Постанова № 29822491, 05.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5023/4653/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Непочатової В.Д. за довіреністю б/н від 18.01.2013 р., Петровича Г.Ю. за довіреністю б/н від 18.01.2013 р.,

відповідача - Чижова В.А. з належно оформленою довіреністю №32/КБ/Ю від 02.01.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №169Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 у справі № 5023/4653/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СФ "Котлобудсервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське, Балаклійський район Харківська область

про стягнення 56783,29 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю СФ "Котлобудсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" 56783,29 грн., з яких: 36957,06 грн. сума основного боргу; 4420,38 грн. 3% річних; 11257,57 грн. інфляційних та 4148,28 грн. пені за договором підряду на виконання робіт № 14/07 від 14.07.2008 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином зі свого боку договірні зобов'язання в частині оплати послуг у передбачені договором строки. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 грудня 2012 року у справі № 5023/4653/12 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" 36957,06 грн. основного боргу; 4124,70 грн. 3% річних; 11257,57 грн. інфляційних та суму судового збору у розмірі 1484,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" на користь державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач посилається на те, що досягнутою домовленістю про розірвання договору підряду на виконання робіт № 14/07 від 14.07.2008 р. сторонами не змінено загальне правило щодо припинення зобов'язань, встановлене ч. З ст. 653 ЦК України, зокрема, сторонами в додатковій угоді № 2 до договору не визначено, що певна частина зобов'язань, що виникли на підставі договору, підлягають до виконання в майбутньому, тому вищезазначене свідчить про неповне з'ясування обставин справи, оскільки момент сплати гарантійних коштів відповідачем не настав. Крім того, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поясненнях до відзиву, а також у судовому засіданні його повноважний представник, з вимогами скарги не погоджуються, вважають, що апеляційна скарга ТОВ «Курганський бройлер» на рішення місцевого господарського суду не відповідає дійсним обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, та не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у даній справі вважають правомірним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до норм чинного законодавства, тому просять залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях до скарги, відзиві на скаргу та поясненнях до відзиву доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення частково не відповідає, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 14 липня 2008 року між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" (підрядник) та ТОВ "Курганський бройлер" (замовник) був укладений договір підряду на виконання робіт № 14/07 (договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на підставі договору виконати роботи по заміні котлів КВМ - 4,5 у цеху утилізації броїнських відходів, а замовник зобов'язався прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, та своєчасно, у встановленому договором та законодавством порядку, оплатити виконані роботи (п.п.1.1., 4.3.1.).

У п. 1.2. договору визначено сторонами предмет підряду (результат виконаних робіт за даним договором) є роботи відповідно до локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з розділом 2 договору, термін виконання робіт встановлено наступним чином: підрядник починає роботу за даним договором після одержання передплати, термін виконання робіт - до 25.09.2008р.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість робіт складає 818593,20 грн.

Пунктом 3.2. договору сторони правочину передбачили авансування у 5-денний строк з дня підписання договору у розмірі 200000,00 грн. Подальше авансування робіт було передбачено за графіком фінансування робіт (додаток № 3), який є невід'ємною частиною договору (п. 3.3.).

У відповідності до п. 3.4. договору кінцевий розрахунок виконується у 10-денний строк після завершення робіт та підписання акту передачі-приймання робіт.

Згідно з п.5.1. договору по закінченню робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт, після чого замовник приймає виконані роботи. У разі відсутності претензій зі сторони замовника до якості виконаних робіт на момент їх здачі, сторони підписують двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

У п. 6.3. договору, з метою гарантії якості робіт строком на рік, між сторонами було домовлено створити фонд забезпечення гарантії у розмірі 5% від суми договору (що становить 36957,06 грн.). А саме, сторони домовились про утримання замовником суми в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань та виплачується таким чином: 70% утриманих коштів (що становить 25869,94 грн.) виплачується підряднику протягом 15 днів з дати закінчення всього комплексу робіт; 30% суми утриманих коштів (що становить 11087,12 грн.) виплачується після 12 місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт.

Пунктом 9.1. договору сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, згідно з даним договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, протягом терміну дії договору підрядник у відповідності до зобов'язань за договором належним чином виконував підрядні роботи. Доказами відповідного є акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В: № 428/1 від 30.08.2008 р. за серпень 2008 р. на суму 145620,00 грн., № 428/2 від 12.09.2008 р. за вересень 2008 р. на суму 571311,60 грн., № 428/4 від 07.10.2008 р. за жовтень 2008 року на суму 22209,60 грн., а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 (а.с. 25-40).

Підсумок вищевказаних актів свідчить про те, що за договором ТОВ СФ "Котлобудсервіс" було виконано роботи на загальну суму 739141,20 грн.

Щодо факту закінчення ремонтно - будівельних, монтажних робіт за договорами на виконання робіт з підрядною організацією ТОВ СФ "Котлобудсервіс", у тому числі і договору № 14/07 від 14.07.2008 року, встановленого актом від 03.09.2012 р. та прийняття його як доказ судом першої інстанції, колегія суддів вважає акт таким, що не має доказової сили, оскільки даний акт було складено виключно представниками ТОВ "Курганський бройлер", доказів направлення цього акту своєму контрагенту - ТОВ СФ "Котлобудсервіс", як і доказів відмови від його підписання позивачем, відповідачем не надано.

ТОВ СФ "Котлобудсервіс" у позовній заяві зазначає, що 04.08.2008 р. ТОВ "Курганський бройлер" було перераховано підрядникові 200000,00 грн. та 13.08. 2008 р. - 200000,00 грн. Надалі оплат від замовника не надходило.

05.01.2009 р. між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" та ТОВ "Курганський бройлер" було складено протокол про взаємозалік, в якому сторони дійшли згоди провести взаємозалік боргу ТОВ "Курганський бройлер" у сумі 178596,62 грн. за договором № 14/07 від 14.07.2008 р. в рахунок сплати боргу ТОВ СФ "Котлобудсервіс" в сумі 178596,62 грн. за відвантажену відповідачем позивачу м'ясопродукцію (а.с.45).

21.01.2009 р. між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" та ТОВ "Курганський бройлер" було складено протокол про взаємозалік, в якому сторони дійшли згоди провести взаємозалік боргу ТОВ "Курганський бройлер" у сумі 102488,40 грн. за договором № 14/07 від 14.07.2008 р. в рахунок сплати боргу ТОВ СФ "Котлобудсервіс" в сумі 178596,62 грн. за відвантажену відповідачем позивачу м'ясопродукцію (а.с.44).

10.02.2009 р. між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" та ТОВ "Курганський бройлер" було складено протокол про взаємозалік, в якому сторони дійшли згоди провести взаємозалік боргу ТОВ "Курганський бройлер" у сумі 21099,12 грн. за договором підряду № 14/07 від 14.07.2008 р. в рахунок сплати боргу ТОВ СФ "Котлобудсервіс" в сумі 178596,62 грн. за відвантажену відповідачем позивачу м'ясопродукцію (а.с.43).

26.10.2009 року між сторонами правочину була підписана додаткова угода № 1 до договору, за умовами якої був змінений п. 3.1. договору та відповідно до нової його редакції: "Вартість робіт за даним договором становить 739141,20 грн. 2. Всі останні умови договору залишаються без змін".

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що повний комплекс робіт за спірним договором закінчився у жовтні 2008 року. А гарантійний термін утримання 5% коштів від суми договору закінчився у жовтні 2009 року (08.10.2009р.).

Крім того, 26 жовтня 2009 року між ТОВ СФ "Котлобудсервіс" та ТОВ "Курганський бройлер" була укладена додаткова угода № 2 до договору підряду № 14/07 від 14.07.2008 р. про його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, станом на 26.10.2009 р. у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 36957,06 грн., що підтверджується, у тому числі, актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 17.03.2010 р. в частині, що стосується договору № 14/07 від 14.07.2008 р. Даний акт підписано керівником та в.о. головного бухгалтера та скріплено печаткою товариства відповідача, тобто сам відповідач визнав існування цього боргу саме у цьому розмірі (доказів у спростування зазначеного та погашення цього боргу відповідачем не надано).

Позивачем до позовної заяви надана копія претензії від 02.10.2010р. за вих.№0210, адресована директору ТОВ "Курганський бройлер" з вимогою погашення вказаної заборгованості та штрафних санкцій. Проте, ТОВ СФ "Котлобудсервіс" не надало доказів направлення та отримання цієї претензії ТОВ "Курганський бройлер", тому не може вважатися належним підтвердженням звернення позивачем з вимогою.

Статтею 612 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі за укладеним договором. Отже він вважається таким, що порушив строки оплати виконаних робіт.

Але ТОВ "Курганський бройлер" заперечує таке порушення вимог договору зі свого боку, вважає, що момент сплати гарантійних коштів ТОВ "Курганський бройлер" не настав, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, з розірванням за згодою сторін договору, припиняються зобов'язання, передбачені таким договором.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими ствердженнями ТОВ "Курганський бройлер" та враховує те, що частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк, позовні вимоги позивача у розмірі 36957,06 грн. основного боргу визнав обґрунтованими і підтвердженими наданими суду відповідними доказами цілком законно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4148,28 грн. за порушення умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Особливості порядку застосування штрафних санкцій передбачено статтею 232 Господарського кодексу України, відповідно до частини 6 якої, нарахування таких санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору встановлено, за порушення термінів оплати робіт більш ніж на три банківських дні, зазначених у договорі, підрядник має право нарахувати і виставити пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,5% від суми договору.

В позовній заяві ТОВ СФ "Котлобудсервіс" розрахунок пені в сумі 4148,28 грн. здійснив за шість місяців з 08.04.2009р., що не узгоджується з приписами вищенаведених норм матеріального права, умов договору, а також з приписами ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), з чим погодився у суді апеляційної інстанції і сам представник позивача. Клопотання про поновлення строку позивачем до прийняття судового рішення у суді першої інстанції не заявлялось. А встановлений розмір пені у договорі не відповідає розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який позивач просив стягнути пеню.

Тому, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області правомірно відмовив в частині стягнення пені у розмірі 4148,28 грн. за період з 08.04.2009р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, задовольнив інфляційні втрати у розмірі 11257,57 грн. та 3% річних у розмірі 4124,70 грн. без врахування умов виплати замовником коштів, передбачених п.6.3. договору.

Судом апеляційної інстанції були перевірені дані розрахунки та встановлено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про визначення періоду, з якого має починатися нарахування 3% річних та інфляційних, а також розміру простроченого грошового зобов'язання

Тому, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, та має бути стягнуто за прострочення виконання зобов'язання з відповідача 4057,61 грн. 3% річних та 10147,88 грн. інфляційних за періоди: з 23.10.2008р. по 03.10.2012р. з простроченої суми у розмірі 25869,94 грн. та з 08.10.2009р. по 03.10.2012р. з суми у розмірі 11087,12 грн. .

Щодо прийняття робіт по якості, колегія суддів зазначає, що п. 6.2 розділу 6 «Гарантійні строки» сторони домовились, що якщо у період гарантійної експлуатації об'єкта замовником - ТОВ «Курганський бройлер» виявляються недоліки в роботі, які не дозволяють продовжувати нормальну експлуатацію об'єкта, замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника -ТОВ СФ «Котлобудсервіс» про такі недоліки, а підрядник зобов'язаний прибути на місце знаходження об'єкта для усунення таких недоліків за свій рахунок усунути такі недоліки в 10-денний строк з моменту письмового повідомлення замовника.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що замовник звертався до ТОВ СФ «Котлобудсервіс» стосовно виявлених недоліків в роботі, які не дозволили б продовжувати експлуатацію об'єкту у цеху утилізації бройлерських відходів, що підтвердив і представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача щодо стягнення інфляційних та 3% річних, тоді як в іншій частині рішення прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Судові витрати відповідно до ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають перерозподілу та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012р. у справі № 5023/4653/12 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30773272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" (61003, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Кооперативна, 28, кв. 13, код ЄДРПОУ 32761748)

36957,06 грн. основного боргу; 4057,61 грн. 3% річних, 10147,88 грн. інфляційних, 1450,18 грн. судового збору

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" (61003, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Кооперативна, 28, кв. 13, код ЄДРПОУ 32761748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30773272) 79,66 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 04.03.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.