Постанова № 29806137, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 134519/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Матковської З.М. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.09.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (надалі - ТзОВ «Ніколь», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач, податковий орган) № 0001542301 від 07.06.2011р. (а.с.3-6).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001542301 від 07.06.2011р. (а.с.127-130).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.135-137).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою контрагента позивача - ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» не підтверджено фактів передачі товарів від підприємств-постачальників та подальшу їх реалізацію підприємствам-покупцям через відсутність документів щодо транспортування, прийому-передачі та зберігання товарів; у вказаного підприємства відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарських операцій по поставці товарів. За таких обставин видані ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» податкові накладні не можуть слугувати належною підставою для формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.05.2011р. ревізорами Луцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» за січень 2011 року (а.с.7-18).

Проведеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., які підпадають під визначення ст.185, п.186.1 ст.186, п.п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 172553 грн. 50 коп.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, спірні правочини мають ознаки нікчемності.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542301 від 07.06.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 215691 грн. 88 коп., в тому числі 172553 грн. 50 коп. за основним платежем та 43138 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування грошових зобов'язань були відхилені (а.с.20-27).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції виконані договірними сторонами, податковим органом не доведено вчинення цих господарських зобов'язань із метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Факти придбання стверджуються представленими первинними документами, позивачем дотримані передбачені ПК України вимоги для формування податкового кредиту, через що висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів перевірки в рамках договору № 81/10 від 01.10.2010р., укладеного між ТзОВ «Ніколь» (покупець) та ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» (постачальник), протягом січня 2011 року здійснено поставку товарів на загальну суму 1035321 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 172553 грн. 50 коп.

На підтвердження здійснених поставок товарів позивачем представлені податкові та видаткові накладні, оплата товарів стверджується платіжними дорученнями (а.с.28-63).

Також відповідно до умов договору транспортування товарів та вантажні роботи проводилися за рахунок постачальника.

Разом з тим, на відповідний запит щодо контрагента позивача - ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» - відповідачем отримано Акт перевірки № 580/23-408/34558872 від 31.03.2011р., складений ДПІ у Шевченківському районі м.Львова (а.с.119-123).

Відповідно до вказаного Акта перевірки для здійснення господарської діяльності ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» не мало виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів; згідно бази даних ДПС в розрізі контрагентів цього платника податків встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім цього, проведені ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також в ході проведення перевірки не встановлено фактів передачі товарів від підприємств-постачальників ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

В спростування висновків податкового органу позивачем під час перевірки та судового розгляду справи не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Аналізуючи додатково надані документи - акти приймання матеріалів (документи складського обліку), штатні розписи, договори на поставку металевих виробів, договори оренди нежитлових приміщень, оборотно-сальдові відомості, картки складського обліку (а.с.93-116, 164-168, 189-203, 206-222, 223-227, 228-244) слідує, що останні не спростовують вищевказаних висновків податкового органу, із змісту таких неможливо чітко та однозначно встановити використання придбаних від ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» товарів у господарській діяльності позивача.

Також позивачем не надано актів списання або введення в експлуатацію цих товарів, докази їх переробки в готову продукції.

Із змісту представлених підприємством документів не видається можливим визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів Луцька ОДПІ надала суду письмові документи про те, що позивач товари не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

За таких обставин видані ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» по поставці товарів.

При цьому, факт оприбуткування та відображення товарно-матеріальних цінностей в карточках складського обліку, оборотно-сальдових відомостях не може підтверджувати правомірність віднесення вартості придбаних товарів до складу податкового кредиту.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: З.М.Матковська

М.В.Костів