Ухвала суду № 29832995, 07.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р.Справа № 2а-9131/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Мотузенко С.П., представника відповідача Ємельяненко Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-9131/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мегабуд», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби, №0001442302 від 27.02.2012 р. та №0001432302 від 27.02.2012 р.

31 жовтня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мегабуд».

Скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби №0001442302 від 27.02.2012 р. та №0001432302 від 27.02.2012 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом п.1.25 ст. 1, абз.4 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.2, п.6 ст.198 та п.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ВБК "Мегабуд" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -30234797, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

З 16.01.2012 р. по 03.02.2012 р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВБК «Мегабуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р.

10.02.2012 року за результатами перевірки відповідачем складено акт №446/235/30234797, яким встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «ВБК «Мегабуд» з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2011 р.; ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж» за вересень 2011 р.;

- п. 2, п. 6 ст. 198 та п. 1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 191.703,00 грн.;

- п. 1.25 ст. 1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у сумі 716.465,00 грн., у т.ч. за 2009 у сумі 138.865,00 грн., за 2 квартал 2011 р. у сумі 37.045,00 грн. та за 3 квартал 2011 р. у сумі 540.555,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 р. у сумі 23.500,00 грн.

27.02.2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення №0001442302 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 231.538,00 грн. (основний платіж -191.703,00грн., штрафні санкції -39.835,00грн.) та №0001432302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 750.181,00 грн. (основний платіж -716.465,00грн., штрафні санкції -34.716,00грн.).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України на надано належних доказів про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Підпунктом 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вищеназваного Закону України встановлено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Виходячи зі змісту пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону, під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Відповідно до п.7.6. п.п.7.6.4. Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно не віднесено на збільшення доходу від операцій з цінними паперами вартості акцій, списаних платником податків на виконання рішення ДКЦПФР про скасування реєстрації випуску акцій. Згідно з актом перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 вчинення платником податків даного порушення мало наслідком заниження доходу за 2009 рік на 207.442,00грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки операція із списання цінних паперів призводить до зменшення розміру активів платника податків за відсутності будь-якої компенсації, то така операція об'єктивно не здатна спричинити виникнення доходу.

За таких обставин, висновок податкового органу про неправомірне невіднесення на збільшення доходу від операцій з цінними паперами вартості акцій, списаних платником податків на виконання рішення ДКЦПФР про скасування реєстрації випуску акцій є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо посилань податкового органу в акті перевірки на порушення позивачем п.1.25 ст.1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивачем не віднесено на збільшення доходу кредиторської заборгованості по оплаті виданих векселів, яка на думку ДПІ є безнадійною заборгованістю в силу п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з актом перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 вчинення платником податків даного порушення мало наслідком заниження доходу за 1 квартал 2009 року на 348.018,00 грн.

Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР валовий дохід, зокрема, включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до абз.3 п.1.25 ст.1 Закону України №334/94-ВР безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Підпунктом 1.22.1 статті 1 Закону України №334/94-ВР визначено, що безнадійна заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР суми безповоротної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, підлягають включенню до складу валових доходів підприємства.

Колегія суддів зазначає, що, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанцій, відповідач на виконання вимог ст.71 КАС України, не надав доказів, які б засвідчували те, що позивач видавав чи передавав векселі суб'єктам господарювання, оголошених банкрутами, або ліквідованих.

Крім того, в суді першої інстанції відсутність фактів видачі позивачем векселів суб'єктам господарювання, що оголошені банкрутами, або ліквідовані, визнана представниками відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.1.25 ст.1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушення п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до Акту перевірки, податковим органом було встановлено, що позивачем неправомірно віднесено на збільшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 2-3 кварталів 2011р. показника від'ємного значення, що утворилось до 01.01.2011 р., внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 2-3 кварталів 2011 р. на 23.500,00грн.

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У І кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням І кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням п. 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами І календарного кварталу.

Починаючи з ІІ кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як було з'ясовано судом першої інстанції, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке виникло до 01.01.2011р., що, на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки зміст вказаних норм прав при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) 1 кварталу 2011 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що до 01.04.2011р. правовідносини з приводу формування платником податків від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток були унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.6.1 ст. 6 якого зазначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, показник від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток обчислюється наростаючим підсумком, а що від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток попереднього звітного податкового періоду є невід'ємною складовою частиною загального показника об'єкту оподаткування податком на прибуток поточного звітного податкового періоду (у разі його наявності).

Отже, показник від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2011р. є єдиною неподільною величиною і не може бути структурований по періодам виникнення.

Пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що від'ємне значення, що існувало станом на 31.12.2010р., підлягає включенню до складу витрат 1 кварталу 2011р., а тому є витратами 1 кварталу 2011р. і формує від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток саме 1 кварталу 2011р.

Підстав для іншого тлумачення даної норми кодексу суд не знаходить, так як в розумінні законодавця 1 квартал 2011р. в контексті справляння податку на прибуток нічим не відрізняється від попередніх звітних податкових періодів з огляду та сталість та однаковість правил обчислення податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виокремлення з загального показника від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2011р., частки, період виникнення якої припадає на проміжок часу 01.01.2011р.-31.03.2011р., і включення до податкової звітності з податку на прибуток 2 кварталу 2011р. (півріччя 2011р.) саме цієї частки.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж» у 2011 р. та правомірність віднесення сум по зазначеним господарським операціям до податкового кредиту, і зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №11/1, предметом якого є виконання ремонту у відділенні ПАТ «Мегабанк» за адресою вул. героїв праці, 20-В; ремонт у відділенні ПАТ «Мегабанк» за адресою, пр. Перемоги, 50Б; ремонтні роботи по розділенню комп'ютерної електромережі у відділенні ПАТ «Мегабанк» за адресою вул. Артема, 46; ремонт електричної мережі у приміщенні жіночого СБК цеху ВАТ «Турбоатом»; ремонт електричної мережі у приміщеннях УБП ВОТ «Турбоатом». 08.04.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» ( генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №27, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщенні ПАТ «Мегабанк» за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, 111; ремонту електричної мережі на 1-му поверсі приміщення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30; електромонтажних робіт в електрощитовій приміщення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30.

04.05.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №30/1, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщенні ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Костичева; ремонту електричної мережі 2-го, 3-го поверхів за адресою, м. Харків, Пушкінський в'їзд - вул. Артема, 30; демонтаж решіток за адресою м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 49а; додаткових робіт по ремонту електричної мережі за адресою Пушкінський в'їзд - вул. Артема, 30; ремонту відділення по вул. М. Жукова, 31; виготовленню та установці банерів у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; влаштуванню огородження у житловому будинку з вбудованими торговельними та офісними приміщеннями по вул. Механізаторській у м. Харкові; огородженню футбольного майданчика по вул. Механізаторській у м. Харкові; благоустрою прибудинкової території (влаштуванню огородження) по вул. Верхньо-Гієвській в м. Харкові.

14.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №39, предметом якого є влаштування фундаменту прибудови у приміщеннях, що належать ПАТ «Мегабанк», розташованих за адресою: Харківська обл.., Барвінкове, вул. Радянської України, 3/2.

14.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №40 і №41/1, предметом яких є влаштування монолітного залізобетонного ростверку у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями, розташованому за адресою м. Харків, вул. Механізаторська та яких є влаштування нульового циклу (стін фундаменту з блоків та перекриттів) у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями, розташованому за адресою м. Харків, вул. Механізаторська.

30.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №45/1, предметом якого є влаштування тимчасового огородження у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями по вул. Механізаторській у м. Харкові; роботи по благоустрою території будівництва (огородження футбольного майданчика) у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями по вул. механізаторській у м. Харкові; ремонт відділення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Слинька, 14Б; додаткові роботи по ремонту електромереж в бюро перепусток і кабінеті водіїв ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30.

06.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №46/1, предметом якого є облаштування фасаду з композиту адміністративної будівлі й прибудови за адресою: Харківська обл.., м. Балаклея, вул. Вторчерметівська, 1, ПАТ «Балаклейське хлібоприймальне підприємство».

02.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №49 та №49/1, предметом яких є ремонт крівель у м. Краснограді за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 162, ПАТ «Красноградський м'ясокомбінат» та благоустрій території (огородження футбольного майданчика) малоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська; благоустрій прибудинкової території (виготовлення й встановлення огороджень) на об'єкті малоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська відповідно.

18.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №55/1, предметом якого є ремонт крівель на прохідній Красноградського м'ясокомбінату за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 162.

22.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт №57, №57/1, №58, предметом яких є електромонтажні роботи в малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; встановлення металічних дверей у підвалі малоповерхової житлової будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; виконання свердління отворів у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; монтаж віконних блоків у малоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська.

02.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було договір субпідряду на виконання робіт №60/1, предметом якого є влаштування ростверку (гідроізоляція бокових поверхонь) у багатоповерховому житловому будинку по вул. Механізаторській у м. Харкові.

30.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (субпідрядник) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №68 та №69/1, предметом яких є влаштування прибудови у приміщеннях, що належать ПАТ «Мегабанк», розташованих за адресою: Харківська обл.., Барвінкове, вул. Радянської України, 3/2 та електромонтажні роботи у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові.

02.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд» (генпідрядник), та ТОВ «БМУ Бурспецбудмонтаж» (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт №55/1, за адресою: м. Харків, житловий будинок по вул. Механізаторській.

На підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій, позивачем надані виписані контрагентами податкові накладні №8 від 03.03.2011 р. на загальну суму 28.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.700,00 грн.), №78 від 18.04.2011 р. на загальну суму 28.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.666,67 грн.), №309 від 31.05.2011 р. на загальну суму 23.397,60 грн. (у т.ч. ПДВ -3.989,60 грн.), №336 від 30.06.2011 р. на загальну суму 6.582,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.097,00 грн.), №335 від 30.06.2011 р. на загальну суму 6.632,40 грн. (у т.ч. ПДВ -1.105,40 грн.), №340 від 30.06.2011 р. на загальну суму 7.971,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.328,60 грн.), №341 від 30.06.2011 р. на загальну суму 1.782,00 грн. (у т.ч. ПДВ -297,00 грн.), №339 від 30.06.2011 р. на загальну суму 2.486,40 грн. (у т.ч. ПДВ -414,40 грн.), №333 від 30.06.2011 р. на загальну суму 34.842,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.807,00 грн.), №337 від 30.06.2011 р. на загальну суму 27.754,80 грн. (у т.ч. ПДВ -4.625,80 грн.), №338 від 30.06.2011 р. на загальну суму 2.218,80 грн. (у т.ч. ПДВ -369,80 грн.), №334 від 30.06.2012 р. на загальну суму 23.808,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.968,00 грн.), №231 від 26.07.2011 р. на загальну суму 24.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.000,00 грн.), №373 від 29.07.2011 р. на загальну суму 5.156,40 грн. (у т.ч. ПДВ -859,40 грн.), №382 від 29.07.2011 р. на загальну суму 24.001,20 грн. (у т.ч. ПДВ -4.000,20 грн.), №372 від 18.08.2011 р. на загальну суму 196.356,00 грн. (у т.ч. ПДВ -32.726,00 грн.), 31060 від 31.08.2011 р. на загальну суму 25.753,20 грн. (у т.ч. ПДВ -4.292,20 грн.), №735 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7.263,60 грн. (у т.ч. ПДВ -1.210,60 грн.), №4 від 01.09.2011 р. на загальну суму 62.371,20 грн. (у т.ч. ПДВ -10.395,20 грн.), №21 від 21.09.2011 р. на загальну суму 34.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.666,67 грн.), №234 від 22.09.2011 р. на загальну суму 8.644,40 грн. (у т.ч. ПДВ -1.440,73 грн.), №373 від 29.09.2011 р. на загальну суму 61.355,60 грн. (у т.ч. ПДВ -10.225,93 грн.), №436 від 30.09.2011 р. на загальну суму 25.701,60 грн. (у т.ч. ПДВ -4.283,60 грн.), №516 від 30.09.2011 р. на загальну суму 14.036,35 грн. (у т.ч. ПДВ -2.339,39 грн.), №434 від 30.09.2011 р. на загальну суму 77.215,20 грн. (у т.ч. ПДВ -12.869,20 грн.), №419 від 30.09.2011 р. на загальну суму 64.528,80 грн. (у т.ч. ПДВ -10.754,80 грн.), №463 від 30.09.2011 р. на загальну суму 10.866,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.811,00 грн.), №515 від 30.09.2011 р. на загальну суму 103.884,40 грн. (у т.ч. ПДВ -17.314,07 грн.), №418 від 30.09.2011 р. на загальну суму 210.871,20 грн. (у т.ч. ПДВ -35.145,20 грн.), №1 від 09.09.2011 р. на загальну суму 568.670,44 грн. (у т.ч. ПДВ -94.778,41 грн.), №1 від 07.06.2011 р. на загальну суму 200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -33.333,33 грн.), №2 від 10.06.2011 р. на загальну суму 100.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -16.666,67 грн.), №3 від 16.06.2011 р. на загальну суму 200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -33.333,33 грн.), №5 від 23.06.2011 р. на загальну суму 249.475,00 грн. (у т.ч. ПДВ -41.579,17 грн.), №1 від 04.07.2011 р. на загальну суму 16.411,92 грн. (у т.ч. ПДВ -2.735.32 грн.), №2 від 11.07.2011 р. на загальну суму 250.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -41.666,67 грн.), №4 від 26.07.2011 р. на загальну суму 250.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -41.666,67 грн.), №5 від 27.07.2011 р. на загальну суму 300.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -50.000,00 грн.), №2 від 08.08.2011 р. на загальну суму 177.374,88 грн. (у т.ч. ПДВ -29.562,48 грн.), №3 від 09.08.2011 р. на загальну суму 471.610,56 грн. (у т.ч. ПДВ -78.601,76 грн.), №4 від 19.08.2011 р. на загальну суму 300.000,00 грн. грн. (у т.ч. ПДВ -50.000,00 грн.).

Крім того, позивачем надано копії проектно-кошторисної документації, а саме: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, та підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж».

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган під час проведення перевірки дійшов до висновку про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж» на підставі висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, викладених в актах від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611, від 11.10.2011 р. №70/23-02-09/36987611, від 13.09.2011 р. №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 р. №62/23-02-09/36987611, від 20.10.2011 р. №84/23-02-09/36987611, від 13.12.2011 р. №249/23-02-9/36987611 та від 28.12.2011 р. №2759/23-104/34466585 відповідно, якими встановлено, що у контрагентів позивача, ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж», наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було з'ясовано, що відповідач не має жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності контрагентів позивача, правомірності складання первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відмічає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-9131/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2013 р.