Постанова № 29822498, 06.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5023/5152/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров В.С. - за довіреністю від 30.01.2013р. №14-30;

від відповідача - Фурсал В.В. - за довіреністю 03.01.2013р. №1/2013/юр.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№108Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р.

у справі № 5023/5152/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія

про стягнення коштів у сумі 75218,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. (суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12999,05грн. пені, 21016,30грн. штрафу, 5199,82грн. інфляційних втрат, 1987,73грн. 3% річних, 1609,50грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; розстрочено виконання рішення на 12 місяців зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2012 року - 3567,70грн., лютий 2013 року - 3567,70грн., березень 2013 року - 3567,70грн., квітень 2013 року - 3567,70грн., травень 2013 року - 3567,70грн., червень 2013 року - 3567,70грн., липень 2013 року - 3567,70грн., серпень 2013 року - 3567,70грн., вересень 2012 року - 3567,70грн., жовтень 2012 року - 3567,70грн., листопад 2013 року - 3567,70грн., грудень 2013 року - 3567,70грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті за газ у строк, встановлений п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. № 14/1905/11, та обґрунтованістю нарахування 1987,73грн. 3% річних за період з листопада 2011року по квітень 2012 року і 5199,82грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, судом з посиланням на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням того, що відповідач є бюджетною установою, джерелом фінансування якої є бюджетний фонд, зменшено розмір пені та штрафу на 50% та стягнуто пеню у розмірі 12999,05грн. і штраф у розмірі 21016,30грн.

Задовольняючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, місцевий господарський суд зазначив, що важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121ГПК України, що ускладнює виконання рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. у справі №5023/5152/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 12999,06 грн. та 7% штрафу у сумі 21 016,30 грн. та надання розстрочки на 12 місяців скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 12999,06 грн. та 7% штрафу у сумі 21016,30 грн. задовольнити у повному обсязі, в частині надання розстрочки на 12 місяців відмовити відповідачу у задоволенні його заяви; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. у справі №5023/5152/12 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення прийнято без дослідження всіх істотних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд зобов'язаний був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Крім того, судом не досліджено майновий стан сторін та інші інтереси сторін, зокрема, те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та для забезпечення постачання газу споживачам, повинно постійно проводити розрахунки з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою поставленого газу вітчизняними споживачами. Також вважає, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан, як на підставу для розстрочки виконання рішення не є винятковою обставиною, та відповідачем не надано доказів в підтвердження важкого фінансового стану.

Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" відзивом від 05.2.2013р. заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що рішення прийнято виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, судом встановлені причини порушення господарських зобов'язань відповідачем з урахуванням балансу, звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012 року, доказів наявності заборгованості з боку держави по відшкодуванню пільг і субсидій та доказів наявності заборгованості у бюджетних установ та організацій за надані послуги з теплопостачання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 18.12.2012р. у справі №5023/5152/12 в частині відмови у задоволені позову щодо стягнення пені у розмірі 12999,06грн. та штрафу у розмірі 21016,3грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольнити повністю, і відмовити у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2012р. у справі №18/378/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавцем) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/1905/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (т.І, а.с.12-19).

Відповідно до п.1.2 цього договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п.2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 833,0тис.куб.м., з визначеною кількістю тис.куб.м. по місяцях.

Пунктами 5.1,5.2 цього договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на природній газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3023,5грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованими тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу -3023,50грн., крім того цільова надбавка 2%, ПДВ-20%, всього з ПДВ -3700,76грн. Всього до оплати за природній газ та послуги з його транспортування з урахуванням ПДВ-3994,52грн.

У п.6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

30.09.2011р., 11.10.2011р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/1905/11, відповідно, №1,№2 якими вносились зміни до п.5.2 цього договору щодо ціни за 1000куб.м.газу.

На виконання умов договору від 30.09.2011р. №14/1905/11 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011р. природний газ в об'ємі 27,540тис.куб.м. на суму 103669,93грн., від 30.11.2011р. природний газ в об'ємі 76,371тис.куб.м. на суму 287486,41грн., від 31.12.2011р. природний газ в об'ємі 75,527тис.куб.м. на суму 284309,31грн. (т.І, а.с.20-22).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив несвоєчасно, про що свідчать платіжні доручення від 21.11.2011р. №2528, від 29.12.2011р. №2896 та №2892, від 02.04.2012р. №938 та від 03.04.2012р. №963, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. у справі №5023/5152/12 позов задоволений частково з підстав, викладених вище (т.І, а.с.100-104).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення пені і 7% штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/1905/11, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не заперечується, що КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 30.09.2011р. №14/1905/11, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 25998,11грн. та 7% штрафу у розмірі 42032,60грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 50%: до 12999,05грн. пені та 21016,30грн. штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/1905/11 встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 25998,11грн. та 7% штрафу у розмірі 42032,60грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, про що свідчить баланс на 30.09.2012р. та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012року (т.І,а.с.59,60). Також судом першої інстанції правомірно враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме повне погашення боргу до звернення позивача з позовом. Крім того, суд враховує факт повного усунення порушення відповідачем, а саме, погашення основної суми боргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, яке виникло, зокрема з причин, які не залежали від КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі».

Судова колегія господарського суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком першої інстанції щодо можливості задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, зважаючи на таке.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при його прийнятті.

При цьому суду слід враховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Крім того, зі змісту статті 121ГПК України вбачається, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює доводи, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 ГПК України.

Відповідно до частини 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Окрім того, розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках.

З матеріалів справи вбачається, що КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» створене з метою забезпечення надання споживачам району сталих та якісних послуг з теплопостачання (т.І, а.с.57).

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

Пунктом 53 статті 14 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У статті 23 Закону України «Про Державний бюджет на 2012рік» установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На засіданні територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, оформленого протоколом від 11.07.2012р. №2, вирішено узгодити обсяг заборгованості за 2011 рік з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, надані населенню КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі», яка відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет на 2012рік» та з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підлягає відшкодуванню на загальну суму 4287708грн. (т.І, а.с.68).

Також, на засіданні територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу вирішено узгодити обсяг заборгованості за перший квартал 2012року з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, надані населенню відповідачем, які підлягають відшкодуванню в сумі 2942872грн (т.І,а.с.69).

Крім того, у КП Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі» наявна дебіторська заборгованість споживачів природного газу, зокрема, бюджетних організацій та промислових організацій, щодо яких прийняті рішення суду, або порушені провадження у справі щодо їх стягнення (т.ІІ, а.с.4-14).

Також встановлено, що відповідачем ведеться претензійна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості з бюджетних організацій, про що свідчать відповіді на претензії (т.І, а.с.131-138).

З листа Відділу ДВС Балаклійського районного управління юстиції у Харківській області від 23.11.2012р. вбачається, що станом на 01.11.2012р. на виконанні у відділі ДВС перебуває 207виконавчих документів про стягнення заборгованості з фізичних осіб на користь відповідача на загальну суму 576355грн. (т.І, а.с.73).

За таких обставин, неперерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, наявність неповернутої різниці в тарифах та наявність значної заборгованості бюджетних установ та населення перед відповідачем ускладнює виконання рішення, а отже колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що даний випадок є винятковим, зобов'язання відповідачем несвоєчасно виконувались з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, яке виникло, зокрема з причин, які не залежали від КП Балаклійської міської ради «Балаклійські теплові мережі».

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача в частині розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. на 12 місяців зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2012 року - 3567,70грн., лютий 2013 року - 3567,70грн., березень 2013 року - 3567,70грн., квітень 2013 року - 3567,70грн., травень 2013 року - 3567,70грн., червень 2013 року - 3567,70грн., липень 2013 року - 3567,70грн., серпень 2013 року - 3567,70грн., вересень 2012 року - 3567,70грн., жовтень 2012 року - 3567,70грн., листопад 2013 року - 3567,70грн., грудень 2013 року - 3567,70грн.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи й визначені правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені та штрафу на 50%, відповідно, до 12999,05грн. та до 21016,30грн., та розстрочення виконання рішення, однак в порушення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» вказані обставини не відображені у мотивувальній частині рішення.

Посилання НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ, або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не підлягає до задоволення, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. у справі №5023/5152/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 05.03.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.