Постанова № 29803508, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 70761/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Маневицького відділення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Маневицького відділення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 року №0002141701/0, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 109196,09 грн., в тому числі 87356,87 грн. основного платежу та 21839,22 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків не пізніше 1095 дня. Якщо протягом цього строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання. Оскільки, порушення податкового законодавства зафіксовано за ІУ кв. 2007 року, тобто більше як за 1095 днів до винесення податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 року, тому нарахування недоїмки та штрафних санкцій є незаконне. Крім того, висновки в акті ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивач не виступала податковим агентом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року відмовлено в задоволені позовних вимог з тих підстав, що для здійснення господарських операцій з придбання стружки кокосової, фундукової пасти, чорниці, журавлини, грибів лисички та грибів білих з рахунку було списано та виплачено на користь фізичних осіб 582379,15 грн.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ОСОБА_2, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що ягоди (гриб лисичка, гриб білий, чорниця, журавлина тощо) придбавала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 і це підтверджується накладними за період з липня по вересень 2007 року.

Також порушення податкового законодавства зафіксовано за ІУ кв. 2007 року, тобто більше як за 1095 днів до винесення податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів. Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України. Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації 02.04.2004 року та взята на облік як платник податків 03.09.2004 року.

На підставі направлення виданого Ківерцівською міжрайонною державною податкової інспекцією 21.01.2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт за №1/17-1/НОМЕР_1. При цьому встановлено порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1, п. 1.6 ст. 1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. «а» п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-ІУ в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 1 жовтня 2007 року по 2009 року в сумі 87356,87 грн. За наслідками перевірки Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією 01.02.2011 року сформовано податкове повідомлення-рішення за №0002141701/0, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 109196,09 грн. Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням підприємець звернулась в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПА України.

При цьому скаргу ДПА у Волинській області рішенням від 03.03.2011 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без задоволення.

В свою чергу ДПА України рішенням від 29.03.2011 року податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ від 01.02.2011 року та рішення ДПА у Волинській області від 03.03.2011 року залишила без змін, а скаргу - без задоволення. Підставами для визначення податкових зобов»язань по податку з доходів фізичних осіб є викладені в акті перевірки висновки відповідача, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 згідно укладених з ПП «Промагроконтракт» договорів купівлі-продажу здійснювала продаж останньому продовольчих товарів (стружка кокосова, фундукова паста) та лісової продукції (ягоди чорниці, журавлини, гриби лисички та морожені). Розрахунки з позивачем за отриманий товар проводились ПП «Промагроконтракт» на умовах попередньої оплати у безготівковій формі. Виїзною позаплановою перевіркою ПП «Промагроконтракт» з питань взаємовідносин з СПД ОСОБА_2 (довідка Луцької ОДПІ від 14 січня 2011 року за №000036/89/23-1/32273529) та згідно довідки про рух коштів по поточному рахунку СПД ОСОБА_2 в період з 16.07.2007 року по 18.09.2008 року перераховано позивачу 582379,15 грн. ОСОБА_2 згідно видаткових накладних за період з 16.07.2007 року по 30.06.2009 року реалізовано ПП «Промагроконтракт» продукції на загальну суму 582393,15 грн.

Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" введено спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, що відрізняється від обліку, встановленого Законом України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дія якого поширюється на юридичних осіб з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Закон вимагає від підприємств (юридичних осіб) вести бухгалтерський облік на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-ІУ податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно з п.7.1 ст.7 Закону N 889-ІУ ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Аналізуючи приписи п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, п.п.9.12.3 п.9.12 ст.9 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-ІУ суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що обов'язок у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як податкового агента щодо утримання та сплати за рахунок платника податку зазначеного виду податку виникає при виплаті нею доходу фізичній особі, яка перебуває у трудових або цивільно-правових відносинах із таким податковим агентом. Згідно довідки про рух коштів ФОП ОСОБА_2 встановлено, що для здійснення господарських операцій з придбання стружки кокосової, фундукової пасти, чорниці, журавлини, грибів лисички та грибів білих з рахунку було списано та виплачено на користь фізичних осіб 582379,15 грн.

Водночас, підприємець ОСОБА_2 не надала документи, що підтверджують походження зазначеної лісової продукції, а саме на запит Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ від 11.10.2010 року за №4135/17-127 та під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 не надано документів, що дають право на отримання доходу без утримання податку, зокрема, копій свідоцтв про державну реєстрацію громадян як підприємницької діяльності-фізичних осіб, свідоцтв платника єдиного податку та платіжних документів про сплату податку.

Зважаючи на те, що позивачем при проведені перевірки не надано документів, що дають право на отримання доходу без утримання податку, то суд апеляційної інстанції вважає, що підставно суд першої інстанції не прийняв до уваги представлені в судове засідання накладні щодо придбання лісової продукції та свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта, що до даних правовідносин в силу ст. 58 Конституції України слід застосувати приписи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо того, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов»язання платника податків не пізніше 1095 дня. Якщо протягом цього строку податковий орган не визначає суму податкових зобов»язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов»язання.

Відповідачем визначено порушення позивачем податкового законодавства за ІУ кв. 2007 року, тобто більш як за 1095 днів до винесення податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 року №0002141701/0.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із урахуванням наведеного вбачається, що відповідачем при формуванні податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 року №0002141701/0 допущено порушень ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позов необхідно задовольнити. Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення - рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення - рішення є визнання його судом протиправним.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи його висновки не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року та постановити нову за якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року у справі № 2а-1255/11 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.02.2011 року №0002141701/0, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 109196,09 грн., в тому числі 87356,87 грн. основного платежу та 21839,22 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 01.03.2013р.