Ухвала суду № 29811030, 27.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12427/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілої К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Одеської області, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «НФСК «Добробут» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2012 року № 0005117509, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 285 028,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність спірного рішення відповідача та прийняття його у відповідності до вимог чинного законодавства. Апеляційна інстанція не може не погодитися з такими доводами, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25 червня по 06 серпня 2012 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області проведено перевірку Південної філії позивача у м. Одеса з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05 березня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2012 року № 1851/22-4/37038532.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ПАТ «НФСК «Добробут» вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України, позивачем не надано документального підтвердження законності підстав здійснення плати за послуги у сфері страхового посередництва на користь фізичних осіб-підприємців на загальну суму 27 613 665,08 грн., а також не надано для перевірки первинних документів, які б підтверджували фактичне надання страховими агентами посередницьких послуг у сфері страхування, у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4 498 396,56 грн.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та фізичними особами-підприємцями укладено низку агентських договорів та договорів про інформаційний супровід договорів страхування, які за змістом є ідентичними, на підставі яких здійснено нарахування та виплату доходів фізичним особам-підприємцям готівкою з каси за видатковими касовими ордерами та/або перераховувалися з розрахункового рахунку з призначенням платежу «за агентські та інформаційні (інші комерційні) послуги», але податок з доходів фізичних осіб не утримувався.

На вимогу податкового органу надати завірені копії документів, які б підтверджували фактичне надання послуг у сфері страхування позивач зазначив про відсутність такої можливості у зв'язку з їх великим обсягом та відсутністю копіювальної техніки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що це є суттєвим порушенням норм податкового законодавства України, оскільки факт здійснення господарської операції підтверджується первинними документами.

Так, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням ст.ст. 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Судом першої інстанції було встановлено, а сторонами не заперечувалося, що під час перевірки відокремленим підрозділом позивача все ж таки надано деякі документи, що запитувались податковим органом, зокрема, акти здачі-прийому виконаних робіт, а також страхові поліси.

З страхових полісів (договорів страхування) вбачається, що сторонами таких полісів були виключно страхувальник та вказаний підрозділ. При цьому, підписи страхових агентів у страхових полісах відсутні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: …; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що фізичні особи-підприємці, із якими відокремленим підрозділом укладено агентські договори та договори про інформаційний супровід договорів страхування, є платниками єдиного податку та відносяться до третьої групи спрощеної системи оподаткування. Види діяльності таких осіб перелічені у додатку № 1 до акту перевірки.

Згідно з підпунктами 3.1.1-3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, підпунктом 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 17.2 ст. 17, п. 1.15 ст. 1 Закону (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно з п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, підпунктом 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 ст. 171, підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 297.1 ст. 297 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п.п. 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані внаслідок надання відокремленому підрозділу певних послуг, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як інші, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, доходи.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.