Постанова № 29832461, 06.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 5024/1279/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012у справі№ 5024/1279/2012господарського судуХерсонської областіза позовомКомандитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро і компанія"доПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"прозобов'язання укласти договірза участю представників сторін:

позивача: Небрат Л.П., дов. № 1-9/93 від 18.05.2012;

відповідача: Марченко І.П., дов. № 07/2403-12 від 28.12.2012;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.03.2013 № 02-05/93 для розгляду касаційної скарги у справі №5024/1279/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 06.03.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.10.2012 у справі №5024/1279/2012 (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко В.А., судді - Мацюра П.Ф., Філінюк І.Г.) рішення Господарського суду Херсонської області від 04.10.2012 у справі №5024/1279/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" укласти договір про постачання електричної енергії з КТ "ПП "В.А.Т. Компанія "Дніпро і компанія" на основі типового договору згідно додатку №3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, на підставі поданої заяви від 05.07.2012 № 1-9/110 та доданих до неї документів.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що позивач, маючи намір укласти договір про постачання електричної енергії з відповідачем, звернувся до останнього із заявою від 05.07.2012 № 1-9/110 про надання проекту договору про постачання електричної енергії. До заяви були долучені копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Як досліджено судами, примірника проекта договору про постачання електричної енергії позивачем до вказаної заяви додано не було.

ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" листом від 23.07.2012 № 01/1674 повідомило КТ "ПП "В.А.Т. Компанія "Дніпро і компанія", що для підготовки проекта договору про постачання електроенергії необхідно надати ряд додаткових документів.

Підставою для звернення до суду із даним позовом, як вірно вказано судами, є ухилення відповідача, на думку позивача, від укладення договору про постачання електричної енергії.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України про направлення позивачем проекта відповідного договору з дотриманням положень ст. 181 ГК України на адресу відповідача. Такий документ також не було надано і до матеріалів позову.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухилився від укладення договору.

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яким відмовити чи задовольнити позов.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179-188 ГК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Однак, законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 ГК України.

Так, відповідно до ч. 3 вказаної статті, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору, у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 3 ст. 84 ГПК України передбачено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910).

У відповідності до п. 1.13 Правил, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з п. 1.6 вказаних Правил, договір про постачання електричної енергії укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, на основі типового договору, який є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією.

Пунктом 5.1 цих Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Cпоживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п. 5.2 Правил).

Пунктом 5.4 Правил визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Судами не встановлено, що позивачем були надані відповідачу необхідні документи для укладення договору про постачання електричної енергії, передбачені п. 5.4 Правил.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, який дослідив, з'ясував та вірно встановив, що позивачем не надано проекта самого договору, який він бажає укласти із відповідачем.

При цьому, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, місцевий господарський суд обґрунтовано зауважив, що відповідач листом від 23.07.2012 №01/1674 лише навів перелік документів, які необхідно подати для підготовки проекта договору на постачання електроенергії, після надання яких, останнім буде розпочато підготовку проекта зазначеного договору у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією, що виключає, на даному етапі, факт ухилення відповідача від укладення договору.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 у справі №5024/1279/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.10.2012 у справі №5024/1279/2012 залишити в силі.

Стягнути з Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро і компанія" (73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66 ,код ЕДРПОУ 14313145) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73003, м. Херсон, вул. Пестеля, 5 код ЕДРПОУ 05396638) 751,10 грн. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА