Ухвала суду № 29804528, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-27639/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р.

у справі № А6/007-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «СВС-Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «СВС-Дніпро» (далі -позивач, ЗАТ «СВС-Дніпро») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі -відповідач, ДПІ у Вишгородському районі Київської області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 0000822300/0 від 25.12.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р. постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Вишгородському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «СВС-Дніпро», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області провела виїзну планову перевірку ЗАТ «СВС-Дніпро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 758/23-1/00132807 від 21.12.2007 р.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 р. № 0000822300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 232 339,91 грн.

Як вбачається з вказаного акта перевірки, між позивачем та ТОВ «Моя Оселя»(підрядник) укладено договір підряду № 01/08/2006 від 01.08.2006 р. про виконання будівельних робіт з влаштування дорожнього покриття в місті Києві на загальну суму 280 282,80 грн., у т.ч. ПДВ -46 713,80 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт б/н. Грошові кошти в розмірі 280 282,80 грн. в якості оплати наданих ТОВ «Моя Оселя» послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку № 26000254891, відкритому у ВАТ «Морський транспортний банк», згідно з платіжними дорученнями від 20.09.2006 року, від 23.11.2006 року.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, між позивачем та ТОВ «Моя Оселя»(підрядник), укладено договір підряду № 09/С05-06.2 від22.06.2006 р. про виконання дорожніх, земляних та будівельних робіт на реконструкції тепломагістралі по вул. Саксаганського в м. Києві, на загальну суму -4 649 076,65 грн., у т.ч. ПДВ 774846,11 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт за липень 2006 року. Грошові кошти у вищезазначеному розмірі в якості оплати наданих ТОВ «Моя Оселя»послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку № 26000254891, відкритому у ВАТ «Морський транспортний банк», згідно з платіжними дорученнями від 29.08.2006 року на суму 200000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 року на суму 300000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 року на суму 109940,00 грн. з ПДВ, а також у вексельній формі (вексель на суму 4039136,65 грн. з ПДВ), згідно з додатковою угодою № 1 від 23.11.2006 року, до договору щодо вексельної форми розрахунків, сплачені позивачем за податковою накладною № 756 від 31.07.2006 року, виписаною у ТОВ «Моя Оселя».

Разом з тим, підставою для заниження суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість у розмірі 821 559,94 грн. відповідачем в акті перевірки визначено ту обставину, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року по справі № 2-6958/06 було визнано недійсними статут ТОВ «Моя Оселя»з моменту його реєстрації -з 13.04.2006 року та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Моя Оселя»з моменту його видачі -з 10.05.2006 pоку.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, які були виписані ТОВ «Моя Оселя»з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року недійсним статуту та свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість ТОВ «Моя Оселя», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відтак, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача були всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ТОВ «Моя Оселя».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов