Ухвала суду № 29806172, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 8706/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Матковської З.М. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Захід» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.10.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Фора-Захід» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне № 0000751742/0/17-123 від 11.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5849 грн. 25 коп., з яких 1949 грн. 75 коп. за основним платежем та 3899 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також повторні податкові повідомлення-рішення № 0000751742/1/17-123 від 03.06.2010р. та № 0000751742/3/17-123 від 14.10.2010р. (а.с.3-12).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0000751742/0/17-123 від 11.05.2010р., № 0000751742/1/17-123 від 03.06.2010р., № 0000751742/3/17-123 від 14.10.2010р. у частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 5720 грн. 01 коп.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 01 грн. 70 коп. (а.с.205-208).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити повністю (а.с.209-210).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною перевіркою виявлено неутримання та відсутність перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1906 грн. 67 грн. за 2009 рік, наведене порушення стосується виплати позивачем як податковим агентом доходів фізичним особам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Наведене порушення підтверджується письмовими поясненнями вказаних осіб, які були відібрані працівниками ГВПМ ДПІ у м.Рівне.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Фора-Захід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 543/23-100/33510554 від 26.04.2010р. (а.с.13-28).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 «е» п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.2 «а» ст.17, п.19.2 «а» ст.19, п.20.2 «а», пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1949 грн. 75 коп. за 2009 рік.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751742/0/17-123 від 11.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 5849 грн. 25 коп., з яких 1949 грн. 75 коп. за основним платежем та 3899 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000751742/1/17-123 від 03.06.2010р., № 0000751742/3/17-123 від 14.10.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.34, 35, 36-56).

Із змісту вказаного Акта перевірки вбачається, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб ґрунтується на поясненнях громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони перебували у трудових відносинах з позивачем, а суми виплачених коштів останнім не відповідають сумам, вказаних у відомостях нарахування заробітної плати та платіжних відомостях на виплату заробітної плати, наданих для документальної перевірки.

На підставі наведеного, на думку податкового органу, позивач, будучи податковим агентом у розглядуваних правовідносинах, зобов'язаний був утримати і перерахувати податок з доходів фізичних осіб в сумі 1906 грн. 67 коп. з виплаченої заробітної плати в 2009 році.

Також позивачем не утриманий по 4 особовим рахункам податок з доходів фізичних осіб в сумі 43 грн. 08 коп., оскільки останнім не оподатковані додаткові блага, надані своїм працівникам у вигляді оплати додаткових послуг мобільного зв'язку.

Зазначені висновки були покладені відповідачем в основу винесеного податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повній мірі були оподатковані проведені виплати заробітної плати; висновки податкового органу не ґрунтуються на первинних документах.

Разом з тим, протягом охопленого перевіркою періоду позивач оплачував додаткові послуги мобільного зв'язку, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, виявлене порушення щодо неутримання і неперерахування податку з доходів фізичних осіб з цих додаткових благ в розмірі 43 грн. 08 коп. не спростоване позивачем.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Аналіз фактичних обставин та норм чинного законодавства засвідчує, що визначення (нарахування) податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5720 грн. 01 коп. проведено податковим органом без достатніх правових підстав і з порушення вимог закону.

Відповідно до приписів п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

З матеріалів справи та фактичних обставин слідує, що фактичною підставою для визначення податковим органом податкових зобов'язань слугують пояснення громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.91-98), які не підтверджені жодними документальними доказами, в тому числі платіжними відомостями, бухгалтерськими і податковими документами.

Згідно з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 - якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» пп.4.2.2 ст.4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 - за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

пп.4.3.3 п.4.3 ст.4 - методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Таким чином, визначення податкового зобов'язання платнику податків на підставі пояснень фізичних осіб за своєю суттю є непрямими методами визначення суми податкового зобов'язання, порядок застосування якого на час виникнення спірних правовідносин законодавчо не був визначений, через що останній не підлягав застосуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1949 грн. 75 коп., а відтак - й нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3899 грн. 50 коп.

Додатково колегія суддів також враховує, що відсутність порушень щодо нарахування, обліку та виплати заробітної плати підтверджується Актом перевірки № 0985 від 28.07.2009р., проведеної Виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Актом про результати позапланової перевірки № 272 від 27.07.2010р., проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в м.Рівне (а.с.110-115, 122-123).

Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що впродовж охопленого перевіркою періоду позивач оплачував додаткові послуги мобільного зв'язку, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Під час розгляду справи позивачем не спростовані твердження податкового органу про порушення вимог пп.3.1.1, 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 «е» п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 «а» ст.19, п.20.2 «а» ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки останнім не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 4 особовим рахункам в сумі 43 грн. 08 коп. у випадку, коли податковим агентом не оподатковано додаткові блага, надані своїм працівникам у вигляді оплати додаткових послуг мобільного зв'язку: замовлення-отримання додаткових послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, і на момент перевірки вартість таких послуг із заробітної плати не утримувалася.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ «Фора-Захід» є частково обґрунтованими та підставними, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. у адміністративній справі № 2а-4921/10/1770 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: З.М.Матковська

М.В.Костів