Ухвала суду № 29833931, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ К/9991/8437/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі -ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-513/10/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 23.03.2008 № 0000282301/0 та № 0000292301/0. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податковим органом не доведено факту заниження Товариством бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток внаслідок порушення правил застосування звичайних цін при поставці товарів та послуг пов'язаній особі.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2006 по 30.09.2007, оформлену актом від 06.03.2008 № 466-231/34161796. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2008 № 0000282301/0, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 94 453,20 грн. (у тому числі 68690 грн. за основним платежем та 25763,20 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 20.03.2008 № 0000292301/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82459,50 грн. (у тому числі 54973 грн. за основним платежем та 27486,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став факт поставки позивачем у перевіреному періоді товарів (піддонів, щитів, столярних та інших виробів з дерева) та робіт з кріплення продукції та ремонту вагонів відкритому акціонерному товариству «Київський картонно-паперовий комбінат» (який є єдиним засновником Товариства) в рамках виконання договорів від 19.05.2006 № 189/13/05.06 та від 15.06.2006 № 226/39/06.06 за цінами нижчими, ніж собівартість таких товарів та робіт, наслідком чого стало виникнення збитків на підприємстві позивача.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

В силу вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

За правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану варті сит», встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованим на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін»є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Однак, як вбачається з установлених судами обставин справи, у розглядуваному випадку контролюючим органом не здійснено належної перевірки рівня звичайних цін на продукцію та роботи, що реалізувались позивачем пов'язаній особі, шляхом порівняння таких цін із справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів та робіт у співставних умовах, у зв'язку з чим висновок ДПІ про заниження бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток не можна визнати об'єктивним.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення як незаконні.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-513/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько