Ухвала суду № 29803519, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 69362/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «ГУЧВА» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «ГУЧВА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ГУЧВА» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005061630/0/17635 від 26.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12479,67 грн., в тому числі за основним платежем 11885,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 594,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевірці відповідач вийшов за межі камеральної перевірки. Крім цього, задекларовані суми балансової вартості товарних запасів, що перебували на обліку підприємства станом на день анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, не свідчить ні про нарахування позивачем ПДВ при придбанні таких товарних залишків, ні про формування податкового кредиту з таких сум.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року в позові відмовлено з тих підстав, що підприємством не задекларовано жодних обсягів придбання без податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову за якою задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що висновок про наявність товарних запасів чи основних засобів станом на певний період можливо зробити виключно шляхом проведення перевірки бухгалтерських та первинних документів, що податковим органом не було здійснено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Приватне підприємство «ГУЧВА» являється платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість поданої підприємством за лютий 2010 року.

За результатами перевірки 23.07.2010 року складено Акт №1086/321/15-2/19336145.

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до заниження задекларованої суми податку на додану вартість на 11885,40 грн.

На підставі зазначеного акту 26.07.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005061630/0/17635, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 12479,67 грн., в тому числі за основним платежем 11885,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 594,27 грн.

Висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ґрунтуються на висновках акта перевірки, якою встановлено, що позивачу анульовано 25.02.2010 року свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Відповідно до даних декларації з ПДВ за 2009 рік відображено товарні залишки на суму 356 грн. і основні фонди на суму 59071 грн. Однак, стверджує відповідач, що в порушення вимог п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР підприємством в декларації за лютий 2010 року не визнано умовний продаж зазначених товарних залишків та основних фондів, що призвело до заниження податкового зобовязання в сумі 11885,40 грн. (59427 грн.*20%).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Пункт 9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

З декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, поданої позивачем податковому органу, встановлено наступні показники: податкові зобовязання (р.9) 763 грн.; податковий кредит (р.17) 82 грн.; сума ПДВ, яка підлягає сплаті (р.27) 687 грн.

Одночасно стороною позивача визнається факт анулювання підприємству 25.02.2010 року свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Зважаючи на вказані приписи Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, суд першої інстанції вірно вказав, що з р.11 податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2005 року та серпень 2005 року ПП «ГУЧВА» вбачається, що позивачем не задекларовано жодних обсягів придбання без податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Щодо застережень апелянта з приводу перевірки, то необхідно вказати, що Згідно п.п.3, 8 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

В пункті 1 ст.11 вищенаведеного Закону передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Підпунктом 1.4.4. п.1.4 розділу 1 Наказу Державної податкової адміністрації України №266 від 18 квітня 2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» передбачено, що камеральна перевірка - перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005061630/0/17635 від 26.07.2010 року, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ГУЧВА» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року у справі № 2а-8930/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 01.03.2013р.