Постанова № 29832594, 07.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5017/2249/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012р.у справі господарського суду№5017/2249/2012 Одеської області за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"додержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 784 029,28грн. 28.02.2013- Агеева О.А. дов. № 30 від 02.01.2013 07.03.2013- Запольський О.В.- дов. № 32 від 02.01.2013 28.02.2013 Семака В.Ю.дов.№05-18/130 від 03.12.2012 Красовська Ю.Г. дов. № 05-18/142 від 26.12.2012 Розпорядженням №03-05/79 від 20.02.2013р. змінено склад колегії суддів у справі №5017/2249/2012, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

В судовому засіданні 28.02.2013 колегією суддів Вищого господарського суду України було закінчено розгляд касаційної скарги та оголошено перерву до 07.03.2013 в порядку ст.77ГПК для прийняття резолютивної частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року державне підприємство "Одеська залізниця" в особі Одеської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на підходах до станції призначення Берегове через невиконання портом добової норми вивантаження вагонів у березні 2012 року, в сумі 784029,98 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2012 (суддя Меденцев П.А.) задоволено позовні вимоги ДП "Одеська залізниця" в особі Одеської дирекції залізничних перевезень, стягнуто з ДП ""Морський торгівельний порт "Южний" 784 029,98 грн.плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення, та збору за зберігання вантажів у вагонах, а також витрати по сплаті судового збору.

Судове рішення обґрунтоване тим, що у березні 2012 року ДП "Морський торговельний порт "Южний" не виконувало середньодобову узгоджену планову норму вивантаження, що призвело до простою невивантажених портом вагонів на станційних коліях ст. Берегова Одеської залізниці, а вагони інших потягів були затримані на підходах до станції призначення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 (головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2012 скасоване та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що у березні 2012 року порт вивантажував 608 вагонів на добу, що перевищує переробну спроможність порту, таким чином портом не було допущено порушень щодо невиконання середньодобової норми вивантаження вагонів, а навпаки залізниці приймали до перевезення вантажі нерівномірно та з перевищенням норм.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду, державне підприємство "Одеська залізниця" в особі Одеської дирекції залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012, а рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2012 залишити в силі.

В касаційній скарзі Одеська залізниця посилається на порушення норм процесуального права, а саме невірну оцінку облікової картки виконання плану вивантаження вагонів за березень 2012 року, яка підтверджує невиконання портом середньодобової норми вивантаження, невірне посилання апеляційним судом на відсутність актів загальної форми станції призначення Берегове. Порушенням норм матеріального права Одеська залізниця вважає незастосування Правил планування перевезень вантажів, в т.ч. в АС МЕСПЛАН.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.09.2006 між ДП "Одеська залізниця" та ДП "Морський торговельний порт "Южний" укладений договір №УП-647/1, згідно якого залізниця здає/приймає, а порт приймає/здає по станції Берегова експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарські вантажі для порту або для його контрагентів.

Пунктом 3 Договору залізниця і порт зобов'язалися дотримуватися технології робіт з приймання і видачі всіх вантажів, викладеної у Договорі та в Єдиному технологічному процесі роботи станції і порту та інструкціях про порядок подачі та збирання вагонів і організації робіт, з питань планування, інформаційного забезпечення, узгодження навантаження, розвантаження вагонів, подачі/прибирання вагонів, інших питань з технології роботи.

Договором встановлено, що залізниця зобов'язується регулярно надавати порту попередню інформацію про підхід вагонів з вантажами із зазначенням роду вантажу, дати і часу прибуття на припортову станцію (в тому числі кількість "покинутих"поїздів, кількість вагонів за кодами вантажоодержувачів - експедиторів); здійснювати подачу вагонів під вивантаження та навантаження за узгодженим з портом добовим планом у кількості, передбаченій ЄТП роботи станції і порту; спільно з портом планувати роботу з навантаження і розвантаження вагонів на наступну добу і аналізувати результати роботи за минулу; вести облік часу користування вагонами, переданими порту, а також не прийнятих портом вагонів і затриманих з вини порту на станції, згідно з добовим планом та правилами користування вагонами.

Місячне планування роботи порту і станції з перевезення експортних, імпортних і транзитних вантажів здійснюється відповідно до Правил планування перевезень вантажів з урахуванням переробної спроможності згідно з ЄТП роботи станції і порту, зайнятості складських ємностей, підходу суден і наявності вагонів, призначених на фронти розвантаження. Порт і залізниця щомісячно не пізніше 25 числа узгоджують обсяги завозу вантажів на наступний місяць окремо за кожною номенклатурою, це узгодження оформлюється протоколом за підписами порту, залізниці, "Укрзалізниці".

