Ухвала суду № 29833894, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К-39846/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2010 року по справі № 2а-10446/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому просило скасувати в повному обсязі рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про анулювання реєстрації ТОВ «Світ будівельних технологій»як платника податку додану вартість, складеного у формі акта №385/29-139 від 17.07.2009 року; зобов'язати відповідача поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за свідоцтвом №35614222 від 10.11.2003 року на період з 17.07.2009 року до 03.09.2009 року, а також визнати свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість №100243009 від 03.09.2009 року, виданого позивачу таким, яке видане у зв'язку з перереєстрацією замість свідоцтва №35614222 від 10.11.2003 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №385/29-139 17.07.2009 року було анульовано реєстрацію ТОВ «Світ будівельних технологій»в якості платника податку на додану вартість внаслідок того, що позивачем були виписані податкові накладні, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР). 03.09.2009 року ТОВ «Світ будівельних технологій»повторно було зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво №3 00243009 від 03.09.2009 року).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; г) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу того, що у липні 2008 року позивачем були виписані податкові накладні, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР, вказано акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №180-15/32592505 від 17.07.2009 року. При цьому, як вірно вказано судами, висновки зазначеного акту №180-15/32592505 від 17.07.2009 року спростовуються актом планової виїзної перевірки ТОВ «Світ будівельних технологій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, у якому відсутні будь-які вказівки на порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2008 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2010 року по справі №2а-10446/09/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Карась О.В. Рибченко А.О.