Постанова № 29808450, 06.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 5023/3688/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського судувід05.12.2012р.у справі№5023/3688/12Господарського судуХарківської областіза позовомХарківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області 2. Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Харківській області 3. Бессарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького"провідшкодування шкоди

за участю представників

- відповідача:1. Купріянов Б.В. (довіреність від 26.02.13р.) 2. Смірнов І.Ю. (довіреність від 23.04.12р.)- прокуратури:1. Гудименко Ю.В. (посвідчення № 014715) 2. Романов Р.О. (посвідчення № 014714)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач-1), Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Харківській області (далі - позивач-2), Бессарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (далі - позивач-3), Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" (далі - відповідач) 887266,00 грн. майнової шкоди, а також просив зобов'язати відповідача привести розорену земельну ділянку площею 44,36 га у придатний до використання за цільовим призначенням стан шляхом відновлення природного рослинного покриву. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив режим охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський" в наслідок чого здійснено розорювання пасовищ і подальше використання землі у сільськогосподарських цілях, що призвело до того, що на силових землях заказника, де незаконно розташовані поля, відбувається неприродний поверхневий та підґрунтовий стік і забруднені пестицидами води потрапляють до місця формування витоків р. Багата. Вказаними діями спричинено шкоду об'єкту природно-заповідного фонду у вказаному розмірі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2012р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) це рішення суду скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач-1 просить задовольнити її, обґрунтовуючи свої доводи тим, що відповідач порушив режим охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення в наслідок чого завдано шкоди.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення а судове рішення без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для його скасування.

Постанову прийнято 06.03.2013р. у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні 27.02.2013р. перервою.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведено перевірку за фактом порушення режиму гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський".

Згідно з проектом створення гідрологічного заказника місцевого значення "Кохановський", розробленого Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем, метою створення заказника є збереження природних умов формування витоку р. Багата, охорона рослинності, яка захищає витоки від забруднення та руйнування, охорона лучної та болотної фауни. Загальна площа заказника складає 110,6 га, землі заказника розташовані на території Кегичівського району області.

Рішенням Харківської обласної ради від 23.02.1999р., відповідно до вимог статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оголошений гідрологічний заказник місцевого значення "Коханівський".

На виконання вказаного рішення державним управлінням екологічної безпеки в Харківській області затверджено положення про гідрологічний заказник місцевого значення "Кохановський".

В подальшому 12.04.2010р. відповідач листом №561 звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області з проханням надати можливість використання природоохоронних зобов'язань на гідрологічний заказник місцевого значення "Кохановський". В даному листі також зазначено, що підприємство зобов'язується виконувати природоохоронні обов'язки.

14.04.2010р. відповідач підписав охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму та збереження гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський".

Положення гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський" 14.04.2010р. затверджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища та погоджено відповідачем.

Згідно з п.1.7 вказаного Положення відповідач несе повну відповідальність за належне утримання території заказника та додержання встановленого режиму його охорони і збереження згідно з статей 26, 46 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Пунктом 3.1. цього ж Положення передбачено, що на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема розорювання земель.

Проведеною перевіркою встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства на території гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський".

Згідно з актом перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області №05-24-66 від 29.05.2012р. керівництвом відповідача не виконані вимоги припису інспекції від 21.03.2011р., відсутні інформаційно-охоронні знаки встановленого зразку, межі не винесені в натуру. Крім того, виявлено факт антропогенного впливу на територію заказника - землі загальною площею 42,7 га розорені та використовуються у сільськогосподарських цілях.

Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою 05.07.2012р. здійснено виїзд на місце розташування території заказника із залученням фахівців з питань проведення землевпорядних робіт, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем та Державної інспекції сільського господарства в Харківській області. Встановлено, що частина території заказника площею 44,36 га, що знаходиться на території Бессарабівської сільської ради Кегичівського району розорена та зайнята сільськогосподарськими культурами. Відповідачем неналежним чином здійснювалася охорона щодо використання та збереження гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський", внаслідок чого на території згаданого заказника відбулося незаконне розорення пасовищ, що призвело до знищення трав'яного покриву на площі 44,36 га та створило перешкоди для здійснення основної мети створення вищевказаного заказника - охорона та збереження в природному стані місця формування водотоку р. Багата, чим спричинено шкоду об'єкту природно-заповідного фонду.

Крім того, згідно з довідкою Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, складеної за результатами обстеження 05.07.2012р. гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський", на момент обстеження виявлено, що територія заказника зазнала суттєвих антропогенних змін. Частина території розорена та зайнята сільськогосподарськими культурами: суданка - однорічна кормова культура, на момент обстеження відбувалось її скошування; соняшник - високтехнологічна пропашна культура, на момент обстеження соняшник у фазі бутонації. Попередником суданки була кукурудза (рештки якої рясно розповсюдженні по полю), також високотехнологічна пропасна культура. На силових землях заказника, де незаконно розташовані поля, відбувається неприродний поверхневий та підґрунтовий стік і забруднені пестицидами води потрапляють до місця формування витоків р. Багата, а також уздовж нижньої межі розорених полів помітні наслідки пожеж, а саме обгорілі чагарники та дерева, що відбувалися внаслідок спалювання поживних решток на полях тощо.

Таким чином, виявлені зміни природного комплексу згаданого заказника не сумісні з його функціональним призначенням - збереження в природному стані місця формування витоку р. Багата.

Розмір шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно заповідного фонду внаслідок розорювання пасовища, що призвело до знищення трав'яного покриву на площі 44,36 га, розрахований відповідно до Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.1998р. №521, та складає 887266,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що відповідач не вжив заходів по збереженню природно заповідного об'єкту згідно охоронного зобов'язання від 14.10.2010р. за №06-19-02-Зк/2010, що стало наслідком розорювання пасовищ, знищення трав'яного покрову на частині території заказника.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не враховані обставини чинності охоронного зобов'язання на вказаний об'єкт, яке не відповідає вимогам законодавства, відповідач безпосередньо не розорював землі, відповідачем здійснювались заходи щодо охорони території заказника шляхом направлення заяв до правоохоронних органів, виклику міліції, тому підстав притягати його до відповідальності немає.

Між тим, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Так, апеляційний господарський суд, вказуючи про неправомірність охоронного зобов'язання, посилався на те, що воно не відповідає вимогам Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997р. N1153, що діяла на час його видачі, Порядку ведення поземельної книги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. N1021, також воно не було всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровано, тому є не вчиненим.

Вищевказана Примірна інструкція з діловодства згідно її підпунктів 1.1 та 1.2 встановлювала загальні правила документування управлінської діяльності і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи, вона визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюються на всю службову документацію. Інструкція не містить вимог до складання та обов'язкових істотних умов охоронних зобов'язань.

У пункті 20 Порядку ведення поземельної книги, на який посилався апеляційний суд, йдеться про те, що у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію може бути відмовлено, якщо, зокрема, в охоронному зобов'язанні відсутні відомості про межі земельної ділянки чи перелік обмежень використання земельної ділянки.

Разом з тим, в даному пункті йдеться про реєстрацію обмежень використання землі у Поземельній книзі, а не самого охоронного зобов'язання, яке згідно названого пункту апеляційним судом не могло бути визнане невчиненим.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Охоронне зобов'язання не є обтяженням прав на нерухоме майно, яке передбачає заборону користування нерухомим майном, а є документальним оформленням взятого на себе зобов'язання щодо охорони об'єктів природно-заповідного фонду (їх частин), які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок. Режим функціонування об'єктів природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд" та положеннями про них (ст.5 вказаного Закону). В статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором; обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Апеляційним судом в постанові не наведено, чому він дійшов висновку, що саме охоронне зобов'язання повинно реєструватись відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відсутність відомостей про що, як вважає цей суд, є підставою для того, щоб вважати оформлене охоронне зобов'язання не чинним.

При цьому, судами встановлено, що згідно охоронного зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський", зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області за №06-19-02-Зк/2010 14.04.2010р., відповідач прийняв зобов'язання по забезпеченню режиму охорони та збереження заказника загальною площею 110,6 га.

Іншій мотиви, викладені в постанові апеляційного суду, стосовно виконання своїх охоронних зобов'язань відповідачем шляхом інформування правоохоронних органів були спростовані судом першої інстанції, який встановив, що усі надані відповідачем заяви були складені ним лише 21.06.2012р., а перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем здійснювалася у травні 2012 року.

Суд апеляційної інстанції цих висновків місцевого господарського суду не спростував.

Статтею 26 Закону визначено, що на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник; господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають (ч.2 ст.60 Закону)

Як зазначалось вище, Пунктом 3.1. Положення гідрологічного заказника місцевого значення "Коханівський" передбачено, що на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема розорювання земель.

Згідно з п.1.7 вказаного Положення відповідач несе повну відповідальність за належне утримання території заказника та додержання встановленого режиму його охорони і збереження згідно із статтями 26, 46 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться (ч.3 ст.46 Закону).

Відповідно до статті 64 Закону відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у, зокрема, невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Таким чином згідно цієї норми відповідальність несуть особи, винні у невжитті заходів щодо попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду, а такою особою, як вірно встановлено судом першої інстанції, є відповідач, оскільки він не вживав таких заходів до виявлення порушення, а як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, реагував на такі порушення вже після проведеної позивачем-1.

Місцевим господарським судом встановлено, що виявлені зміни природного комплексу згаданого заказника не сумісні з його функціональним призначенням - збереження в природному стані місця формування витоку р. Багата.

Судом апеляційної інстанції цих обставин не спростовано.

Також судами не встановлено, що відповідач вживав заходів з ліквідації екологічних наслідків шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Виходячи з наведених приписів вказаного Положення та зазначеної норми права відповідач несе повну відповідальність як такий, що не вжив заходів щодо попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Разом з тим, як роз'яснив Вищий господарський суд України у своєму роз'ясненні від 27.06.2001 р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (п.1.6).

Таким чином встановивши, що відповідач є зобов'язаним охороняти об'єкт природно-заповідного фонду, несе повну відповідальність за належне утримання території та додержання режиму його охорони і збереження, та є винним у невжитті заходів щодо попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову, в той час, коли апеляційний господарський суд невірно надав юридичну оцінку обставинам справи і дійшов хибних висновків про безпідставність позовних вимог, тому постанова апеляційного суду має бути скасована.

Разом з тим, місцевий господарський суд, задовольнивши позов, стягнув шкоду до бюджету Бессарабської сільської ради Кегичівського району.

При цьому грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляється між відповідними бюджетами.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України, обласного та сільського бюджетів.

Відповідно до приписів статті 5 п.11 Закону України "Про судовий збір", статті 49 ч.3 та статті 11111 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України, належить здійснити новий розподіл судових витрат, з відповідача підлягає стягненню в доход бюджету судовий збір, оскільки відповідач не звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. у справі Господарського суду Харківської області №5023/3688/12 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2012р змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2012р. слова "яку перерахувати до бюджету Бессарабівської сільської ради Кегичівського району" замінити на слова "на користь бюджету Бессарабівської сільської ради Кегичівського району, бюджету Харківської обласної ради та Державного бюджету України".

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2012р. залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 10160 (десять тисяч сто шістдесят) грн. 26 коп. судового збору.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Харківської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський