Ухвала суду № 29834621, 27.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 2а-7043/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за позовом виробничо-торгівельної фірми «Велам» товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року виробничо-торгівельна фірма «Велам» ТОВ звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000423600 від 20.04.2011р. Позов мотивує тим, що при проведенні перевірки податкова інспекція прийшла до помилкового висновку про порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.4 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.9 ст.5, п.п.7.3.3, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує, що після подання податкової декларації за результатами діяльності за 2007р. товариством самостійно в березні 2008р. виявлено помилку в її даних та виправлено шляхом відображення відсутності залишків на складах МНМА станом на 31.03.2008р., показники балансової вартості відкориговані та приведенні у відповідність, однак перевіряючими цей факт розцінено як заниження показників приросту балансової вартості запасів. Також, позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми сплачених платежів на добровільне страхування життя застрахованих працівників підприємства, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність право платника податків віднести до складу валових витрат витрати на сплату добровільних внесків на страхування найманої ним особи у разі, якщо вигодонабувачем по договору страхування на час його укладення визначено ту чи іншу особу. Крім цього, відповідачем безпідставно зазначено в акті перевірки про створення позивачем нових основних фондів, які підлягають амортизації на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проти позову заперечила, зазначивши, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем станом на 01.01.2008р. не вірно була задекларована балансова вартість МНМА в сумі 292076 грн., внаслідок чого підприємством не вірно було визначено приріст балансової вартості запасів за І квартал 2008р., що призвело до заниження валового доходу за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на суму 292076 грн. Також, в порушення п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону товариством завищено суму валових витрат по довгостроковому страхуванню життя на суму 1020699 грн., а також завищено витрати на поліпшення основних фондів за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на суму 1233747 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним; в задоволенні позову податкова інспекція просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2011р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов виробничо-торгівельної фірми «Велам» ТОВ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.20.1.4 ст.20, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2011 року, відповідно до наказів СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 04.02.2011р. №63, від 14.03.2011р. №123, у період з 14.02.2011р. по 14.03.2011р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено планову виїзну перевірку ВТФ «Велам» ТОВ (код за ЄДРПОУ 13842002) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №371/36/13842002 від 04.04.2011р.

В матеріалах перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5, п.п.5.4.9 п.5.4, п.5.9 ст.5, п.п.7.3.3, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на загальну суму 471325 грн., у тому числі за І квартал 2008 року занижено податок на прибуток в сумі 142771 грн., за півріччя 2008 року занижено податок на прибуток в сумі 277104 грн., за три квартали 2008 року занижено податок на прибуток у сумі 420077 грн., за 2008 рік занижено податок на прибуток в сумі 434173 грн.; за І квартал 2009 року занижено податок на прибуток у сумі 12924 грн., за півріччя 2009 року занижено податок на прибуток в сумі 14706 грн., за три квартали 2009 року завищено податок на прибуток в сумі 54108 грн., за 2009 рік завищено податок на прибуток в сумі 7698 грн.; за І квартал 2010 року завищено податок на прибуток в сумі 14257 грн., за півріччя 2010 року занижено податок на прибуток в сумі 24495 грн., за три квартали 2010 року завищено податок на прибуток в сумі 11302 грн., за 4 квартал 2010 року занижено податок на прибуток в сумі 44850 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 20.04.2011р. СДПІ ВПП у м.Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення №0000423600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 589156,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 471325 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117831,25 грн.).

Задовольняючи позов виробничо-торгівельної фірми «Велам» ТОВ про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені в акті перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами щодо кожного факту порушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Так, в акті перевірки, серед іншого, зазначено, що станом на 01.01.2008р. позивачем у таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатку К1/1 Декларацій з податку на прибуток задекларовано балансову вартість малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) в сумі 292076 грн., а саме: сума дебетових сальдо по балансовим рахункам 111 «Бібліотечні фонди» в сумі 1562,76 грн., 112 «МНМА» в сумі 289871,36 грн., 115 «Інвентарна тара» в сумі 642 грн. В бухгалтерському обліку підприємством здійснені наступні проводки: Дт 832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів», Кт 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» та кредитове сальдо по рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» станом на 01.01.2008р. становить 292076 грн. Тобто, станом на початок перевіряємого періоду МНМА введенні в експлуатацію і згідно облікової політики підприємства нарахований знос в розмірі 100%. На підставі вказаного, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством ВТФ «Велам» ТОВ станом на 01.01.2008р. не вірно була задекларована балансова вартість МНАМ в сумі 292076 грн., внаслідок чого підприємством не вірно був визначений приріст балансової вартості запасів за І квартал 2008 року, що призвело до заниження валового доходу за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на суму 292076 грн., в тому числі за І квартал 2008 року валовий дохід занижений на суму 292076 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2008р. ВТФ «Велам» ТОВ була подана декларація з податку на прибуток за результатами діяльності за 2007 рік, в якій на кінець звітного періоду відображена у рядку А7 сума 292076 грн., а саме сума дебетових сальдо по балансовим рахункам 111 «Бібліотечні фонди» в сумі 1562,76 грн., 112 «МНМА» в сумі 289871,36 грн., 115 «Інвентарна тара» в сумі 642 грн. В січні 2008 року підприємством виявлено помилкове відображення ним у рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» суму 289871,36 грн., оскільки проведеною інвентаризацією встановлено списання зазначених активів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податку, який самостійно виявив помилку, має право виправити її на протязі строку давності визначеного ст.15 цього Закону, тобто протягом 1095 календарних днів.

Згідно абз.3 п.5.1 ст.5 вказаного Закону платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У відповідності до вимог зазначеної статті ВТФ «Велам» ТОВ, при подачі декларації на прибуток за І квартал 2008 року, самостійно виправлено помилку та зазначено про відсутність МНМА станом на 31.03.2008р.

Більше того, факт здійснення у 2007р. позивачем помилки підтверджується самим актом перевірки. Зокрема, зазначено, що в бухгалтерському обліку підприємством здійснено наступні проводки: Дт 832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів», Кт 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів», кредитове сальдо по рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» станом на 31.12.2007р.-01.01.2008р. становить 292076 грн. Зазначене свідчить про те, що МНМА знаходились у використанні, а не на складах, а також про те, що були завищенні показники приросту балансової вартості запасів за 2007 рік на суму 292076 грн., а отже, й податкові зобов'язання були завищенні у 2007 році на суму 73019 грн. Згодом, за результатами самостійно виявленої та виправленої помилки у І кварталі 2008 року показники балансової вартості відкориговані та приведенні позивачем у відповідність, однак, на думку колегії суддів, перевіряючими помилково розцінено цей факт, як заниження показників приросту балансової вартості запасів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виправлення позивачем помилки не призвело до заниження податкових зобов'язань у зв'язку з тим, що сума у розмірі 73019 грн. була зайво сплачена підприємством у 2008 році за результатами діяльності підприємства за 2007 рік, і, як наслідок, Державному бюджету не було нанесено шкоди у вигляді недоплати податку на прибуток.

Щодо висновку податкового органу про порушення ВТФ «Велам» ТОВ п.п.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення суми валових витрат по довгостроковому страхуванню життя на суму 1020699 грн. колегія суддів приходить до наступного.

Так, в матеріалах перевірки зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.5 Декларацій «сума внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 289803 грн., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 371778 грн. та за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 359118 грн. встановлено, що ВТФ «Велам» ТОВ неправомірно віднесено до складу валових витрат суми внесків на довгострокове страхування життя, що призвело до їх завищення на суму 1020699 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ВТФ «Велам» ТОВ було укладено договори на довгострокове страхування життя найманих працівників з страховою компанією «Страхова компанія «Юпітер». За 2008 рік підприємством було сплачено по зазначеному договору за страхування найманих працівників 648725 грн., за 2009 рік - 385043 грн., за 2010 рік - 361438 грн. На зазначені суми позивач збільшив витрати на оплату праці та у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди відніс їх до валових витрат.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується уразі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ч.3 ст.3 Закону).

Зазначеними нормами чинного законодавства спростовується висновки СДПІ ВПП у м.Миколаєві, що вигодонабувачем при особистому страхуванні життя може бути лише застрахована особа або члени її сім'ї.

Відповідно до п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян). Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» протягом такого податкового періоду.

Пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що договором довгострокового страхування життя є договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

Ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а ні інший нормативно-правовий акт України не ставить у залежність право платника податків віднести до складу валових витрат витрати на сплату добровільних внесків на страхування найманої ним особи, у разі, якщо вигодобувачем по договору страхування на час його укладення визначено ту чи іншу особу, а не особисто застрахованого чи члена його сім'ї.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у відповідача немає підстав для розширеного тлумачення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не прийняття витрат понесених у зв'язку з страхуванням життя найманих працівників у 2008-2010р.р.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок Миколаївського окружного адміністративного суду про відсутність в діяльності позивача порушень п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення витрат на поліпшення основних фондів за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на суму 1233747 грн. з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2011р. ВТФ «Велам» ТОВ володіє базою відпочинку, яка розташована в с.Чорноморка Очаківського району Миколаївської області. Протягом 2008 року позивач проводив будівельні роботи з реконструкції вказаної бази відпочинку, а суми витрат на будівельні роботи у розмірі 1233747 грн. підприємство у податковому обліку віднесло до валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

При проведенні перевірки податковий орган прийшов до висновку, що туристичну базу «Велам» не можливо вважати об'єктом основних засобів, оскільки позивач на її території створює основні засоби - їдальню та дерев'яні будинки; у даному випадку, на думку перевіряючих, відбувається не ремонт основних засобів, а будівництво нових об'єктів, що відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перешкоджає віднесенню до валових витрат та повинно амортизуватися.

Відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи база відпочинку «Велам» як об'єкт нерухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі нерухомого майна, як окремий цілісний об'єкт за №17 від 07.12.2001р., а у податковому обліку визнана об'єктом основних фондів 1 групи та амортизується за ставкою 1,25%. З метою реконструкції придбаної бази відпочинку «Велам» в Туристичну базу «Велам» на підставі розпорядження голови Очаківської РДА №28 від 01.02.2005р. позивачем було розроблено Архітектурно-планувальне завдання за №1/05 від 16.01.2005р. на проектування реконструкції бази відпочинку в туристичну базу на 100 місць. Відповідно до проектної документації, після отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи по робочому проекту №01/17 від 06.02.2006р. Миколаївської обласної служби державної інвестиційної експертизи, територіальною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції туристичної бази на 96 місць ВТФ «Велам» ТОВ. Будівельні роботи на об'єкті реконструкції на підставі відповідних договорів підряду виконані підрядниками і по закінченню кожного етапу виконання робіт з реконструкції туристичної бази «Велам» здійснювалось оформлення відповідних актів за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів». Після виконання 1 етапу реконструкції бази 14.11.2007р. було переоформлено технічний паспорт на громадський будинок «Туристична база «Велам» на 96 місць» за реєстровим №17, що був наданий об'єкту при реєстрації права власності.

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За змістом п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поліпшенням основних фондів є, в тому числі, всі види ремонту, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Колегія суддів вважає, що з огляду на те, що на об'єкті основних фондів Туристична база «Велам» здійснено перебудову, за результатами якої не було створено нових об'єктів основних фондів, і витрати підприємства по реконструкції не перевищують 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року та початок звітного періоду, що підтверджено первинними документами, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність віднесення ВТФ «Велам» витрат на реконструкцію Туристичної бази «Велам» в сумі 1233747 грн. до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.