Постанова № 29811920, 05.02.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/4109/11

Рядок статзвіту № 8.2.6

Код - 11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцька Н.Д. за участю секретаря судового засідання Луцанич А.М. та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача: Ільницька Л.Ю.;

представника відповідача: Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 05 лютого 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 лютого 2013 року.

Товариство з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Міжгірському районі Закарпатської області №0000402301/2699/7-23 від 19.08.2011р. та №0000392301/2697/7-23 від 19.08.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.09.2011р. позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Міжгірському районі, які прийняті за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ «Загалшляхбуд» з питань взаємовідносин філії «Долинське ШБУ» з ПП «Ренноваціо» за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., оформленої актом перевірки від 18.08.2011р. №503/23/03450100. Позивач не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними і такими, що підлягаю скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві і просила суд їх задовольнити.

23.12.2011р. відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, згідно яких позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки не вбачає у своїх діях та прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях ознак протиправності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях проти позову і просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підстав направлення від 17.08.2011р. №250 виданого ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області Рогач О.Г. - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб, відповідно до пп. 78.2.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена невиїзна перевірка товариства з додатковою відповідальністю «Загалшляхбуд» з питань взаємовідносин філії «Долинське ШБУ» з ПП «Реноваціо» за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р. За результатами перевірки складено Акт №503/23/03450100 від 18.08.2011р. (далі - Акт).

У Акті містяться висновки про порушення Позивачем:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, 2.15, 2.126 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавству.

- п.п.5.1, п.п.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 - Філією «Долинське ШБУ» до складу валових витрат з податку на прибуток переданих до ВАТ «Загалшляхбуд» за ІІІ квартали 2008 року в сумі 1290882 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, та первинних документів на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено витрати в загальній сумі 1290882 грн., у тому числі за ІІІ квартали 2008 року, в сумі 836772 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 454110 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 322721 грн., а саме: за ІІІ квартал 2008 року у сумі 209193 грн. та IV квартал 2008 року в сумі 113528 грн.

- п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - встановлено завищення податкового кредиту у переданих до ВАТ «Загалшляхбуд» реєстрах отриманих податкових накладних всього у сумі 258176 грн., в т.ч. за липень 2008 року в сумі 25792,22 грн., за серпень 2008 року в сумі 67995 грн., за вересень 2008 року в сумі 73567 грн., за жовтень 2008 року в сумі 53760 грн., за листопад 2008 року в сумі 37062 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000402301/2699/7-23 від 19.08.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 322720,00 грн.;

- №0000392301/2697/7-23 від 19.08.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 403401 грн.

07.09.2011р. ТДВ «Загалшляхбуд» отримано вказані податкові повідомлення-рішення.

Підставою донарахування Позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств став висновок про нікчемність правочинів укладених з ПП «Реноваціо».

Зокрема, Долинською ОДПІ отримано листа та матеріали від ВПМ ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області №1377/7/26-31 від 06.06.2011 року щодо взаємовідносин Позивача із ПП «Реноваціо» Зокрема у вказаних матеріалах зроблено висновок, що ПП «Реноваціо» має ознаки фіктивності, про що свідчать відсутність його за юридичною адресою, відсутність транспортних засобів та складських приміщень, а з пояснення директора Будовського С.С, останній зареєстрував підприємство за винагороду.

Із поданих матеріалів у справі вбачається, що протягом ІІІ-IV кварталів 2008 року ПП «Реноваціо» поставляло Позивачу товарно - матеріальні цінності (бітум) у тому числі замовляло транспортні послуги для поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей. Зокрема за вказаний період ПП «Реноваціо» поставило Позивачу товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 1290881,79 грн. у тому числі ПДВ на суму 258176,32.

Зокрема згідно п.1.1 договору постачання №126/07 від 23.07.2008 року ПП «Реноваціо» зобов'язується поставити Філії «Долинашляхбуд» ВАТ «Загалшляхбуд» бітум дорожній, а останній зобов'язується його оплатити і прийняти. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними наявним у матеріалах справи та податковими накладними. Факт оплати за поставлену продукцію підтверджується рахунками-фактури та платіжними дорученнями із відмітками банку про проведення. Факт перевезення товару транспортними засобами підтверджується товарно-транспортними накладними. Зокрема перевізником виступила ТОВ «Рінвокс», замовником виступила ПП «Реноваціо», а вантажоодержувачем є Філія «Долинашляхбуд» ВАТ «Загалшляхбуд». Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

З огляду на викладене, а також матеріалами справи підтверджується, а Відповідачем належними доказами не спростовується факт придбання та факт отримання Позивачем від ПП «Реноваціо» товару (бітум) та транспортних послуг по його доставці.

На момент укладення вказаних правочинів ПП «Реноваціо» володіло належною правосуб'єктністю про що свідчить Витяг з ЄДРПОУ наявний у матеріалах справи. Також на момент видачі податкових накладних ПП «Реноваціо» було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується інформацією із Акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання Позивачем та ПП «Реноваціо» правочинів.

Таким чином, Відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Матеріалами справи підтверджується факт використання Позивачем придбаного товару (бітум) у господарській діяльності. Зокрема основним видом діяльності Позивача є « 45.23.1 Будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах». Придбаний від ПП «Реноваціо» бітум Позивач використав для будівництва та ремонту доріг, тротуарів, що підтверджується договорами підряду, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання використаних підрядних робіт. Оскільки переважна більшість замовників будівельних робіт виступали державні органи та органи місцевого самоврядування господарська діяльність по фактичному виконанню підрядних робіт Позивачем неодноразово досліджувалася контрольно-ревізійними органами про що свідчать відповідні довідки які містяться у матеріалах справи .

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що "податкова накладна (Наказ N 1379) видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...".

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару, суд вважає вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю "Загалшляхбуд" до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Міжгірському районі Закарпатської області №0000402301/2699/7-23 від 19.08.2011р. та №0000392301/2697/7-23 від 19.08.2011р.

3. Стягнути з Держаного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 28,23 грн.

4.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Маєцька Н.Д.