003 р. також не застосовуються, хоча зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими включено п. 16 частини першої ст. 14 Закону, відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом України від 16.01.2003 р. № 429-1V.

Окрім цього, статті 15, 46 Закону України №1105 встановлюють, що Фонд соціального страхування України від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, натомість як згідно з ч. 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" державні цільові фонди це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб; державні цільові фонді включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фону України.

Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України № 1105-XV не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України № 1105- XV не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, до податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" згідно його преамбули.

Таку правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 25 лютого 2008 року № К-23758/06.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 06.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Крусян А.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.