Ухвала суду № 29804516, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-28221/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року

у справі № 2а-210/08 (2а-210/08/1270)

за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-М",

2. Приватного підприємства "Сервіспостачання"

про стягнення коштів в дохід держави, одержаних за нікчемним правочином в розмірі 686840,96 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція в Артемівському районі у місті Луганську (далі по тексту -позивач, ДПІ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-М" (далі по тексту -відповідач 1, ТОВ "Ліга-М"), Приватного підприємства "Сервіспостачання" (далі по тексту -відповідач 2, ПП "Сервіспостачання") про стягнення коштів в дохід держави, одержаних за нікчемним правочином в розмірі 686840,96 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2004 року між ТОВ "Ліга-М" та ПП "Сервіспостачання" було укладено договір на поставку озимої пшениці. Термін дії договору з 10.12.2004 року по 10.12.2005 року.

На виконання умов договору ПП "Сервіспостачання" було поставлено озимої пшениці в кількості 823,28 т. на загальну суму 68 640,96 грн., в тому числі ПДВ -14 473,5 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар ТОВ "Ліга-М" перерахувало на адресу ПП "Сервіспостачання" грошові кошти на загальну суму 686 842 грн., в тому числі ПДВ -114473,5 грн.

В той же час, постановою господарського суду Луганської області від 27.06.2006 року у справі № 8/403пн-ад визнано недійсним запис № 25370169ю0032744 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійсненний Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 28.10.2002 року, про реєстрацію ПП «Сервіспостач»та скасовано державну реєстрацію ПП «Сервіспостач».

Статтею 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарським відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 215 ЦК України передбачено підстави недійсності правочину, а саме :

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ДПІ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов