Ухвала суду № 29833849, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-10420/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р.

у справі № 11/22-А

за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф-1»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

за участю Прокуратури Облолонського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф-1»(далі - позивач, СП ТОВ «Ріф-1») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010682309/0 від 03.10.2006 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 550 877,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 275 438,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010682309/1 від 11.12.2006 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 550 877,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 550 877,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 08.12.2006 р. № 26615/10/25-008 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 03.10.2006 р. № 0010692309/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 550 877,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 275 438.50 грн. та збільшення суми на додаткові 50 % штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 283 168,50 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р. постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу СП ТОВ «Ріф-1», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку СП ТОВ «Ріф-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт від 25.09.2006 № 795-23-9-14339624.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2006 № 0010682309/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 849505,50 грн., у тому числі основний платіж -566 337,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -283 168,5 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наданими регістрами бухгалтерського обліку СП TOB «РІФ-1»позивач здійснював перерахунок балансової вартості заборгованості, яка виражена в іноземній валюті за отриману продукцію (сировину, матеріали) у гривні за курсом НБУ, що діяв на дату сплати (погашення) такої заборгованості, яка виникла в результаті отримання від нерезидента продукції, і обліковувалась в бухгалтерському обліку за кредитом рахунків №632 «Розрахунки з іноземними постачальниками по імпорту», № 633 «Розрахунки з постачальниками по імпорту (придбання)»(термін виникнення заборгованості з 01.01.2003). Результати перерахунків балансової вартості заборгованості (курсові різниці) обліковувались позивачем на рахунку № 974 «Втрати від не операційних курсових різниць». Витрати від перерахунків балансової вартості заборгованості позивач включав до складу валових витрат і відображав в декларації з податку на прибуток підприємства у складі інших витрат.

Також в перевіреному періоді на підставі зовнішньоекономічних договорів позивач здійснював відвантаження продукції нерезидентам України в одному податковому періоді, а оплата за поставлену продукцію проводилась в іноземній валюті в іншому податковому періоді.

Згідно з наданими регістрами бухгалтерського обліку СП TOB «РІФ-1»позивач здійснював перерахунок (дооцінку) балансової вартості заборгованості, яка виражена в іноземній валюті за відвантажену продукцію, у гривні за курсом НБУ, який діяв на дату сплати (погашення) такої заборгованості, яка виникла в результаті відвантаження нерезиденту продукції і обліковувалась в бухгалтерському обліку за дебетом рахунку № 362 «Розрахунки з покупцями за іноземну валюту» (термін виникнення заборгованості з 01.01.2003). Результати перерахунків балансової вартості заборгованості (курсові різниці) обліковувались СП TOB «РІФ-1»на рахунку № 744 «Доходи від не операційної курсової різниці». Доходи від перерахунків балансової вартості заборгованості підприємство включало до складу валових доходів і відображало в декларації з податку на прибуток підприємства у складі інших доходів.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»отримані (нараховані) платником податку доходи в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких доходів та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У відповідності до п.п. 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на момент оприбуткування товару валюта у позивача ще була відсутня і обчислити її балансову вартість було неможливо. Тому суму (розмір) валових витрат згідно з правилами п. 7.3 вказаного Закону можна було визначити лише після оплати товару, коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

В свою чергу, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено декілька порядків визначення балансової вартості валюти: при використанні валюти, яка була отримана внаслідок експортної операції (валютна виручка). В такому випадку балансова вартість визначається за п.п. 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом множення суми отриманої іноземної валюти на курс НБУ, що діяв на дату отримання; при використанні валюти, придбаної на біржі, балансова вартість визначається за пп. 7.3.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- в розмірі суми гривень, сплаченої платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку). Тобто, балансова вартість інвалюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі; при використанні валюти, походження якої неможливо чітко визначити, балансова вартість останньої визначається за пп. 7.3.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В такому випадку платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю.

З огляду на те, що для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася підприємством, то, згідно з п.п. 7.3.4 ст. 7 вищезазначеного Закону, сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).

Отже, позивач, керуючись нормами пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7, пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення № 0010682309/0 від 03.10.2006 р., № 0010682309/1 від 11.12.2006 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.12.2006 р. № 26615/10/25-008 є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 04.04.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов