Постанова № 29807395, 05.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13486/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Корпорації «Укрінмаш» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Корпорації «Укрінмаш» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002062280 від 15.05.2012р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року,позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002062280 від 15.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняту постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.04.2012р. по 11.04.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Корпорації «Укрінмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., про що складено Акт № 177/22-80/22916863 від 19.04.2012р. (а.с.11-18 т1).

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.181 п.14.1. ст.14; п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 п. 201. 4. 201.6 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на додану вартість на 1 248 532 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002062280 від 15.05.2012р., яким визначено Корпорації «Укрінмаш» зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 248 532 грн. за основним платежем та 32 967,25 грн. штрафних санкцій, а всього на суму 1 281 499,25 грн.(а.с.10 т1).

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що 17 січня 2011 року між Корпорацією «Укрінмаш» (Замовник) та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» (Виконавець) було укладено Договір №ЮД-10-1/11 щодо розробки робочого проекту на проектування адміністративного виставково-торговельного центру по вул. Академіка Туполєва, 8 в м. Києві.(а.с.19-21 т1).

Колегією суддів встановлено, що з акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № ЮД-10-1/11 від 17.01.2011 ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», протягом травня - серпня 2011 року, надало Корпорації «Укрінмаш» робочий проект будівництва Адміністративного виставково-торговельного центру у восьми томах (24 книги). Виконання відповідних робіт було здійснено в сім етапів, згідно календарного плану - графіку (Додаток 2 до Договору)(а.с.22 т1).

Розрахунок по зазначеному Договору проведено, частково, у безготівковий спосіб на суму 575 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку (а.с.184).

Згідно акту приймання-передачі векселів від 20.10.11р. позивачем на підставі договору № ЮД-10-1/11 від 17.01.2011 було передано, а ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», прийняло за пред'явленням 8 векселів від 20.10.11: серії АА 2177139, серії АА 2177140, серії АА 1871921, серії АА 1871922, серії АА 1871923, серії АА 1871924, серії АА 1871925, серії АА 1871926, загальною номінальною вартістю 7 876 192,00 грн. та загальною договірною вартістю цінних паперів 7 876 192,00 грн.(а.с.185).

Після підписання цього Акту, заборгованість Корпорації «Укрінмаш» перед ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» по договору № ЮД-10-1/11 від 17.01.2011р. вважається погашеною в повному обсязі, а вищезазначений Договір вважається виконаним.

На виконання умов зазначеного договору складено акти приймання-передачі від 27.05.2011р., 06.06.2011р., 28.06.2011р., 22.07.2011, 27.07.2011, 03.08.2011р., 25.08.2011р.

В межах виконання даного Договору ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» на користь позивача було виписано податкові накладні № 187 від 27.05.2011р. на суму 2 340 000 грн., № 28 від 06.06.2011р. на суму 2 546 000 грн., № 228 від 28.06.2011р. на суму 1 814 000 грн., № 77 від 22.07.2011р. на суму 490 000 грн., № 78 від 27.07.2011р. на суму 470 000 грн., № 3 від 03.08.2011р. на суму 474 716 грн., № 41 від 25.08.2011р. на суму 316 476 грн.(а.с.28-38).

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних в розмірі 1 248 532 грн. включені Корпорацією «Укрінмаш» до податкового кредиту та відображені в деклараціях з ПДВ за травень 2011 року в сумі 390 000 грн., за червень 2011 року в сумі 726 667 грн., за серпень 2011 року в сумі 131 865 грн.(а.с.14-15).

Перевіркою зроблено висновок, що по проведеній господарській операції по придбанню у ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» вищевказаних робіт (послуг) на суму ПДВ 1 248 532 грн. не встановлено виникнення податкових зобов'язань, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету.

Також, перевіркою встановлено, що ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 26.02.2009 № 100201946 анульовано 02.12.2011, порушено кримінальну справу № 50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами ПП «Дніпрорембуд-Сервіс».

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність або фактичність наданих контрагентом Позивача ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» робіт (послуг) не підтверджена належними доказами, які можуть бути прийняті до уваги, проте колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини справи.

За правилами абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 того ж Закону встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до чинного законодавства здійснення господарських операцій підтверджується укладеними відповідно до законодавства договорами, актами приймання-здачі виконаних робіт, рахунками-фактурами, податковими накладними, матеріальними та нематеріальними активами тощо.

З метою забезпечення виготовлення проекту на проектування адміністративного виставково-торговельного центру по вул. Академіка Туполєва, 8 в м. Києві Позивач протягом 2011 року отримував роботи від ПП «Дніпрорембуд-Сервіс».

Вказані роботи отримані та оплачені в повному обсязі, що підтверджується первинними документами, а саме: договором, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, (а.с.27-31, 34-38 т1) банківськими виписками, актом приймання-передачі векселів.

Позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії договору, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також копії банківських виписок та акт приймання-передачі векселів. Вказані документи містять назву виконавця робіт та покупця, перелік наданих послуг, виконаних робіт, підписи уповноважених сторін, печатки підприємств, які фіксують факт здійснення господарської операції, що відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами підпункту 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п. 6.2. наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (чинний на момент формування Позивачем податкового кредиту) податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факт видачі податкової накладної є підтвердженням виникнення податкових зобов'язань та обов'язку платника податку - ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», сплатити відповідну суму податку на додану вартість до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, законність вчинення господарської операції та дотримання вимог діючого законодавства при оформленні первинних документів фактично підтверджується Актом Відповідача складеним за результатами перевірки Позивача, оскільки в ньому Відповідач не ставить під сумнів реальність надання послуг на адресу Корпорації «Укрінмаш». Проте, незважаючи на ці обставини Відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту за травень, червень та серпень 2011 року на загальну суму 1 248 532 грн. з мотивів не декларування ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість в періоди,що перевірялись.

З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України (інформаційний лист від 20.07.2010р. №1112/11/13-10), колегія суддів приходить до висновку, що у разі, якщо на час здійснення господарської операції, за якою податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальності ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За змістом частини 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (фінансова та податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку).

Крім цього за правилами ст. 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, встановлення судом першої інстанції факту невіднесення ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» до складу податкового зобов'язання сум податку на додану вартість за травень, червень та серпень 2011 року, що включалася у вартість наданих ними послуг, не може враховуватися як підстава для відмови в задоволенні позову.

Окрім того, факт порушення контрагентом норм будь-якого законодавства, навіть якщо він і мав місце, має стосуватись лише підприємства-порушника.

Положення Податкового кодексу України, не ставлять право платника податку на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причин невідображення ними податкових зобов'язань).

Порушення 01.03.2012р. старшим слідчим з ОВС СУ в м. Києві кримінальної справи № 50-6270, за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» на підставі ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) не може свідчити про відсутність реально наданих Позивачу послуг зі сторони ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» в 2011 році, оскільки таким доказом може бути лише відповідний обвинувальний вирок суду, який на теперішній час відсутній.

На момент виникнення та існування господарської операцій з Позивачем діяльність підприємства - його контрагента здійснювалась у встановленому законодавством порядку, зазначене підприємство знаходились в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстровано як платники податку в податкових органах і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ, про що видано відповідне свідоцтво.(а.с. 23 т.1).

Також, контрагент Позивача мав відповідну ліцензію, зокрема на розроблення проектів на створення об'єктів архітектури.(а.с. 24-26 т.1).

Відповідно до підпункту п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Первинні документи контрагента Позивача складені в межах відповідної господарської операції у відповідності до вимог законодавства, не визнані недійсними ні самим податковим органом, ні будь-яким судовим рішенням.

Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що Позивачем доведено відповідними документами, що в період фінансово-господарських взаємовідносин з Корпорацією «Укрінмаш» підприємство - контрагент, вказане в Акті перевірки, мало повну і нічим не обмежену цивільні правоздатність і дієздатність.

Видавши даному суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платників податку на додану вартість, держава через свої органи легалізувала діяльність цього підприємства, тобто взяла на себе певну відповідальність за факт надання цьому підприємству статусу суб'єкта господарювання.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не зобов`язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел своїх контрагентів та не відповідає за його звітність.

Колегія суддів також звертає увагу на ті обставини, що суб`єктами правовідносин, які склалися є не конкретні фізичні особи, а юридичні особи, створені та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суд першої інстанції не спростував, та взагалі залишив поза увагою, доводи Позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) контрагент Позивача ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав чинне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарська операція Позивача з контрагентом ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» була реально здійснена та фактично виконана, видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який на момент проведення господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку в тому числі і податку на додану вартість, а тому висновки суду першої інстанції про не підтвердження права позивача на податковий кредит є помилковим.

Відповідно до правил ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України -підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є в тому числі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає за небхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Корпорації «Укрінмаш» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2012 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002062280 від 15.05.2012 року .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.