Відповідно до п.4.4 Договору норма вивантаження на кожну добу встановлюється добовим планом, який складається на підставі узгоджених місячних обсягів завозу вантажів у порт і додатково узгоджених обсягів, виходячи із наявності вагонів в порту, на станції та на підходах до неї, рівномірно протягом доби у розмірі не менше переробної спроможності вантажних фронтів відповідно до ЄТП роботи станції і порту.

Облікова картка виконання плану вивантаження вагонів за формою додатка 4 до Правил перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні ведеться станцією одна для всієї номенклатури експортних і транзитних вантажів, що прибувають і вивозяться через порт. Розмір місячного плану вивантаження визначається в обліковій картці як сума (у цілих вагонах) норм вивантаження кожної доби, встановлених добовим планом.

Відповідно до Договору час подачі вагонів і час готовності до забирання їх проставляється у відомості плати за користування вагонами на підставі пам'ятки про користування вагонами (контейнерами). Плата за користування вагонами портом нараховується за час з моменту їхньої передачі порту до моменту прийому залізницею від порту всієї партії замовлених та узгоджених станцією і портом вагонів за їх номерами з урахуванням часу затримки.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються станцією в трьох примірниках на підставі пам'яток про користування вагонами, актів ГУ-23, ГУ-23а і підписуються представниками станції і порту.

Вагони, що з вини порту недозаявлені або недовивантажені проти добової норми вивантаження, оформляються актами загальної форми з покладанням на порт відповідальності згідно з Правилами перевезень. За користування вагонами і контейнерами порт сплачує залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. Збір за зберігання вантажів у вагонах нараховується згідно з розділом 2 п.2.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - ТР № 1.

Додатковою угодою №21 від 17.02.2012 до договору №УП-647/1 від 01.09.2006р. строк дії Договору було продовжено до 31.12.2012.

Судами встановлено, що у березні 2012 року на підходах до станції Берегова на станціях Колосівка, Роздільна-1, Роздільна-Сортувальна, Єреміївка, Карпове, Куліндорове залізницею затримано на підставі наказів про затримку вагонів вагони у складі 11 поїздів, що підтверджується відповідними актами про затримку вагонів, наказами залізниці про затримку вагонів, повідомленнями станцій затримки на станцію призначення Берегове про затримку вагонів, у зв'язку з неможливістю прийняття їх вантажоодержувачем та відсутністю технічної можливості накопичення потягів на станції призначення.

Після одержання повідомлень від станцій Колосівка, Роздільна-1, Роздільна-Сортувальна, Єреміївка, Карпове, Куліндорове, станція Берегова Одеської залізниці повідомила ДП "Морський торговельний порт "Южний" про затримку вагонів.

За час затримки вагонів на підходах до станції призначення Одеська залізниця нарахувала ДП «Морський торговельний порт "Южний" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах з урахуванням часу затримки потягів на станціях Колосівка, Роздільна-1, Роздільна-Сортувальна, Єреміївка, Карпове, Куліндорове за відомостями плати за користування вагонами №№01040604, 16030494, 16030495, 17030505, 13030468, 15030487, 08040656, 16030495, 22030544, 13030469, 21030531, 14030480, 17030503, 21030531, 15030491, 09030437, 10030444, 11030450, 11030456, 06030422, 07030425, відповідно до яких плата за користування вагонами склала 217717,80 грн., плата за зберігання вантажу у вагонах склала 479975,00 грн. загалом 784 019,98 грн. в т. ч. ПДВ.

Одеською залізницею було надіслано відповідачу претензію від 11.05.2012 №453/ДН-1, в якій залізниця просила порт оплатити борг за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах у березні 2012 року. Листом від 13.06.2012 ДП "Морський торговельний порт "Южний" відмовило ДП "Одеська залізниця" у задоволенні претензії з підстав відсутності вини порту у затримці вагонів на підходах до станції Берегова.

Вищенаведене стало підставою для звернення ДП "Одеська залізниця" з позовом до ДП "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення 784029,98грн. на тій підставі, що обліковою карткою виконання плану вивантаження вагонів підтверджено невиконання добової норми вивантаження у березні 2012 року, а відтак залізниця вважала цю обставину достатньою підставою для затримки вагонів на підходах до станції призначення.

Однак, облікова картка виконання плану перевалки вантажів з залізничного на водний транспорт складається у відповідності із Правилами Планування перевезень вантажів та Договором і є підставою для нарахування штрафу за невиконання плану вивантаження ( плану перевалки вантажів).

Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили з того, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах, регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, умовами Договору №УП-647/1 від 01.09.2006р.

Стаття 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів.

Стаття 93 Статуту залізниць України встановила, що порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.

Статтею 119 Статуту залізниць встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

У разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Затримка вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

У вирішенні спорів про стягнення плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.

Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми ГУ-23 або у разі затримки на підходах до станції призначення форми ГУ-23а, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Однак при цьому судам необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і з'ясовувати, чи був одержувач повідомлений про прибуття на його адресу вантажу або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху перевезення і чи дійсно ці причини не залежали від залізниці.

Відтак, самої лише облікової картки виконання плану перевалки вантажу з залізничного транспорту на водний для встановлення цих обставин недостатньо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відмічає, що суди на підставі одних і тих самих матеріалів справи дійшли протилежних висновків, а саме, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у березні 2012 року Морський торгівельний порт "Южний" не виконував середньодобову узгоджену планову норму вивантаження, та щодобове невиконання портом норми вивантаження призвело до того, що не вивантажені портом вагони простоювали на станційних коліях станції призначення Берегове Одеської залізниці.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично середньодобове вивантаження портом вагонів у березні 2012 року було вище, ніж це передбачено Договором та Єдиним технологічним процесом роботи. Обліковими картками виконання плану перевезення вантажів із залізничного на водний транспорт за березень 2012 року підтверджено, що загальна середньодобова норма вивантаження в березні 2012 року складала 608 вагонів. З 02.03.2012р., коли були затримані перші потяги, і до 13.03.2012р., коли було затримано останній потяг, порт вивантажував до 618 вагонів, що перевищує переробну спроможність порту та пропускну спроможність станції Берегова. На цих підставах апеляційний суд дійшов висновку, що портом не було допущено порушень щодо невиконання середньодобової норми вивантаження вагонів.

При цьому в порушення вимог ст. 84 ГПК України суди не послались на докази у справі, на підставі яких вони дійшли таких протилежних висновків.

Між тим, в матеріалах справи відсутні протоколи узгодження обсягів завозу вантажів на наступний місяць окремо за кожною номенклатурою, за підписами порту, залізниці, "Укрзалізниці", та добові плани роботи за підписами представників порту та залізниці, передбачені п.п.4.1., 4.3 та 4.4 Договору, які надали б можливість встановити добові норми вивантаження вагонів портом.

Судами не встановлено кількість вагонів, що знаходились на станції призначення Берегове кожної доби в очікуванні подачі в порт під вивантаження та максимальну пропускну спроможність станції Берегове Одеської залізниці, а відтак і можливість або неможливість прийняти на станцію призначення вагони, які були затримані на підходах до станції призначення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що для застосування приписів ст. 46, 93, 119 Статуту залізниць України судам належить встановлювати, чи дійсно причини затримки належали виключно від порту, та чи вживала залізниця всіх належних від неї заходів для доставки затриманих на підходах вагонів на проміжних станціях до станції призначення та видачі їх порту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів не є санкціями, які стягуються виключно за наявності вини правопорушника, а плата за користування та збір за зберігання є платежами, які справляються по факту затримки вагонів, належним чином оформленому у встановленому Правилами перевезень порядку.

У даній справі є помилковим посилання Одеського апеляційного господарського суду на те, що згідно ст.119 Статуту залізниць порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному "Укрзалізницею" відповідно до міжнародних договорів України з цих питань, оскільки за диспозицією вказаної норми у разі знаходження у українських вантажовласників та портів під навантажувально-розвантажувальними операціями вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на відшкодування (компенсацію) за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці користування іновагонами, при умові, що ці витрати були нею дійсно понесені.

Плата за користування іновагонами встановлена "Правилами експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", затвердженими 24.05.1996 Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць СНД, згідно з якими залізнична адміністрація - користувачка сплачує залізничній адміністрації - власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Плата за користування іновагонами інвентарного парку нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Оплата за користування іновагоном передбачається за час його знаходження на залізничній адміністрації - користувачі з моменту приймання до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю третьої країни.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що розрахунки між державними залізничними адміністраціями інших держав за користування вагонами, які є власними ( приватними) і не належать до інвентарного парку залізниць, - не провадяться.

Плата за користування власними (приватними) іновагонами, які простоюють на коліях загального користування станцій залізниці, у разі доведеності позовних вимог по суті, може бути стягнута на підставі ч.2 ст.119 Статуту залізниць України, пункту 1 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 5 розділу У Тарифного керівництва № 1.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу Одеського апеляційного господарського суду на те, що в мотивувальній частині постанови міститься посилання на те, що рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2012р. по справі №17-26/17-1546-2011 належить залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте не зазначено, яке відношення це рішення має для справи № 5017/2249/2012, яка була предметом апеляційного перегляду.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявності підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця", скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. у справі №5017/2249/2012 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2012р. скасувати.

Справу №5017/2249/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

О. Яценко