Рішення № 29825331, 06.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/136/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

06.03.13 Справа № 5009/4796/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (72311, АДРЕСА_1);

до відповідача Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", (69096, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50) в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці (юридична адреса: 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 57, фактична адреса: 72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 337/1)

про стягнення 218 937,80 грн. основного боргу за договором поставки продукції б/н від 01.02.2006 р.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_4, на підставі угоди б/н від 01.10.2012р.;

ОСОБА_5, довіреність б/н від 16.06.2006р.;

Від відповідача - Жук К.В., довіреність б/н від 15.11.2012р.

20.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа-підприємць ОСОБА_1, Запорізька область, м. Мелітополь з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м.Запоріжжя в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка про стягнення 218 937,80 грн. основного боргу за договором поставки продукції б/н від 01.02.2006 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4796/12, справі присвоєно номер провадження 4/136/12, розгляд справи призначено на 23.01.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.02.2013р. В судовому засіданні 13.02.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 06.03.2013р.

В судовому засіданні 06.03.2013р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст.ст. 256, 530, 549, 550, 610, 665, 692, 712 ЦК України і полягають в тому, що 01.02.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки продукції. Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався передати товар у власність відповідача, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар (бензин автомобільний, дизельне пальне, керосин, пічне пальне, мазут, мастила моторні, гідравлічні, трансформаторні; мастильні матеріали, розчинники) на сумму 10 000,00 грн. на умовах вказаних в договорі. Відповідно до п.1.2 Договору кількість товару, який поставляється, ціна за одиницю товару асортимент вказуються в накладній. Зідно з п.2.1 договору позивач має право дострокової поставки продукції. Якщо продукція поставлена достроково, то відповідач зобов'язаний повністю оплатити товар на протязі десяти днів. На виконання умов договору в період з 01.07.2012 р. по 01.11.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 409192,00грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідачем поставлений товар був сплачений частково в сумі 190254,20 грн. 01.11.2011р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка на користь ФОП ОСОБА_1, Запорізька область, м. Мелітополь в сумі 218 937,80грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка 218 937,80 грн. основного боргу за договором поставки продукції б/н від 01.02.2006 р.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Як зазначає відповідач, надані позивачем видаткові накладні, які є доказом поставки продукції за договором б/н від 01.02.2006 р., не містять жодних доказів щодо того, що поставки здійснювались саме в рамках вказаного Договору. Так, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних не вбачається жодних посилань на договір від 01.02.2006 року, а містяться посилання на договір № 1-00000023 від 20.01.2012 року, який не укладався між сторонами та не додано до матеріалів справи. Отже жодні жокази здійснення поставок саме на підставі договору від 01.02.2006 року відсутні. Крім того, жодна накладна, додана позивачем до матеріалів справи, не містить підпису керівника філії «Мелітопольська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ОСОБА_7, всі видаткові накладні, що позивач додає до матеріалів справи підписані невідомою особою без зазначення призвіща та посади, а також зв'язку з відповідачем та не містять печатки а ні відповідача, а ні його відокремленого підрозділу - філії «Мелітопольська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор». Також, до матеріалів справи не додано жодної Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою б ОСОБА_7 уповноважував будь-яку особу отримати зазначений в позовній заяві товар. При цьому, підпис невстановленої особи, як зазначає відповідач, на видатковій накладній не є доказом отримання продукції саме відповідачем, оскільки така особа не була уповноважена від імені відповідача вчиняти дії по отриманню продукції. Акт звіряння розрахунків від 01.11.2011р., також не є належним доказом, оскільки також не підписаний керівником підприємства. У зв'язку із викладеним відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Крім того, в судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення суду по справі № 5009/4796/12 строком на однин рік, що мотивував важким фінансовим становищем підприємства та відсутністю на підприємстві грошових коштів.

Позивач проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на один рік заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) та Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м.Запоріжжя в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці (відповідачем у справі) був укладений договір поставки продукції (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався передати товар у власність відповідача, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар (бензин автомобільний, дизельне пальне, керосин, пічне пальне, мазут, мастила моторні, гідравлічні, трансформаторні; мастильні матеріали, розчинники) на сумму 10 000,00 грн. на умовах вказаних в договорі.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 218 937,80 грн. основного боргу за договором поставки продукції б/н від 01.02.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.07.2012 р. по 01.11.2012 р. ФОП ОСОБА_1 (позивач у справі) поставляв до ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці (відповідач у справі) товар (бензин автомобільний, дизельне пальне, керосин, пічне пальне, мазут, мастила моторні, гідравлічні, трансформаторні; мастильні матеріали, розчинники), що підтверджується наявними в справі рахунками на оплату поставленої продукції та накладними, а саме:

- видаткова накладна №39-0000042 від 13.07.2012 р. на суму 18053,00 грн.;

- видаткова накладна №39-0000046 від 13.07.2012 р. на суму 18053,00 грн.;

- видаткова накладна №39-0000089 від 31.07.2012 р. на суму 13047,20 грн.;

- видаткова накладна №39-0000091 від 31.07.2012 р. на суму 13047,20 грн.;

- видаткова накладна №39-0000099 від 31.07.2012 р. на суму 9400,00 грн.;

- видаткова накладна №39-0000086 від 31.08.2012 р. на суму 57849,20 грн.;

- видаткова накладна №39-0000114 від 28.09.2012 р. на суму 211418,80 грн.;

- видаткова накладна №39-0000115 від 30.09.2012 р. на суму 3760,00 грн.;

- видаткова накладна №39-0000030 від 9.10.2012 р. на суму 14550 грн.;

-видаткова накладна №39-0000091 від 31.10.2012 р. на суму 81113,80 грн.

Всього відповідачу було поставлено товар на загальну суму 409192,00 грн.

Посилання позивача на те, що поставка товару здійснювалася за договором продукції б/н від 01.02.2006 р. та на його виконання суд вважає недоведеним, з огляду на наступне.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, в зазначених видаткових накладних не міститься жодних посилань на договір поставки продукції б/н від 01.02.2006 року, а містяться посилання на договір № 1-00000023 від 20.01.2012 року, який не є предметом спору та не додано до матеріалів справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем товару підтверджується накладними на поставку товару та рахунками на оплату поставленого товару за спірний період. Зазначені накладні та рахунки за спірний період узгоджені сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами склалися правовідносини поставки товару, при цьому поставка мала місце саме на підставі відповідних накладних.

Факт отримання паливно-мастильних матеріалів, за період з 01.072012 р. по 01.11.2012 р., які здійснювала завідуюча складом філії Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" Калашнікова Євгенія Володимирівна паспорт НОМЕР_3, виданий Мелітопольським МВ УМВС України у Запорізькій області 05.11.1989р., підтверджується дорученнями, виданими директором Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", а саме:

- за липень 2012 р. доручення №95 від 02.07.2012 р.,

- за серпень 2012 р. доручення № 113 від 01.08.2012 р.,

- за вересень 2012 р. доручення №149 від 03.09.2012 р.,

- за жовтень 2012 р. доручення №168 від 01.10.2012 р.

Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково, станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідачем на користь позивача сплачено 190254,20 грн.

Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Заперечення відповідача відносно того, що жодна накладна, не містить підпису керівника філії «Мелітопольська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ОСОБА_7, судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському об ліку, затвердженого наказом Мінфіну Украї ни № 88 від 24.05.1995р., чітко визначено, хто має право підписувати первинні бухгалтерські документи, зокрема видаткові накладні на отримання ТМЦ. Керівником підприємства, установи затвер джується перелік осіб, які мають право дава ти дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції.

Листом від 25.02.2013р. філія Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" підтвердила факт отримання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.07.2012р. по 01.11.2012р. в заявленій кількості.

Відповідачем не надано жодних письмових доказів, які є належними і допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України, що Калашнікова Євгенія Володимирівна, не мала права підписувати зазначені документи та вчиняти дії по отриманню продукції.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на день розгляду справи складає 218 937,80 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні судом було досліджено, що 01.11.2011р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка на користь ФОП ОСОБА_1, Запорізька область, м. Мелітополь в сумі 218 937,80грн.

16.11.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 218937,80 грн. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 16.11.2012 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проанолізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачу відомо про існуючу заборгованість перед позивачем, а відтак відповідач навмисно ухиляється від оплати отриманої продукції.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений товар в сумі 218937,80 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ФОП ОСОБА_1, Запорізька область, м. Мелітополь у розмірі 218937,80 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 01.11.2012 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору сума заборгованості не змінилася, оплату боргу у повному обсязі відповідач не довів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача на позовну заяву суд визнав хибними.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 218937,80 грн. заборгованості пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали даної справи, розглянувши клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення по справі строком на один рік, заслухавши думку представників позивача з цього приводу, суд відхиляє клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення у справі № 5009/4796/12, оскільки тяжке матеріальне становище та відсутність на підприємстві грошових коштів, на що посилався відповідач, не є тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Інші відповідні документи і докази в обґрунтування того, що фінансові можливості відповідача унеможливлюють виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі, відповідачем не надані.

У відповідності до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач не надав жодних доказів наявності обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" про надання розстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.44 ГПК України судові витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 6 000 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача 6 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеної угоди про надання правової допомоги б/н від 01.10.2012р., вартість наданої адвокатом допомоги складає 6 000,00 грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджує квитанція б/н від 01.10.2012р. на суму 6 000 грн. та акт приймання наданих послуг, який скріплений підписами уповноважених осіб.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 3000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Мелітополь до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м.Запоріжжя в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", (69096, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50) в особі Мелітопольської дорожньо-експлуатаційної дільниці (юридична адреса: 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 57, фактична адреса: 72305, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 337/1, код ЄДРПОУ 26249790) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (72311, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 218 937 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 80 коп. заборгованості, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. послуг адвоката, 4 378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "07" березня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.