Постанова № 29799937, 21.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 21/5007/1109/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача (скаржник) - Зав'язун В.С. (дов. №40/2012 від 15.10.2012 року)

відповідача-1 - Гурбанець О.В. (дов. №19 від 21.01.2013 року)

відповідача-2 - Білошицька Н.В. (дов. №47 від 22.01.2013 року)

відповідача-3 - не з'явився

третьої особи - Боліщук І.Ю. (дов. №7 від 23.01.2013 року)

прокурор - Панчелюга К.М. (посвідчення №001244 від 22.01.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12

Позивач: Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України

Відповідачі:

1. Лугинська районна рада (смт. Лугини, Житомирська область)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (м.Коростень)

3. Комунальне підприємство "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м.Коростень)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фонд Державного майна України (м. Київ)

За участю: прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, зобов'язання скасувати державну реєстрацію нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання повернути майно

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12 (суддя Вельмакіна Т.М.) позов Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України задоволено частково, визнано недійсним рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.03.2009 року №117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул.Р.Люксембург, 19, смт.Лугини", визнано недійсним рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.02.2011 року №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році", визнано недійсним рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 31.03.2011 року №51 "Про відчуження майна", в решті позову відмовлено.

Цим же рішенням стягнуто з Лугинської районної ради на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України - 804,75 грн. судового збору та повернуто Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України (10008, Житомирська обл., м.Житомир, Корольовський р-н., вул.Івана Кочерги, буд.2-А, код 02724825) з Державного бюджету 3334,99 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно платіжного доручення №363 від 21 вересня 2012 року.

Рішення господарського суду Житомирської області мотивоване тим, що рішення прийняті з порушенням чинного законодавства та прав позивача, оскільки спірне майно перебувало на балансі позивача та у його користуванні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України оскаржила його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги позивач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що власність Лугинського РК ТСО України є власністю ТСО України, а тому права позивача на спірне на спірне майно навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинської РК ТСО України, пов'язуються для позивача як самостійної юридичної особи, що входить в систему ТСО України, лише з користуванням таким майном на праві відання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 21/5007/1109/12 від 24.12.2012 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду 21/5007/1109/12 від 23.01.2013 року та від 11.02.2013 року розгляд апеляційної скарги колегією суддів відкладався для у зв'язку із необхідністю витребувати додаткові докази та для можливості подання відзивів.

Прокуратурою Житомирської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заступник прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Комунальним підприємством "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 вказує на те, що вчинені ним дії по виготовленню свідоцтва про право власності, державна реєстрація права власності на нерухоме майно по вул.Р.Люксембург, 19 в смт.Лугин Житомирської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД", відповідають вимогам чинного законодавства.

Лугинською районною радою Житомирської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Фондом Державного майна України подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, неодноразово заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, доповнення до апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням четвертої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.02.2011 року №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році", нежитлове приміщення по вул.Р.Люксембург, 19 в смт.Лугини включено до переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році (а.с. 19-20, т.1).

Рішенням п'ятої сесії 5 скликання Лугинської районної ради №51 від 31.03.2011 року "Про відчуження майна", надано дозвіл на відчуження шляхом продажу через аукціон нежитлового приміщення, що розташоване за адресою смт.Лугини, вул.Р.Люксембург, 19 (а.с.21, т.1). Відділу культури райдержадміністрації продаж зазначеного майна здійснити відповідно до вимог Закону України від 06.03.1992 року №2171-ХІІ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення "Про порядок відчуження майна", який затверджено рішенням п'ятнадцятої сесії ІІІ скликання районної ради від 22.12.2000 року.

На підставі рішення виконкому Лугинської селищної ради №56 від 29.04.2011 року (а.с.90, т.2), 17.05.2011 року територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.88, т.2). Вказане рішення прийнято, зокрема, на підставі рішення двадцять шостої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.03.2009 року за №117, приміщення, що розташоване за адресою: смт.Лугини, вул.Р.Люксембург, 19", включено до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с.18, т.1).

26.05.2011 року між Лугинською районною радою, яка представляє Територіальні громади сіл, селищ Лугинського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, а саме: житлову будівлю (літ. А) загальною площею 375,3 м2, нежитлову будівлю (літ. Б) гаража загальною площею 61,1 м.кв., нежитлову будівлю (літГ) гаража площею 75,3 м.кв., що розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд 19 (а.с.40, т.1; а.с.62, т.2).

На підставі вищевказаного договору, КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Рози Люксембург, буд 19, за ТОВ Автосвіт ЛТД" (а.с. 61, т.1).

При винесенні оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст.328 чинного ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, відповідно до ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає закону та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. При цьому власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду не має правових підстав для задоволення позову. Вказаний принцип закріплено також у ст. 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу.

Згідно п.4.1 Статуту Товариства сприяння обороні України (ТСО України), Житомирська обласна організація ТСО України є однією із вищестоящих над первинними організаціями ТСО України та являється складовою ТСО України (а.с.36-40, т.3). При цьому, згідно вказаного Статуту (п.1.4) товариство є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Із Статуту Житомирської обласної організації ТСО України в редакції , діючій з 03.06.1993 року (а.с.18-36, т.3), з 25.06.1998 року (а.с.27-35, т.3), з 17.12.2001 року (а.с.95-99, т.1), дійсно вбачається, що остання є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об'єднання громадян (п.1.1. Статуту). Згідно абз.3 п.1.4. Статуту, Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Житомирської обласної організації ДТСААФ УРСР.

Згідно з розділом 7 Статуту Житомирської обласної організації ТСО України (в редакції, діючій на час припинення Лугинської районної організації ТСОУ (а.с.18-25, т.3), остання має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення своєї статутної діяльності (пп.7.1.).

Відповідно до п.7.2. вказаного розділу Статуту, власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання завдань Товариства, вони являються складовою частиною власності ТСО України.

За ч.2 п.7.3 Статуту, власність обласної організації як і всього Товариства єдина і неподільна. Організації товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні. Права на об'єкти цієї власності належать Товариству.

Відповідно до п.7.5. цього ж розділу Статуту, Товариство та його організації /районні, міжрайонні, міські, обласна/ є юридичними особами і мають право розпоряджатися майном і засобами, відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в установах банків, проводити по них грошово-розрахункові операції, укладати договори і угоди, видавати довіреності, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі....

Пунктом 8.4. Статуту передбачено, що при ліквідації обласної організації, як і всього Товариства, засоби і майно не можуть перерозподілятися між його членами, використовуються для виконання статутних завдань і на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду направляється в прибуток держави.

За п.4.18 Статуту, Бюро обласного комітету, зокрема, приймає рішення про дальше використання майна підвідомчих організацій, у випадку їх ліквідації, реорганізації.

При цьому, згідно п.5.23 Статуту ТСО України, Бюро ЦК ТСО України приймає рішення, зокрема, про дальше використання майна підвідомчих організацій у випадку їх ліквідації, реорганізації.

Положення Статуту, на які посилається позивач у позовній заяві та згідно яких, зокрема: - при ліквідації районних, міжрайонних , міських та райміських організацій Товариства їх кошти і майно рішенням бюро комітету обласної організації перерозподіляються між підвідомчими організаціями ТСОУ (п.8.5); - власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання та кошти, необхідні для виконання статутних завдань обласної організації (п.7.2); - обласна та підпорядковані їй організації ТСОУ мають право використовувати вступні, клубні та членські внески, а також кошти, майно і засоби, які отримані від спонсорів, вищестоящих організацій і створених госпрозрахункових установ, організацій та підприємств і одержані в результаті господарської та інших видів діяльності, які передбачені даним Статутом і не суперечать чинному законодавству України. Організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх віданні. Все майно, яке знаходиться в віданні обласної та підпорядкованих їй організаціях, є колективною власністю Товариства сприяння обороні України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення повноважних органів, згідно зі Статутом ТСОУ. Право на об'єкти цієї власності належить Товариству (п.7.5.), було зареєстровано лише 17.12.2001 року, тому їх дія не може поширюватися на обставини, які мали місце в процесі припинення Лугинського районного ТСО України та вирішення питання щодо майна останнього у 1996-1997 роках.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що власність Лугинського ТСОУ є власністю ТСО України, тому права позивача на спірне майно, навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинського ТСОУ, пов'язуються для позивача, як самостійної юридичної особи, що входить в систему ТСОУ, лише з користуванням таким майном на праві відання.

Так, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що нерухоме майно - будівля навчальних класів і тир пневматичний у 1988-1989 р.р. знаходились на балансі Лугинського РК ДТСААФ (а.с. 131-137, т. 2).

Як вбачається з Постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ від 20.02.1996 року (а.с.22, т.1), у зв'язку з фактичним, на протязі значного відрізку часу, невиконанням Статуту ТСОУ, постановлено вважати таким, що самоліквідувався, Лугінський РК ТСО України (п.3 Постанови). Крім того, зокрема, зобов'язано Голову Лугінського РК ТСОУ Школьніку І.М. до 10.03.1996 року підготувати техніку, майно для передачі в інші організації ТСОУ області; до 15.03.1996 року підготувати всі необхідні акти на передачу документації в архів ОК.

Пунктом 9 вказаної Постанови, Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ постановило, крім іншого, порушити клопотання перед бюро ТСО України про дозвіл на реалізацію споруд Лугинського РК/СТК/, що додатково підтверджує вищевказані висновки суду, що власність Лугинського ТСОУ є власністю ТСО України, а права позивача на спірне майно, навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинського ТСОУ, пов'язані лише з користуванням таким майном на праві відання.

Наказом Житомирського обласного комітету Товариства сприяння обороні України від 20.06.1996 року №70-а (а.с.23, т.1) з 20 жовтня 1996 року ліквідовано Лугинську районну організацію ТСОУ. Комісією Житомирського ОК ТСОУ 18.10.1996 року було складено Акт (а.с. 24, т.2) на передачу товарно-матеріальних цінностей, що належали Лугинському РК ТСОУ, в тому числі і нерухомого майна.

Згідно наявної у матеріалах справи Книги обліку основних засобів по Житомирському ОК ТСО за 1997 рік (а.с.69-70, т.1) та витягу з рахунку за 1997 рік, на балансі позивача значиться будинок для навчання первісною вартістю станом на 01.01.1997 року - 121 100,20 грн..

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, будівля колишнього Лугинського СТК ТСОУ - будинок для навчання числиться на балансі Житомирської ОО ТСО України, про що свідчить довідка останньої (а.с.47, т.1).

Тобто, з вищевказаного вбачається, що на час прийняття рішень у 2009, 2011 р.р., спірне майно дійсно перебувало на балансі позивача та у користуванні останнього. З огляду на вказане, прийняття рішень щодо цього майна вплинуло на права позивача.

При цьому, виходячи з приписів ч.1 статті 21 ЦК України, враховуючи роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підстави переходу майна у власність територіальних громад визначено на законодавчому рівні, а саме:

- у відповідності до ч.2 ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;

- ч.2 ст.335 Цивільного кодексу України визначено порядок передачі у комунальну власність нерухомого безхазяйного майна. Так, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Натомість, як вірно зазначає місцевий господарський суд, рішення, що оскаржуються, не містять жодних посилань на вищенаведені підстави переходу прав на майно до громади, жодних доказів щодо існування таких підстав до матеріалів справи не надано. Відсутні докази передачі до власності громади вказаного майна і органами ТСОУ.

Водночас, сам факт прийняття рішення двадцять шостої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.03.2009 року за №117, про включення до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с.18, т.1) приміщення, що розташоване за адресою: смт.Лугини, вул.Р.Люксембург, 19" та відсутність будь-яких інших доказів щодо прав територіальних громад сіл, селищ району на вказане майно, свідчить про те, що до 25.03.2009 року у останніх жодних прав на вказане майно не існувало.

Згідно наявних у справі документів вбачається, що Лугинська Районна державна адміністрація листом №1245 від 15.06.2005 року (а.с.41, т.1), повідомляла Голову обласної державної адміністрації, що в смт.Лугини розташоване приміщення Лугинського ТСОУ, що знаходиться на балансі обласної організації ТСОУ. Протягом останніх років установа не працює, приміщення знаходиться у занедбаному стані, не опалюється і не охороняється, що призвело до руйнування конструкцій та самої будівлі. Обласною організацією ТСОУ не здійснюються заходи по збереженню об'єкта. У листі також зазначено, що Районна державна адміністрація неодноразово зверталася до керівництва обласної організації ТСОУ з питанням відновлення роботи районної організації, або передачі приміщення в спільну власність територіальних громад сіл, селищ району, тим більше, що приміщення будувались господарським способом підприємствами району. Однак, звернення залишились без належного реагування. Вказано, що при вирішенні питання передачі даного об'єкта у комунальну власність, є можливість використати зазначене приміщення для відкриття філіалу міжшкільного навчально-виробничого філіалу. З наведеного, Лугинська районна рада просила обласну державну адміністрацію посприяти у вирішенні питання передачі приміщення районної організації ТСОУ у спільну власність територіальних громад сіл та селищ району.

Згідно листа №233 від 20.03.2006 року (а.с.4, т.2), Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило, що згідно архівних даних проведена інвентаризація на будівлю №13 по вул.Кірова в смт.Лугини, справа №572 від 30.11.1981 року, право власності не зареєстровано. На будівлі №16 по вул.Кірова та №19 по вул.Р.Люксембург в смт.Лугини інвентаризація і реєстрація права власності не проводилась.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з підставністю та обґрунтованістю рішення місцевого господарського суду в частині визнання вказаних рішень недійсними, оскільки вони дійсно були прийняті відповідачем-1 з порушенням норм чинного законодавства та з порушенням прав позивача, в користуванні якого знаходилося спірне майно, що є підставою для визнання їх недійсними.

Окрім того, відповідно до ст.10 Конституції УРСР від 20.04.1978 року, основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

За ст.89 ЦК УРСР державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1990 року №1305 до державної власності належать загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна власність).

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 року №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закону, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення.

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Глава 9 ЦК УРСР визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їх на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року №2268-ХII встановлено, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 року №3943-ХІІ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 цієї постанови передбачено до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 року "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Статтею 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-XII від 10.09.1991 року передбачено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначені основні засади передачі об'єктів права держаної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що ініціатором щодо передачі об'єктів права державної власності може виступати лише відповідний орган уповноважений управляти майном.

З метою забезпечення ефективного управління майном, що є у загальнодержавній власності, Кабінет Міністрів України Декретом "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №2116-XII від 14.02.1992 року поклав на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної - влади здійснення функцій по управлінню майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно із законодавчими актами України (п.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"). На даний час це питання врегульовано Законом України "Про управління об'єктами державної власності" №185-V від 21.09.2006 року.

Поряд із цим, п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 13.01.1995 року №18, визначено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, на міністерства покладені повноваження органів управління цим майном.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України; згідно з Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України; відповідно до пункту першого Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року №3943-ХИ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Відповідно розпорядження Президент України від 24.05.1996 року №123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" Кабінету Міністрів України зобов'язано: поінформувати у двотижневий строк Президента України про виконання постанов Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" та від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР"; підготувати та внести в місячний строк на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчого визначення суб'єктів права власності майна колишніх ДТСААФ СРСР на території України і ДТСААФ Української РСР.

Пункт 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затверджене наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999 року за №908/68) передбачає такі способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року N1482; передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Позивачем не подано суду доказів на підтвердження права власності на спірне майно, як у позивача, так і ненадання їх ТСОУ. Та не спростовано той факт, що до моменту переходу у власність громади, спірні об'єкти нерухомості могли відноситися саме до державної власності.

Що стосується вимоги про визнання права власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул.Рози Люксембург, буд.19. за Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України, то, виходячи з вищенаведеного, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Не може вважатись доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи, про що зазначено в роз'ясненнях Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 29.04.1994 року.

Не являється належним та беззаперечним доказом для підтвердження права власності на нерухоме майно і наданий позивачем Державний акт на право постійного користування землею (а.с.27-30, т.1). До того ж на час звернення до суду вказаний акт припинив свою дію на підставі рішення Лугинської селищної ради Житомирської області №184 від 21.07.2011 року (а.с.107, т.2), яке на дату вирішення спору є чинним.

У власність громади майно остаточно перейшло згідно рішення Лугинської селищної ради №56 від 29.04.2011 року, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності, яке згідно "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" №7/5 від 07.02.2002 року є правовстановлюючим документом. Вказане рішення на час звернення позивача до суду і на час вирішення спору є чинним.

А тому, враховуючи, що саме власник майна може звернутися до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння для захисту свого права власності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Автосвіт ЛТД" повернути спірні будівлі Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України.

Також, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-3 скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД" з огляду на таке.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість, підстави відмови в ній та інші питання, пов'язані із державною реєстрацією прав на нерухомість, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Інших підстав для скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить; відповідний перелік підстав для скасування записів сформульовано в ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як закритий, що не дає підстав для поширювального тлумачення відповідної норми.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду Коростенським МБТІ, у відповідності з діючим законодавством проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД", і підстави такої реєстрації визнані судом недійсними не були, позов в цій частині є завчасним та безпідставним, тому задоволенню не підлягає.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року у справі №21/5007/1109/12 - залишити без задоволення.

2. Справу№21/5007/1109/12 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарсько-процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.