Ухвала суду № 29804540, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-40967/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009

у справі № 17/156

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна Товарна Біржа»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна Товарна Бірж»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003401702/0 від 24.10.2007, № 0003401702/1 від 25.12.2007, № 0003401702/2 від 14.03.2008, № 0003401702/3 від 17.05.2008.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова постанова, якою визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003401702/0 від 24.10.2007, № 0003401702/1 від 25.12.2007, № 0003401702/2 від 14.03.2008, № 0003401702/3 від 17.05.2008.

ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у м. Полтаві була проведена позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна Товарна Біржа»з питань правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та державного мита за період з 01.10.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт № 354/17-02/31495351 від 11.10.2007;

- за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003401702/0/0 від 24.10.2007 про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 223 372,10 грн. (з яких: 407 790,70 грн. -основний платіж та 815 581,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги були залишенні без задоволення та відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0003401702/1 від 25.12.2007, № 0003401702/2 від 14.03.2008 та № 0003401702/3 від 17.05.2008;

- підставою про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.12.1, п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.1.15 ст.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За приписами п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 названого Закону податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Стаття 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна.

Відповідно до п.12.3 ст.12 названого Закону у разі, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. При цьому, пунктом 12.5 ст.12 цього ж Закону визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Відповідно до ч.7 ст.279 ГК України та ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України «Про товарну біржу»товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а її діяльність здійснюється згідно з цим Законом та чинним законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Таким чином, виходячи з того, що товарна біржа не нараховує (не виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, не здійснює посередницьких функцій при продажу об'єкту рухомого майна, а також не є нотаріусом, який при здійсненні операції з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, визначених статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», цим Законом визначений податковим агентом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що товарна біржа не є податковим агентом при засвідченні договорів купівлі-продажу рухомого майна, так як за змістом статей 1, 4 Закону України «Про товарну біржу» метою діяльності біржі є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій та забезпечення, зокрема, умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг без права здійснювати біржові операції, оскільки таке право мають лише її члени або брокери, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі.

Відповідно, підстави для покладення на товарну біржу, як на податкового агента, відповідальності за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відсутні.

З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач не є податковим агентом у розумінні положень ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому донарахування йому податковим органом податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій є безпідставними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний