Рішення № 29827129, 06.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/15639/12 провадження № 22-ц/773/384/13 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С. Категорія: 19 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О І,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А. ,

при секретарі Александровій С.І. ,

,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання за апеляційною скаргою позивача - Донецького юридичного інституту МВС України на рішення Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Донецький юридичний інститут МВС України звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, який мотивує тим, що відповідач з 15.08.2006 року по 19.06.2010 року проходив навчання в інституті. 01.10.2007 року між позивачем, відповідачем та УМВС України у Волинській області було укладено тристоронній договір про підготовку фахівця в інституті, за умовами якого відповідач зобов'язувався добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням у випадку відмови від подальшої служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Службу в органах внутрішніх справ відповідач проходив з 19.06.2010 року по 29.09.2011 року і наказом № 392 о/с УМВС України у Волинській області від 29.09.2011 року згідно поданого рапорта звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, тобто за власним бажанням.

За час навчання в інституті з 01.10.2007 року по 19.06.2010 року за навчання ОСОБА_1 витрачено коштів в сумі 11930 грн. 89 коп., які позивач просив стягнути з відповідача до державного бюджету та відшкодувати витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (а.с.10).

01 жовтня 2007 року між позивачем, УМВС України у Волинській області та відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ (а.с.6-7).

Згідно п.3.2. Договору відповідач зобов'язався відшкодувати фактичні витрати на підготовку його, як фахівця у разі відмови від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Наказом позивача № 92 о/с від 19.06.2010 року відповідач у зв'язку із закінченням навчання був відряджений у розпорядження УМВС України в Волинській області (а.с.11).

УМВС України в Волинській області своїм наказом № 264 о/с від 07.07.2010 року призначило відповідача старшим інспектором дорожньо-патрульної служби - керівником групи дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобільної інспекції (з обслуговування м.Володимир-Волинського і району) та автомобільно-технічної інспекції ДАІ УМВС України в Волинській області (а.с.12). А наказом № 392 о/с від 29.09.2011 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України за п.64 "ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України /за власним бажанням/ (а.с.13).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ хоча і відбулося за власним бажанням, але було викликане важкими сімейними обставинами (хвороба матері, яка потребує сторонньої допомоги), тобто з поважних причин, а тому позов не підлягає до задоволення.

Проте, такі висновки суду зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки, а пунктом 64 цього Положення встановлено підстави для звільнення зазначених осіб, де серед підстав звільнення є п.64 «и», яким передбачено звільнення зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 04 березня 1994 року № 150 затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом на посадах рядового, сержантського і старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів з військової служби. Дія зазначеної постанови поширена на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (Постанова КМ України № 428 від 08.06.2005 року), де серед переліку сімейних обставин та інших поважних причин визначено необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) - за медичним висновком.

За таких обставин, якщо причиною звільнення відповідача з органів внутрішніх справ та порушенням ним умов договору була хвороба його матері, то таке звільнення мало відбутися не за п.64 «ж», а за п.64 «и» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

ОСОБА_1 наказ щодо підстав свого звільнення не оскаржив.

Враховуючи зазначені обставини справи, норми законодавства та умови Договору, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, будучи звільненим з органів внутрішніх справ України за власним бажанням, повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Із довідки позивача вбачається, що сума витрат на утримання ОСОБА_1 в інституті становить 11930,89 грн. (а.с.8). Відповідач зазначеного розміру витрат не оспорював.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню до державного бюджету вартість його утримання у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ у розмірі 11930 грн. 89 коп., тобто у повному обсязі фактичних витрат на його навчання.

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги понесені позивачем витрати по оплаті судового збору також підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 21 січня 2013 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного бюджету (на рахунок ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423, р/р 35227002004890) вартість його утримання у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ у розмірі 11930 грн. 89 коп. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 89 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького юридичного інституту МВС України 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 107 грн. 30 коп. (сто сім грн. 30 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: