Ухвала суду № 29809494, 04.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/469/13 04.03.2013 04.03.2013 04.03.2013

Провадження №22-ц/784/746/13 Суддя першої інстанції: Чернявська Я.А.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем: Суслик Є.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2012 року по справі

за позовом

ОСОБА_2

до

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

про розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2012 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, 10 січня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредитні кошти у розмірі 14 119,13 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 0,83 % на місяць з кінцевим строком повернення до 9 січня 2015 року. На теперішній час у зв'язку з фінансовою кризою погіршився його матеріальний стан та він не в змозі здійснювати погашення кредиту в розмірі та у строки передбачені договором і подальша дія кредитного договору призведе до порушень умов договору з його боку. Крім того, того, п.4.1. спірного договору суперечить положенням ст.ст. 1,3 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів», що є підставою для його розірвання.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати кредитний договір, скасувати надмірно нараховану пеню та зобов'язати відповідача перерахувати пеню, стягнути на його користь незаконно отриманою винагороду у розмірі 4 635 доларів США та зупинити нарахування відповідачем будь яких штрафних санкцій.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2008 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № DN80AM10360404, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 14 119,13 доларів США на споживчі цілі, а саме на купівлю автомобіля зі сплатою 0,83 % на місяць з кінцевим строком повернення до 9 січня 2015 року, щомісячний платіж становить 205,56 доларів США. (а.с.8-9).

В забезпечення виконання зобов'язань 10 січня 2008 року сторони уклали договір №80AM10360404, застави рухомого майна. За умовами якого позивач передав в заставу відповідачу автомобіль марки ВАЗ 21112, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 (а.с.11,12).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, в тому числі в період фінансової кризи (ст.625 ЦК України).

За змістом ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

В разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, положення цієї статті пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Такі ж роз'яснення містяться в п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 (надалі - Постанова Пленуму).

Крім того, у пункті 16 Постанови Пленуму роз'яснено, що саме по собі зростання /коливання курсу іноземної валюти не є достатньої підставною для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

З урахуванням встановленого та положень вищевказаних норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Висновок суду про відмову розірвання договору, перерахуванні пені, стягнення незаконно отриманої винагороди у розмірі 4 635 доларів США та зупинення нарахування будь яких штрафних санкцій з підстав невідповідності п. 4.1 кредитного договору ст.ст. 1,3 ЦК України та ст. 18 Закону України «По захист прав споживачів» є вірним, оскільки не є підставами для його розірвання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитного договору, який був укладений у письмовій формі встановленої законом та волевиявлення сторін при його укладанні було вільним.

Доводи апеляційної скарги, про удаваність кредитного договору в силу статті 235 ЦК України та введення в оману при укладанні договору, а також відсутність у відповідача ліцензії на здійснення валютних операцій не заслуговують на увагу суду, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, а тому не були предметом розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: