Рішення № 29817154, 11.03.2013, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №2004/1248/12 Провадження № 2/613/16/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., при секретарі Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СПДФОП ОСОБА_2, третя особа: Богодухівський районний центр зайнятості про визнання наказу про звільнення незаконним, розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпПУ, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та належних працівникові сум при звільненні, стягнення моральної шкоди та вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнила його, просить визнати наказ ФОП ОСОБА_2 №8 від 08.12.2011 р. про звільнення її за прогули незаконним; трудовий договір, укладений 01.08.2010 р. між СПДФО ОСОБА_2 та нею - ОСОБА_1, зареєстрований 03.08.2010 р. за №20161000151 Богодухівеьким районнним центром зайнятості - розірвати на підставі ч.З ст.38 КЗпІІУ з 01.12.2011 р.; витребувати у СПДФОП ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку на ім"я ОСОБА_1; стягнути з СПДФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: оплату за роботу у вихідні, святкові або неробочі дня у сумі 4355.64 грн.; компенсацію за невикористану відпустку у сумі 730.88 грн.; середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, затримку видачі трудової книжки та затримку виплати звільненому працівникові належних сум за період з 01.12.2011 р. по день ухвалення судом рішення; моральну шкоду у сумі 3000 грн.; вихідну допомогу у сумі 2955 грн., всього 23337 грн. за надання правової допомоги 2000 грн.

В обґрунтування вимог позивач та її представник посилаються на наступне:

1 серпня 2010р. було укладено трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 і нею, згідно з яким останню прийнято на роботу в якості продавця продовольчих товарів. Вказаний договір зареєстрований у Богодухівському районному центрі зайнятості. Між тим, роботодавець постійно порушував законодавство про працю. В зв'язку з цим 14.11.2011р. поштою вона направила відповідну заяву про звільнення з роботи з 01.12.2011р. згідно ст. 38 ч.3 КЗпП України. Потім додатково 30.11.2011р. поштою направила повторну заяву про звільнення. Проте ФОП ОСОБА_2 не припинила дію трудового договору, не провела кінцевий розрахунок і не видала трудову книжку. На письмову вимогу від 16.12.2011р. про розрахунок та видачу трудової книжки не відповіла, трудовий договір з реєстрації в центрі зайнятості не зняла.

За фактом порушення трудових прав та умов трудового договору вона зверталась в різні державні установи в 2012р. Не працює у ФОП ОСОБА_2 з 01.12.2011р. Підтверджує те, що її заяви про звільнення відповідач не отримувала. Іншим способом намір розірвати трудовий договір роботодавця вона не повідомляла. Кінцевий розрахунок при звільненні вона не отримувала. Позивач уточнила,що в профспілці вона не перебуває.

Відповідач та її представник проти позову заперечували. Відповідач зазначила, що дійсно у вказаний позивачем час і спосіб було укладено трудовий договір. Будь-яких порушень договору з її боку не було. Що стосується ОСОБА_1, то вона недобросовісно відносилась до своїх обов'язків, ввірені їй матеріальні цінності і отримані від реалізації товарів кошти обертала на свою користь. Після виявлення недостачі відносно неї було порушено кримінальну справу, притягнуто до кримінальної відповідальності. На даний час кримінальна справа розглядається Богодухівським районним судом.

Роботу ОСОБА_1 залишила без попередження і подання заяви про звільнення. При цьому 14.11.2011 року остання працювала цілий робочий день, спілкувалась з нею, але заяви про звільнення не подавала. Про відправлення заяви поштою дізналась тільки в суді. Враховуючи відсутність ОСОБА_1 на роботі тривалий час без поважних причин, в межах своїх повноважень, наказом №7 від 05.12.2011року звільнила позивача з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України - в зв»язку з невиходом на роботу без поважних причин. В подальшому наказом №8 від 08.12.2011 року вказаний вище наказ було змінено,позивача звільнено з посади продавця продовольчих товарів з 1 грудня 2011 року за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України,в зв»язку з невиходом на роботу без поважних причин з 1 грудня по 5 грудня 2011 року.

Кінцевий розрахунок проведено при зверненні звільненого працівника негайно, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в відомості. Під час дослідчої перевірки встановлено, що підпис вчинено саме нею. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з приводу підробки підпису ОСОБА_1 в відомості про отримання кінцевого розрахунку позивач не оскаржувала. Також скарг, заяв про порушення трудових прав під час роботи від неї не надходило. Трудова книжка після реєстрації трудового договору в центрі зайнятості знаходиться у робітника. Вона, ОСОБА_2, трудову книжку ОСОБА_1 на зберігання не приймала, а тому повертати нічого. ФОП не відносяться до суб'єктів, на яких п. 3 постанови КМ за № 301 від 27.04.1993р. покладено обов'язок зберігати трудові книжки. Крім того зазначила,що ОСОБА_1 одночасно працювала продавцем в Максимівському сільському споживчому товаристві, в тому ж самому приміщенні.

Представник третьої особи - Богодухівського районного центру зайнятості в судове засідання не з»явився, надав заяву з проханням розгляду справи у відсутність представника РЦЗ.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків,дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного:

Сторони у справі визнають укладення між ними 01.08.2010р. трудового договору (безстрокового) та реєстрації його в Богодухівському районному центрі зайнятості. Вказаний факт підтверджується наданою суду копією трудового договору між працівником і фізичною особою. За формою і змістом він відповідає вимогам ст.ст. 21, 24-1 КЗпПУ та наказу №260 Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. Також сторони у справі визнають, що станом на 14.11.2011р. ОСОБА_1 виконувала обов'язки продавця продовольчих товарів в магазині (м. Богодухів, вул. Харківська, 200), де відповідач орендує частину приміщення. Останній день, коли позивач працювала, було 14.11.2011р. Заяву про звільнення вона не подавала, а направила її поштою в листопаді місяці, але відповідач їх не отримала, листи повернулись до адресата як не вручені.

Іншим чином роботодавцю про звільнення вона не повідомляла. Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк з своєї ініціативи, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про залишення роботи позивачем з порушенням передбаченого законом порядку розірвання трудового договору, тобто без письмового попередження. Звільнення працівника з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, без наявності такого попередження, законодавством не передбачено.

Посилання на порушення трудового законодавства та умов трудового договору суд вважає не обґрунтованим. В судовому засіданні позивач вказала, що зі скаргами, заявами про порушення її прав найманого працівника за час роботи вона нікуди не зверталась. Належних та допустимих доказів порушення умов трудового договору позивач не надала.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин. Наказом №7 від 05.12.2011р. відповідач звільнив позивача з 01.12.2011року за прогули по ст.41 п.1 КЗпП України в зв»язку з невиходом на роботу без поважних причин.Цей наказ в частині підстави звільнення змінено наказом №8 від 08.12.2011р., ОСОБА_1 звільнена з 1 грудня 2011 року за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України,в зв»язку з невиходом на роботу без поважних причин з 1 грудня по 5 грудня 2011 року.

Оцінюючи пояснення позивача, відповідача, надані докази, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин невиходу ОСОБА_1 на роботу, у вказаний вище період. Позивач також не заперечує про відсутність її на роботі протягом 5 днів.

Повний розрахунок із звільненим працівником здійснено. Підтвердженням останнього є відомість про отримання кінцевого розрахунку при звільненні з підписом ОСОБА_1 Заперечення позивача, посилання на підробку її підпису про отримання грошей суд оцінює критично. Заява про підробку підпису перевірялась правоохоронними органами, в ході якої проводились спеціальні дослідження і фактів підробки підпису не виявлено. За наслідками перевірки Богодухівським РО ГУМВСУ у Харківській області у порушенні кримінальної справи відмовлено. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи позивач не оскаржувала. Інших допустимих доказів не надала.

Не вбачає суд правових підстав і для стягнення вихідної допомоги у сумі 2 955 грн.,оскільки при звільненні за ст.40 КЗпП України виплата вихідної допомоги не передбачається. Судом встановлено, що заробітна плата за час відпустки позивачем отримана, заробіток за час непрацездатності також отриманий разом з кінцевим розрахунком.

Доказів заборгованості по заробітній платі,належних доказів роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, суду не надано. Під час перевірок ФОП ОСОБА_2 за скаргами ОСОБА_1 таких фактів не виявлено. Відповідач надав докази проведення повного розрахунку із звільненим працівником та відсутності такої заборгованості.

Стосовно позовних вимог про затримку видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки суд виходить з встановленого порядку зберігання трудових книжок. Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів від 27.04.1993р. за № 301 ФОП ОСОБА_2 не відноситься до суб'єктів, на яких покладено обов'язок зберігати трудові книжки працівників.

Відповідач стверджує що вона трудову книжку ОСОБА_1 на зберігання не приймала. Відповідні журнали отримання - видачі трудових книжок у ФОП відсутні. Позивач не надала доказів передачі своєї трудової книжки на зберігання ФОП ОСОБА_3

Зважаючи на викладене вище, та приймаючи до уваги, що порушень законних прав позивача належними та допустимими доказами доведено не було, в стягненні моральної шкоди також необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України " Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…".

При цьому суду не надано належних та допустимих доказів звернення до відповідача із заявою про звільнення,отримання відповідачем цієї заяви. Крім того, із змісту пояснень самого позивача вбачається,що навіть станом на кінець грудня 2011 року відповідач її заяву про звільнення не отримувала. Жодних доказів поважності причини відсутності позивача на роботі з 1 по 5 грудня 2011 року,також належних та допустимих доказів роботи у вихідні, святкові, неробочі дні, неотримання та невикористання відпустки, як і доказів підстав до стягнення інших виплат, вказаних в уточненій позовній заяві, суду надано не було.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до СПДФОП ОСОБА_2, третя особа: Богодухівський районний центр зайнятості про визнання наказу про звільнення незаконним, розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпПУ, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та належних працівникові сум при звільненні, стягнення моральної шкоди та вихідної допомоги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