Ухвала суду № 29803541, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 23939/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та їх скасування,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Мишковицький спиртзавод» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2006 року № 0000222306/0, яким зменшино суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року на 98059 грн. та від 02.02.2007 року №0000022306/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 25586 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом безпідставно зменшено суму податкового кредиту, так як по операціях з ТОВ "Укренерго" було закуплено газ отриманий від вітчизняної газотрейдерної компанії, який оподатковувався податком на додану вартість 20%, так як видобувався на території України. Також позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 86109,21 грн. за операціями з ТОВ "Зерноторгівельна компанія "Подільський круп'яний дім", оскільки за несплату останнім ПДВ підприємство не може нести відповідальність.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року задоволено позовні вимоги частково, а саме податкове повідомлення - рішення № 0000222306/0 від 24.11.2006 року визнано нечинним в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 30081,91 грн. з податку на додану вартість. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржили сторони.

При цьому Тернопільська ОДПІ просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити в позові.

Відповідно позивач просить змінити постанову суду та задовольнити позовні вимоги повністю.

При цьому підприємство обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог та одночасно вказує, що незрозумілим є рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення - рішення № 0000222306/0 від 24.11.2006 року визнано нечинним в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 30081,91 грн. з податку на додану вартість, оскільки ДП «Мишковицький спиртзавод» повністю оплатив суму ПДВ в розмірі 861093,21 грн. до бюджету.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Укренерго", то податковий кредит сформовано на підставі видаткових та податкових накладних.

Тернопільська ОДПІ вважає, що у позивача немає права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки ТОВ "Зерноторгівельна компанія "Подільський круп'яний дім", якому ДП "Мишковицький спиртовий завод" перерахувало відповідні суми податку на додану вартість, не сплатило їх до Державного бюджету України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДП "Мишковицький спиртовий завод" 31.12.1991 року зареєстровано Тернопільською Радою народних депутатів та в цей же день взято на податковий облік, з 20.042004 року включено до реєстру платників податку на додану вартість.

Працівниками Тернопільської ОДПІ з 23.10.2006 року по 20.11.2006 року проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Мишковицький спиртовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень місяць 2006 року.

За результатами перевірки 20.11.2006 року Тернопільською ОДПІ складено акт №18926/23-623/00375154, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення підприємством п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, яке полягало у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 98059 грн., а саме позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 80109,21 грн., зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім», яке звітувало з незначними показниками, а отже податок на додану вартість не сплачувався до бюджету. Також підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 28327,95 грн., оскільки ТОВ «Укренерго» реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод» неправильно застосувало ставку податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки 24.11.2006 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222306/0, яким зменшино суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року на 98059 грн.

Працівниками Тернопільської ОДПІ з 14.12.2006 року по 18.01.2007 року проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Мишковицький спиртовий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень місяць 2006 року.

За результатами перевірки 18.01.2007 року Тернопільською ОДПІ складено акт№ 551/23-623/00375154, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення підприємством п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, яке полягало у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 39659 грн., а саме позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 39659 грн., зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Укренерго» реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод» неправильно застосувало ставку податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки 02.02.2007 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000022306/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 25586 грн.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що 20.02.2006 року між ТОВ «Зерноторгівель «Подільський круп'яний дім» та ДП «Мишковицький спиртзавод» укладено договір № 20/02/06 щодо купівлі-продажу зерна ячменю, відповідно до п.2.1 якого загальна кількість товару, ціна, сума та умови поставки вказуються в специфікаціях до договору, які в силу положень п. 2.2 договору є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору за період з 01.09.2006 року по 30.09.2006 року позивач отримав від ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» зерно, що стверджується податковими накладними.

Оплату за отриманий товар ДП «Мишковицький спиртзавод» проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту за вересень 2006 року згідно декларації по податку на додану вартість.

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999р. та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент вчинення господарських операцій ДП «Мишковицький спиртзавод» з ТОВ «Зерноторгівель «Подільський круп'яний дім» відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент ТОВ «Зерноторгівель «Подільський круп'яний дім» був в установленому порядку зареєстрованим платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарська операція вчинена ДП «Мишковицький спиртзавод» з ТОВ «Зерноторгівель «Подільський круп'яний дім» підтверджується належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для її неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Що ж до доводів апелянта щодо того, що позивач не вправі був формувати податковий кредит з вказаної операції, оскільки ТОВ «Зерноторгівель «Подільський круп'яний дім» не сплатив податок на додану вартість, то суд виходив з такого.

Закон України від 03.04.1997р. №168/97-ВР не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи доказів несплати ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» податку на додану вартість до бюджету не містять.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Тому ДП «Мишковицький спиртзавод» правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 86109,21 грн. за операціями з ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім».

Щодо правомірності формування податку надодану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Укренерго», то необхідно вказати, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ДП «Мишковицький спиртовий завод" придбав у ТОВ «Укренерго» газ, який в свою чергу, згідно договору № 197/77/П купівлі-продажу природного газу від 29.06.2006 року, укладеного з ЗАТ «Укргаз-Енерго» придбало газ, імпортований за зовнішньоекономічним контрактом по операціях, які оподатковуються за нульовою ставкою, відтак ДП «Мишковицький спиртовий завод" не може включати суми податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування сум ПДВ з бюджету.

Підтвердженням цього є те, що 16.11. 2005 року між ТОВ «Укренерго»(постачальник) та ДП «Мишковицький спиртзавод» (покупець) укладено договір № 1-т-06/м про постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ в обумовлених цим договором порядку та кількості, а купець зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 ст. 1 Договору). Ціна природного газу, що поставляється за даним говором, становить 478,66 грн. за одну тисячу кубічних метрів, в тому числі цільова надбавка до тарифу на природний газ - 7,82 грн. та податок на додану вартість - 79,78 грн. ( п. 3.5 ст. 3 Договору). Транспортування природного газу підтверджується актами прийому-передачі між власником газу ТОВ «Укренерго» та газотранспортною організацією Тернопільоблгаз.

Відповідно до довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15.11.2006 року №1029, ТОВ «Укренерго» є посередником реалізованого газу.

На спростування твердження апелянта щодо того, що ДП «Мишковицький спиртзавод» не було відомо про продаж йому імпортованого газу, то відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору №197/77/П від 29.06.2006 року, укладеного між ЗАТ «Укргаз-Енерго»(продавець) та ТОВ «Укренерго»(покупець) продавець передає за цим договором газ, імпортований за зовнішньоекономічним контрактом.

Аналізуючи приписи ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.3,5 Закон України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (у редакції Постанови від 2 березня 2006 року № 244), то ДП «Мишковицький спиртовий завод" безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 28327,95 грн.

Відносно розмежування податковим органом сум сформованих податків, то на підставі розшифровки Тернопільської ОДПІ сум зменшення бюджетного відшкодування ПДВ від 18.03.2011 року № 11549/7/10-15 суд першої інстанції встановив, що податковим повідомленням - рішенням № 0000222306/ 0 від 24.11. 006 року податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу з податку на додану вартість, на загальну суму 98059 грн., з яких 67977,02 грн. по операціях з ТОВ Укренерго", 30081,91 грн. по операціях з ТОВ " Зернозаготівельна компанія «Подільський круп'яний дім», а податковим повідомленням - рішенням № 0000022306 від 02.02.1007 року податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу з податку на додану вартість, на загальну суму 25589 грн. по операціях з ТОВ " Укренерго".

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Тернопільський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі №2а-312/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 01.02.2013р.