Ухвала суду № 29804561, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-5692/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:Міньків С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської областi від 19.08.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008

по справі № 3/257 (22-а-7276/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Гірник»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавськійобласті

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Гірник»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, у якій просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року № 0000562305/0/2958, за яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 10 809,00 грн., у т.ч. основний платіж -7 206, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -3 603, 00 грн.; № 0000552305/0/100, за якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 28 840,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію -14 420,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року адміністративний позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року № 0000562305/0/2958, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 809,00 грн., у т.ч. 7 206,00 грн. основного платежу та 3 603,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 18 грудня 2006 року № 0000552305/0/100, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 28 840,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію -14 420,00 грн.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування попередніх рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Закритого акціонерного товариства «Гірник» складено акт від 11 грудня 2006 року № 681/23-312/13928815 «Про результати виїзної позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Гірник» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: листопад 2004 року; лютий, вересень 2005 року, лютий 2006 року. (до акта №138/23-120/13928815 від 19 квітня 2006 року, № 56/23-312/139288125 від 11 травня 2006 року)».

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення ЗАТ «Гірник»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за: листопад 2004 року - на 4 460,00 грн. (42 657,00грн. замість 47 117,00 грн.); вересень 2005 року -на 16 262,00 грн. (179 066, 00грн. замість 195 328,00 грн.); лютий 2006 року - на 8 118,00 грн. (51 864,00 грн. замість 59 982,00 грн.); та заниження заявленої ЗАТ «Гірник»суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за лютий 2005 року на 7 206,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року № 0000562305/2958, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 809,00 грн., у т.ч. 7 206,00 грн. основного платежу та 3 603,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; та від 18 грудня 2006 року № 0000552305/0/100, за якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 28 840,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 14 420,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає касаційна скаргу необґрунтованою та такою, що не містить фактичних даних, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, викладених у їх рішеннях, з огляду на наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз змісту зазначених вище норм права свідчить про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт отримання позивачем від МПП «Олві»та ТОВ «Дізак»товарно-матеріальних цінностей, на підставі договорів: від 12 травня 2005 року № 12/05 та від 14 грудня 2005 року, підтверджено податковими накладними та платіжними документами. Тобто, наявними у справі доказами доведено факт реальності господарських операцій та рух активів.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що товариство правомірно (за першою подією) віднесло до податкового кредиту відповідних звітних періодів, суми податку на додану вартість, та, маючи від'ємне значення заявило у вересні 2005 та лютому 2006 року про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у відповідних сумах.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали нечинними та скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року № 0000562305/0/2958 та від 18 грудня 2006 року № 0000552305/0/100.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської областi від 19.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 у справі № 3/257 (22-а-7276/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.