Ухвала суду № 29833882, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К-26989/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 по справі №2-а-17005/08/2270/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ»до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ»(далі-ТОВ «Фруктовий світ», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі -ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.112008 №0003062301/0/10044 та №0003052301/0/10043.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що при визначенні ціни податковий орган діяв не у спосіб передбачений законом, статистична оцінка рівня цін не проводилась, непрямий метод при визначенні звичайної ціни не використовувався.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 05.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1, п.п.7.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.26 ст., п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №10731/23-4/33590996 від 17.11.2008, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «Фруктовий світ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.112008 №0003052301/0/10043, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 6434,00грн. у тому числі 4365,00грн. основного платежу та 2069,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003062301/0/10044, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5238,00грн. у тому числі 3492,00грн. основного платежу та 1746,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 1.20.1., п.п.1.20.1 та п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому податковий орган виходив з того, що ТОВ «Фруктовий світ»занижено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) всього у сумі 17459,00грн., у тому числі за 3-й квартал 2007 року в сумі 12899,00грн., за 4-й квартал 2007 року в сумі 4560,00грн., внаслідок невідповідності вартості комісійних послуг, які надавались підприємством за період перевірки, рівню звичайних цін.

В ході перевірки працівниками податкового органу встановлено, що ТОВ «Фруктовий світ»укладено договори комісії: №3 від 18.07.2007 з ТОВ «Любар-Інвест 2005»(розмір винагороди 1,67 % від сум 11 в рядку 22 ВМД (в т.ч.ПДВ); №2 від 04.07.2007 з ТОВ «Букофрут» (розмір винагороди 2 % від сум 11 в рядку 22 ВМД (в т.ч.ПДВ) та №5 від 27.07.2007 з ТОВ «Інтерфрут-Україна» (розмір винагороди 1,99 % від сум 11 в рядку 22 ВМД (в т.ч.ПДВ). Розмір комісійної винагороди обумовлено в специфікаціях.

Дані договори є ідентичними на продаж яблучного соку з умовами поставки зі складу комітента, транспортом і за рахунок покупця в один і той же час (липень 2007 року). Крім того, згідно бази даних ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту»встановлено, що засновником ТОВ «Любар-Інвест 2005»(20%) і ТОВ «Фруктовий світ»(100%) є ОСОБА_1.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги) що діяли на дату такого продажу.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), відповідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Крім того, згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким, в свою чергу, встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З врахуванням положень пп. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на те, що податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні ціни, тобто, статистична оцінка рівня цін не проводилась, непрямий метод при визначенні звичайної ціни не використовувався, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, судом також критично оцінено посилання відповідача на ідентичні договори комісії та ціну, як на доказ правомірності спірних повідомлень-рішень, оскільки судом встановлено, що фруктові соки по даних договорах мали різну кислотність, а відтак могли мати різну договірну ціну, яка відповідає рівню звичайних цін, поки не доказано податковим органом зворотнє.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв