Ухвала суду № 29804550, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-41200/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р.

у справі № 23/432/07-АП-13/675/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Геркон»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Геркон»(далі -позивач, ВАТ «Геркон») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 р. скасовано. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0001892302/0 від 30.05.2007 р. та № 0001902303/0 від 30.05.2007 р.

У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 р.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Геркон», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Геркон»з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ФЕШ»за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт №61/23-1/22116418 від 14.05.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1 п.п.5.2.10. п.5.2 абз.4. п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.8.1.2 п.8.1, п.8.7.1, п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження, суми оподатковуваного прибутку у розмірі 19 740,0 гри., та порушення п.п.7.2.1. п.п.7.2.4 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, яке сталося внаслідок включення ВАТ «Геркон»до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальником ТОВ «ФЕШ», свідоцтво платника ПДВ якого скасовано 18.11.2003 р., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 72 603,00 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001892302/0 від 30.05.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 789,50 грн., та № 0001902303/0 від 30.05.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108 904,50 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «ФЕШ»надавало ВАТ «Геркон»послуги з ремонту та модернізації основних засобів (обладнання АТС), яке знаходиться на балансі підприємства.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно приписів п. 2 статті 33 цього Закону, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, оскільки на момент здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі був відсутній запис про припинення ТОВ «ФЕШ», воно було цивільно-правоздатним і дієздатним і мало право укладати й виконувати правочини.

Щодо посилань відповідача про порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині недійсності документів, виданих підприємством, державна реєстрація якого скасована та на підставі яких позивачем складено податкову звітність, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати податку) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності до пп.5.2.10 п.5.2 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

При цьому, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, витрати позивача на підрядні роботи підтверджені відповідними платіжними документами, складеними належним чином.

Отже, у зв'язку з прийманням від ТОВ «ФЕШ»виконаних підрядних робіт по будівництву та ремонту, позивачем правомірно включено витрати по отриманню цих робіт до валових витрат у 1-му кварталі 2006 р. у сумі 55 553 грн., а суми амортизації по поліпшенням основних засобів групи 1 та групи 3 на загальну суму 23 408 грн. - до складу амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ФЕШ»надано позивачу податкові накладні, заповнення яких відповідає п.7.2.1, п.7.2 Закону України Про податок на додану вартість».

Відтак, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від підрядних робіт, виконаних ТОВ «ФЕШ»та підтверджених податковими накладними та актами виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов