Ухвала суду № 29804548, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К-21944/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Фрейдун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010

у справі № 2а-37279/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2009 позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 30.12.2008 № 0004782305/0 та від 10.03.2009 № 0004782305/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 62280,00 грн., у тому числі 20760,00 грн. основного платежу та 41520,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено в повному обсязі.

ДП «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 73 Господарського кодексу України, ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2009 № 0004782305/1 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 62280,00 грн., у тому числі 20760,00 грн. основного платежу та 41520,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 18.12.2008 № 7590/23-5/31941174, про порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення полягало у тому, що позивач як державне унітарне підприємство не нарахував та не сплатив до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону, у сумі 20760 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2008 року.

Підставою для визначення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2009 № 0004792305/1 податкового зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій, що включається до бюджету, у загальній сумі 104417,5 грн., у тому числі 83040,00 грн. основного платежу та 21377,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 18.12.2008 № 7590/23-5/31941174, про порушення позивачем вимог п. 1, п. 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 № 158. Порушення полягало утому, що позивач як державне унітарне підприємство не відрахував частини чистого прибутку (доходу), визначеного виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно із положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та розміру відрахувань, визначеного відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі за 1 квартал 2008 року у сумі 44295,00 грн. та за 2 квартал 2008 року у сумі 38745 грн.

Статтею 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух»відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд касаційної інстанцій знаходить правильною позицію суду першої інстанції про протиправність прийнятих оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки суд, в результаті належного дослідження обставин щодо виду та організаційної форми підприємства -Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», дійшов правильного висновку, що таке підприємство не є унітарним державним підприємством, на яке Закон України «Про державний бюджету України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»покладає обов'язок відраховувати частину чистого прибутку в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України під державним унітарним підприємством слід розуміти підприємство, яке утворено компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління, в своєму найменуванні містить слова «державне підприємство», не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить. При цьому, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.1, п. 3.3 статуту ДП «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»підприємство створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», останнє є засновником позивача.

Відповідно до п. 5.1 положень статуту Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»його засновником та акціонером є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

Відповідно до п. 6.3 статуту Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»воно є власником майна, переданого йому засновником до статутного фонду.

Згідно із листом Фонду державного майна України від 16.09.2002 № 10-16-11524 щодо передачі в оренду майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», майно, що увійшло до статутного фонду ВАТ, не є державним, воно належить товариству.

Наведені обставини свідчать про те, що Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»не є державним унітарним підприємством у розумінні ст. 73 Господарського кодексу України, оскільки не містить усіх визначених у даній нормі ознак такого підприємства. Зокрема підприємство створено не на базі відокремленої частини державної власності, а на базі власності ВАТ, яке є засновником, в своєму найменуванні не містить слів «державне підприємство».

Державна частка у статутному фонді засновника позивача -державної акціонерної компанії -акціонерного товариства перевищує п'ятдесят відсотків і становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. Вищим органом управління даної Компанії виступає засновник, що виконує при управлінні функції загальних зборів засновників (учасників, акціонерів). Форма власності -загальнодержавна корпоративна (державна), проте майно, передане засновником до статутного фонду Компанії, належить Компанії на праві власності. Компанія не є державним комерційним підприємством (лист Фонду Державного майна України від 12.03.2007 № 10-25-3817) та сплачує державі дивіденди.

Висновки суду апеляційної інстанції зроблені в результаті порушення норм матеріального права: ст.ст. 63, ст. 73 Господарського кодексу України та не відповідають встановленим обставинам.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко