Ухвала суду № 29833793, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К-1349/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Карпати-Еко»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009

у справі №2а-543/08

за позовом ТОВ «Карпати-Еко»

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 позов задоволено. Скасовано прийняте ДПІ у Стрийському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення №0000402303/1 від 10.07.2008, стягнуто з держбюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.06.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт №716/23-4/34387320 від 25.04.2008.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402303/0 від 14.05.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58793 грн., у т.ч. основний платіж - 39195 грн. та штрафні (фінансові) санкції -19598 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договорів про відступлення прав вимоги до ТОВ «Гостинне»за кредитною угодою та забезпечувальними договорами (іпотечний договір №60052137 від 02.09.2005, іпотечним договором №60052124 від 27.07.2005, договором застави №60052125 від 27.07.2005, договором застави №6006213 від 26.01.2006) ТОВ «Карпати-Еко»(цесіонарій) 29.06.2006 платіжним дорученням перерахував філії ВАТ «Укрсімбанк» (цедент) 2140819,53 грн.

14.07.2006 ТОВ «Карпати-Еко»було зареєстровано платником податку на додану вартість про що отримано свідоцтво за №18290877.

Основні засоби, які були прийняті у власність позивачем від ТОВ «Гостинне»в результаті звернення стягнення на предмет іпотек та на предмет застави, були оприбутковані ТОВ «Карпати-Еко»14.07.2006 (довідка №300 від 29.09.2008).

Враховуючи те, що ТОВ «Гостинне»не надало позивачу податкової накладної, останній, відповідно до вимог пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», звернувся із заявою за №15 від 20.09.2006 до відповідача, до якої додав договір про відступлення прав від 29.06.2006, платіжне доручення від 29.06.2006 №1, рішення суду від 06.07.2006 у справі №1/693-15/217, свідоцтво БТІ від 14.07.2008 №11232771.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку що, позивачем виконано вимоги пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що дає йому підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому враховано надане Державною податковою адміністрацією України (лист №4727/6/16-1215-18 від 18.12.2001) роз'яснення, з приводу порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу заставного майна підприємства-боржника.

Згідно даного роз'яснення Законом України «Про заставу»визначено, що заставодержатель у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язань, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Таке майно може бути реалізоване в порядку, передбаченому цим Законом, або залишитися у заставодержателя за початковою оцінкою. Реалізація майна може бути як добровільною, так і шляхом примусового виконання рішень про звернення стягнення на майно боржника.

У разі якщо за згодою сторін заставне майно в рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до продажу і на дату такої передачі у заставодавця виникають податкові зобов'язання виходячи з основної суми кредиту та нарахованих на неї відсотків, що залишилися неповернутими кредитору. Покупець такого майна (заставодержатель) незалежно від його діяльності (фінансово-кредитна установа чи інший кредитор), до якого перейшло право власності на об'єкт застави і якщо такий об'єкт оприбутковано на його балансі не як майно, що прямо чи побічно не бере участі у господарській діяльності платника податку, а з метою наступного продажу такого об'єкта на дату оприбуткування такого об'єкта за наявності податкової накладної має право на податковий кредит, оскільки продаж товарів підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Враховуючи положення пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення до відповідальності платника податків, який діяв у відповідності до податкового роз'яснення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково не врахував наданих ДПА України роз'яснень, згідно яких виникнення права на податковий кредит пов'язується з набуттям права власності на об'єкт застави та його оприбуткування на балансі підприємства (14.07.2006), при цьому позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість14.07.2006.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Еко»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук