Постанова № 29833002, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р. Справа № 2а-10753/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-10753/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервис", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року, № 0001210221 від 06.09.2012 року та № 0001200221 від 06.09.2012 року в частині нарахування податку на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 330 682,00 грн.

07 листопада 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс".

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінт -Сервис" зареєстровано у виконкомі Харківської міської ради за №14801050002000097, перебуває на обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.07.2007 року № 100050658, виданого ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова є платником ПДВ.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прінт -Сервис" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року,

06.07.2012 року за результатами перевірки складено Акт № 2030/222/32760537, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 135.2 ст. 135, п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, п.п. 159.1.2, п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством було занижено суму податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності у загальному розмірі 534 574 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 69273 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 62300 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 72319 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 330 682 грн.;

- п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення (рядок 24) Декларації по ПДВ: за лютий 2011р. на суму 266 025 грн., за березень 2011р. на суму 493 213 грн., за квітень 2011р. на суму 493 213 грн., за травень 2011р. на суму 493 213 грн., за червень 2011р. на суму 493 213 грн., за липень 2011р. на суму 493 213 грн., за серпень 2011р. на суму 493 213 грн., за вересень 2011р. на суму 493 213 грн., за жовтень 2011р. на суму 493 213 грн., за листопад 201.1р. на суму 493 213 грн., за грудень 2011р. на суму 493 213 грн., за січень 2012р. на суму 493 213 грн., за лютий 2012р. на суму 493 213 грн., за березень 2012р. на суму 493 213 грн.

06.09.2012 року на підставі акту перевірки Основ'янською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001200221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій приватної власності у загальному розмірі 534575 грн., у т.ч. за основним платежем -534574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1грн. та № 0001210221 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі: за лютий 2011р. на суму 266 025 грн., за березень 2011р. на суму 493 213 грн., за квітень 2011р. на суму 493 213 грн., за травень 2011р. на суму 493 213 грн., за червень 2011р. на суму 493 213 грн., за липень 2011р. на суму 493 213 грн., за серпень 2011р. на суму 493 213 грн., за вересень 2011р. на суму 493 213 грн., за жовтень 2011р. на суму 493 213 грн;, за листопад 201.1р. на суму 493 213 грн., за грудень 2011р. на суму 493 213 грн., за січень 2012р. на суму 493 213 грн., за лютий 2012р. на суму 493 213 грн., за березень 2012р. на суму 493 213 грн.

31.08.2012 року співробітниками Основ'янської МДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ "Прінт -Сервис" з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди червень 2011 року, лютий 2012 року, за результатами якої 31.08.2012 року складено Акт № 2821/15-408/32760537. Відповідно до висновків Акту встановлено порушення позивачем ст. 50, п. 200.6 ст. 200 ПК України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування - за періоди червень 2011 року у розмірі 397055 грн., лютий 2012 року у розмірі 228959 грн.

19.09.2012 року на підставі акту перевірки Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000400154 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 626014 грн., у т.ч. за червень 2011 року - 397055 грн. та лютий 2012 року - 228959 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийняті спірних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів часткового погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0001210221 від 06.09.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, фактичною підставою зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, слугував висновок контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Лейкс» у спірний період із контрагентом ТОВ "Прінт-Сервис".

Колегія суддів вважає вказані висновки відповідача хибними з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до матеріалів справи, 01.10.2010 року між позивачем та ТОВ Лейкс" (постачальник) було укладено договір поставки №4, відповідно до умов якого ТОВ Лейкс" зобов'язується поставити позивачу сировину для виготовлення поліграфічної продукції.

На виконання взятих зобов'язань, ТОВ "Лейкс" на протязі січня - лютого 2011 року було поставлено позивачу поліграфічну продукцію відповідно до товарних накладних. (т.2 а.с. 2-26). Сировину, було отримано посадовими особами ТОВ "Прінт - Сервис", яким були видані відповідні доручення, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей (т.2 а.с. 39-40).

Крім того, на відповідні партії сировини, яка була поставлена позивачеві, були виписані податкові накладні (т.2 а.с. 3-29). При цьому, як позивач так і ТОВ "Лейкс" на момент вчинення господарських операцій були платниками податку на додану вартість.

В подальшому, придбана у ТОВ "Лейкс" сировина була використана Позивачем для власної господарської діяльності для виготовлення власної продукцію, яка була реалізована позивачем, в тому числі і ТОВ "Лейкс", що підтверджується копіями прибуткових ордерів, картками складського обліку матеріалів, актами списання матеріалів на виробництво, копіями накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, відповідачем не доведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001210221 від 06.09.2012 року є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, встановлений Податковим кодексом України.

Щодо правомірності позовних вимог позивача в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0001200221 від 06.09.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для нарахування ТОВ "Прінт-Сервис" суми грошового зобов'язання на підставі № 0001200221 від 06.09.2012 року, слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп.п.159.1.2, п.159.1 ст. 159 ПК України, в частині неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат суму дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ «Лейкс» в загальній сумі 1437748 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 1437748 грн. в зв'язку з ліквідацією підприємства боржника

Відповідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат (п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

На підставі п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як було встановлено колегією суддів, 01.10.2010 року між ТОВ "Прінт-Сервис" та ТОВ «Лейкс» було укладено Договір на поставку продукції №4. В наслідок неналежного виконання договірних зобов'язань та не проведення оплати за поставлену продукцію, у ТОВ «Лейкс» виникла заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію у розмірі 1437748 грн.

Відповідно до повідомлення департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради від 26.12.2011 року, 26.12.2011 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейкс" (т.1 а.с.206).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат суми дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ «Лейкс» в загальній сумі 1437748 грн. в 4 кварталі 2011 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0001200221 від 06.09.2012 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Щодо правомірності позовних вимог позивача в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000400154 від 19.09.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ „Прінт-Сервіс" було задекларовано до бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів уточнюючими розрахунками по деклараціях з ПДВ за червень 2011 р. суму у розмірі 397 055,00 грн., за лютий 2012 р. суму у розмірі 228 959,00 грн.

В серпні 2012 р. позивачем надано уточнюючі розрахунки за періоди червень 2011 р., лютий 2012 р., в яких підприємством було змінено напрямок декларування бюджетного відшкодування з рахунку майбутніх платежів (рядок 23.2) на розрахунковий рахунок (23.1).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що оскільки діючим законодавством чітко визначені підстави для внесення змін до податкової звітності, а саме виявлення помилки, що міститься у раніше поданій податковій декларації, то самостійна зміна підприємством напрямку декларування бюджетного відшкодування з рахунка майбутніх платежів (рядок 23.2 Декларації) на розрахунковий рахунок (рядок 23.1. Декларації) є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно із ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавцем чітко визначено підстави для внесення змін до податкової звітності, а саме - самостійне виявлення помилки у раніше поданій ним декларації, тобто подаючи уточнюючу декларацію, підприємство може виправити лише самостійно виявлені у ній помилки, а не змінювати напрям коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтовано зменшив позивачу суми бюджетного відшкодування на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000400154 від 19.09.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт - Сервіс" про скасування податкових повідомлень - рішень Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова №0001200221 від 06.09.2012 року та № 0001210221 від 06.09.2012 року та в цій частині необхідно прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-10753/12/2070 скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт - Сервіс" про скасування податкових повідомлень - рішень Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова №0001200221 від 06.09.2012 року та № 0001210221 від 06.09.2012 року.

В цій частині прийняти нову постанову, якої адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт - Сервіс" задовольнити. Скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова №0001200221 від 06.09.2012 року та № 0001210221 від 06.09.2012 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року по справі №2а-10753/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.