Ухвала суду № 29830489, 05.03.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.03.2013 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дацківа В.В. (головуючого), Гошовського Г.М., Машкаринця М.М., за участю прокурора - Сирохман Л.І., обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинувача - старшого прокурора прокуратури Іршавського району на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 січня 2013 року.

Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, одруженої, пенсіонерки, не судимої, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Іршавського району для проведення додаткового розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що протягом грудня 2005 року, перебуваючи на посаді керуючої Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ "Приватбанку" та будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, умисно, в інтересах громадянки ОСОБА_5, використала службове становище всупереч інтересам служби, а саме: знаючи, що громадянка ОСОБА_6 до Іршавського відділення 07 філії ЗРУ ЗАТ "Приватбанку" з питань отримання кредиту не зверталась і ніякі документи на отримання кредиту не оформляла та не підписувала, у службових приміщеннях вказаного відділення, розташованих у м. Іршава, вул. Шевченка, 40 без відома останньої підписала кредитний договір MKIWSE00000632 від 29.12.2005 року про видачу останній кредитних коштів в сумі 15000 грн. та завірила його круглою печаткою банківської установи, ордер розпорядження МКГУ/8Е00000632 від 29.12.2005 року про видачу ОСОБА_6 кошів в сумі 15000 гривень, анкету-заяву ОСОБА_6 та акт прийому передачі майна в заклад MKIWSE00000632 від 29.12.2005 року про передачу майна ОСОБА_6 в заставу, які ОСОБА_6 не підписувала, в результаті чого ОСОБА_5 незаконно було видано кредитні кошти в сумі 15000 гривень, а банківській установі спричинено шкоду на вказану суму.

Повертаючи дану справу на додаткове розслідування, суд вказав на допущену досудовим слідством неповноту і неправильність, яка не може бути усунута в судовому засіданні. На думку суду, органом досудового слідства було істотно порушено права та законні інтереси потерпілої ОСОБА_6, яку на досудовому слідстві не було визнано потерпілою, не забезпечено захист її інтересів. Крім цього, за наявності у справі даних про матеріальну шкоду, завдану злочином, цивільним позивачем у справі будь-яка установа чи державний орган не визнані, цивільний позов не заявлений. В обвинуваченні ОСОБА_3 не зазначено, який саме документ вона підробила, куди внесла неправдиві відомості і які саме.

В апеляції обвинувач порушує питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий розгляд. Вказує, що ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» із заявами про визнання їх потерпілими не зверталися, а державі злочинними діями підсудної збитки завдані не були. Крім того зазначає, що ОСОБА_6 було визнано потерпілою в кримінальній справі відносно ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка підтримала апеляцію обвинувача, пояснення обвинуваченої та її захисника про залишення апеляції прокурора без задоволення а постанови суду - без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 64 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, довести, окрім іншого, подію злочину, винність обвинуваченого у його вчиненні, характер і розмір завданої ним шкоди, обставини, що впливають на ступінь його тяжкості, пом'якшують і обтяжують покарання.

Стаття 67 КПК України передбачає, що обгрунтовувати свої судження щодо оцінки доказів на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен і суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, в яких суд відкидає інші докази.

Крім цього, згідно ст. 49 КПК України особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, визнається потерпілою. Потерпілий наділений рядом повноважень, передбаченими ч. 3 вказаної статті, що забезпечує захист його законних інтересів під час досудового слідства. З моменту винесення органом дізнання або слідчим постанови про визнання особи потерпілим, остання набуває статусу цього учасника процесу.

Цих вимог кримінально-процесуального закону в справі в повному обсязі не додержано.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового слідства було істотно порушено права та законні інтереси потерпілої ОСОБА_6, яку на досудовому слідстві не було визнано потерпілою, не забезпечено захист її законних інтересів; за наявності в справі спричиненої завданим злочином матеріальної шкоди, цивільними позивачами будь-яка установа чи державний орган не визнані, цивільний позов про відшкодування збитків, прокурором не заявлений.

При пред'явленні ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України, орган досудового слідства не уточнив, який документ вона підробила, куди внесла неправдиві відомості, які саме і чим підтверджується, що саме вона видала завідомо неправдивий документ.

Зазначені порушення кримінально-процесуального закону виключали можливість постановлення законного, обґрунтованого та справедливого вироку, тому судом першої інстанції вірно прийнято рішення про повернення справи на додаткове розслідування.

Твердження обвинувача про те, що ОСОБА_6 визнана потерпілою в іншій кримінальній справі відносно ОСОБА_5, яку 27.09.2011 року Іршавським районним судом звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358, ч.ч. 1, 3 ст.358 КК України внаслідок акту амністії і злочинними діями якої було завдано матеріальну шкоду ОСОБА_6, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки воно суперечить ст. 49 КПК України.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВС України № 13 від 02.07. 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», коли орган дізнання чи досудового слідства істотно обмежили законні права потерпілого і поновити ці права на стадії судового розгляду неможливо, суддя чи суд має повернути справу на додаткове розслідування із дотриманням вимог ст. 246 або 281 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

апеляцію обвинувача залишити без задоволення, а постанову Іршавського районного суду від 04 січня 2013 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Іршавського району на додаткове розслідування - без зміни.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Судді: