Ухвала суду № 29803495, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. Справа № 70660/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит" звернулося в суд з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень №0001351601/0 від 30.12.2010 року, №0000101601 від 25.03.2011 року та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість в розмірі 12108 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 17.12.2010 року Ковельською МДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки було складено акт №862/16-35831152 від 17.12.2010 року на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення №0001351601 від 30.12.2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 5689 грн. Позивач вказує на те, що звертався із скаргами на дане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Волинській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Разом з тим, при розгляді скарги до ДПА у Волинській області останнім було зобов'язано Ковельську МДПІ скласти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 6419 грн., що і було зроблено 25.03.2011 року за №0000101601.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що висновок Ковельської МДПІ про те, що у позивача відсутні транспортні засоби, ліцензія на перевезення і останній не має права застосовувати 0 % ставку ПДВ до транспортних послуг, наданих за межами території України суперечить нормам чинного законодавства.

Не погодившись з постановою суду її оскаржила Ковельська МДПІ, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.12.2010 року працівниками Ковельської МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Негабарит» щодо податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Результати перевірки в цей день оформлені актом №862/16-35831152.

При цьому встановлено порушення вимог п.п. 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що полягає у тому, що позивачем при формування податкового зобов»язання у вересні 2010 року завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року на суму 5689 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 30.12.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001351601 за яким зменшено підприємству бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 5689 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення податкового органу до ДПА у Волинській області та ДПА України дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Разом з тим, за результатами розгляду скарги до ДПА у Волинській області було зобов'язано Ковельську МДПІ скласти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 6419 грн., що і було зроблено 25.03.2011 року за №0000101601.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що ТОВ «Негабарит» згідно договору транспортного експедирування від 04.03.2009 року №04/03/09 виступає експедитором і згідно п. 4.3 договору виконує послуги за плату і за рахунок замовника ТзОВ «Агрокультура-Захід». Також відповідно до п. 1.1 вказаного договору експедитор бере на себе зобов'язання від імені замовника організувати виконання послуг з перевезення вантажу.

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ "Про транспортно- експедиторську діяльність".

Відповідно до вищевказаного Закону транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

ТОВ «Негабарит», як експедитором укладено договір транспортного експедирування від 29.09.2008 року № 29/09/08 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як перевізником. Пунктом 1.1 даного договору регулюються правовідносини, що виникають між експедитором та перевізником з приводу транспортного експедирування вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника в міжнародному сполученні та в межах території України.

При цьому ТОВ «Негабарит» надано для перевірки документи, які засвідчують розрахунки з ТОВ «Агрокультура-Захід» у вересні 2010 року в сумі 62272 грн.

Відповідно до наданої податкової накладної від 20.09.2010 року № 29, виписаної на надані послуги по перевезенню ФОП ОСОБА_1 вказана 0% ставка, яка застосована до транспортних послуг, наданих по доставці товару з с. Богданово, Воронежської області (Росія) - Держкордон Бачівськ та шлях Держкордон Бачівськ - м. Львів в загальній сумі 28445 грн. Транспортно-експедиційні послуги в сумі 13250 грн. та транспортні послуги по доставці товару з м. Львів до с. Вощанці Львівської області в сумі 1105,83 грн. оподатковані за ставкою 20 %.

З поданої до Ковельської МДПІ декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року вбачається, що ТОВ «Негабарит» відобразило оподаткування за 0 % ставкою ПДВ операцію на суму 28445 грн. - оплату за автопослуги по маршруту с. Богданово - Держкордон Бачівськ - м. Львів.

Згідно поданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року вбачається, що ТОВ «Негабарит» відобразило оподаткування за 0 % ставкою ПДВ операцію на суму 32094 грн. - оплату за автопослуги по маршруту: с. Богданово - Держкордон Бачівськ - м. Львів.

Враховуючи особливості оподаткування транспортно-експедиторських послуг у зовнішньоекономічних операціях, об'єктом оподаткування податком на додану вартість експедитора є обсяг наданих ним послуг. При цьому, базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора.

При цьому товариство зі своєї винагороди, яка, згідно рахунку на оплату №25 від 06.09.2010 року становила 15900 грн., повністю сплатило ПДВ в сумі 2650 грн., а також із своєї винагороди яка відповідно до рахунку на оплату № 22 від 17.08.2010 року становила 18000 грн., повністю сплатило ПДВ в сумі 3000 грн.

Аналізуючи приписи п.п. 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року суд першої інстанції вірно зазначив, що дія даного пункту поширюється на всі операції з міжнародного перевезення незалежно від напрямку руху, і право платника податку на отримання податкової пільги не прив'язане до суб'єктного складу договорів з надання транспортних послуг.

Тому висновок Ковельської МДПІ про те, що у позивача відсутні транспортні засоби, ліцензія на перевезення і останній не має права застосовувати 0 % ставку ПДВ до транспортних послуг, наданих за межами території України суперечить наведеним нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимог щодо визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнув в користь товариства бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 12108 грн., оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі №2а-1622/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 01.03.2013р.