Постанова № 29799207, 04.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року № 813/661/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представників позивача Древняк Л.Т., ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівської міської ради про визнання протиправними дій, неправомірною постанови про накладення штрафу №248 від 14.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бескид» (надалі-ТзОВ «Бескид») звернулась до суду з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (надалі-Галицького ВДВС ЛМУЮ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівської міської ради, в якому, згідно уточнених у судовому засіданні 04.03.2013 року позовних вимог, просить:

-визнати вимогу Галицького ВДВС ЛМУЮ №245 від 14.01.2013 року та постанову про накладення штрафу №248 від 14.01.2013 року, винесену старшим державним виконавцем Табінським Олегом Володимировичем - неправомірними;

-скасувати постанову державного виконавця Табінського Олега Володимировича про накладення штрафу №248 від 14.01.2013 року;

-судові витрати у справі покласти на відповідача.

Згідно ухвали судді від 25.01.2013 року, позовну заяву ТзОВ «Бескид» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням ТзОВ «Бескид» вимог ухвали від 25.01.2013 року, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року, відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та уточненнях до неї, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак своєчасно і належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи телефонограмами-повідомленнями та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівська міська рада також не забезпечила явку представника у судові засідання. Проте, 19.02.2013 року третьою особою було надіслано на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Львівської міської ради, в якому також повідомила, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд, взявши до уваги думку представників позивача щодо можливості розпочати судовий розгляд за даною явкою, а також зваживши на дозволені законом строки розгляду спору, ухвалив на підставі ст.ст.71, 128 КАС України розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача та представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.4 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є, у тому числі, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст.ст.1-2, 17-25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ та за заявою стягувача відкриває виконавче провадження, яке є сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), котрі провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що на виконанні у Галицькому ВДВС ЛМУЮ знаходиться виконавчий лист №2а-9104/4/12, виданий 23.11.2012 року Львівським апеляційним адміністративним судом про примусове відчуження у комунальну власність Львівської міської ради, з мотивів суспільної необхідності - для будівництва /реконструкції/ транспортної розв'язки на вул.Городоцькій м.Львова об'єкт нерухомого майна - цегляну будівлю, позначену на плані літерою Б-2, загальною площею 268,8 кв.м., що розташована на вул.Городоцькій, 36 у м.Львові, та належить ТзОВ «Бескид» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №5439, за викупною ціною 1689380 (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят) гривень та зобов'язання ТзОВ «Бескид» звільнити належну йому цегляну будівлю, позначену на плані літерою Б-2, загальною площею 268,8 кв.м, що розташована на вул.Городоцькій, 36 у м.Львові, протягом 15 (п'ятнадцять) днів з дня набрання постановою суду законної сили; знесення об'єкта нерухомого майна - цегляної будівлі, позначеної на плані літерою «Б-2», загальною площею 268,8 кв.м. на вул.Городоцькій, 36, що підлягає примусовому відчуженню, з мотивів суспільної необхідності - для будівництва /реконструкції/ транспортної розв'язки на вул.Городоцькій у м.Львові.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2012 року державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35749917, копію якої надіслано на адресу ТзОВ «Бескид» та визначено позивачу строк до 28.12.2012 року для добровільного (самостійного) виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 1 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Окрім того, керуючись нормами ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.1.6, 1.7 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, державний виконавець має право надавати вимоги щодо виконання рішень, обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З огляду на вказане, державним виконавцем було проведено перевірку виконання рішення суду, а саме: 03.01.2013 року ним здійснено вихід за місцем проведення виконавчих дій (за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 36), про що складено акт, згідно якого встановлено, що боржником звільнено належну йому цегляну будівлю, позначену на плані літерою Б-2, загальною площею 268,8 кв.м, що розташована на вул.Городоцькій, 36 у м.Львові. Зазначена обставина була відображена державним виконавцем і у вимозі №245 від 14.01.2013 року.

У свою чергу, у вимозі №245 від 14.01.2013 року та акті державного виконавця від 10.01.2013 року, останнім було відображено невиконання ТзОВ «Бескид» рішення суду у частині знесення будівлі та зобов'язано позивача у строк до 21.01.2013 року виконати рішення адміністративного суду у частині знесення такої будівлі. Однак, суд звертає увагу, що виконання чи невиконання рішення у частині відчуження у комунальну власність будівлі державним виконавцем не зазначено.

Отже, суд позитивно оцінюючи доводи позивача, вважає за доцільне зауважити, що у рішенні адміністративного суду, яке підлягає виконанню, чітко зазначено лише обов'язок ТзОВ «Бескид» звільнити будівлю, що ним і було виконано самостійно та підтверджується актом державного виконавця від 03.01.2013 року та вимогою №245 від 14.01.2013 року. У частині рішення суду щодо знесення будівлі не вказано конкретного виконавця, який повинен безпосередньо виконати рішення у цій же частині (загалом, як і в частині виконання рішення щодо відчуження будівлі у комунальну власність).

Враховуючи пояснення представників позивачів, а також те, що ТзОВ «Бескид» на підставі Договору купівлі-продажу будівлі від 28.12.2006 року, правомірно набуло право власності на неї, тому вбачається, що позивач не є зацікавленою особою у знесенні такої будівлі, а чіткої вказівки на обов'язок боржника проводити знесення будівлі чи нести пов'язані із цим витрати, ані чинним законодавством, ні рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі 2а-9104/4/12 не передбачено.

Окрім цього, на думку суду, виконання вимоги державного виконавця №245 від 14.01.2013 року може призвести до порушення чинного законодавства України та неможливості реалізації рішення адміністративного суду у частині примусового відчуження будівлі, виходячи з наступного.

За рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі 2а-9104/4/12, будівля загальною площею 268,8 кв.м., що розташована на вул.Городоцькій, 36 у м.Львові пілягає примусовому відчуженню у комунальну власність міста Львова.

Згідно ст.1 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року №1559-VI, примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Відповідно, відчуження полягає у припиненні права власності у однієї особи та набуття права власності іншою особою, у даному випадку - ТзОВ «Бескид» і місто, а відтак, у разі ж проведення знесення будівлі (на що безпосередньо і спрямована вимога державного виконавця №245 від 14.01.2013 року), така будівля припинить своє існування внаслідок знищення. І хоча право власності ТзОВ «Бескид» буде припиненим, місто також не зможе набути права власності на такий об'єкт (будівлю), оскільки він не існуватиме.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок боржника утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

В силу вказаної норми, суд приходить до переконання, що знесення будівлі ТзОВ «Бескид» може призвести до ускладення виконання чи невиконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Зазначеній нормі кореспондує і положення ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», яка надає право державному виконавцю або стороні виконавчого провадження звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Окрім цього, державним виконавцем 14.01.2013 року було винесено постанову №248 (ВП №35749917) про накладення штрафу на керівника ТзОВ «Бескид» ОСОБА_5 у розмірі 680,00 грн. за невиконання виконавчого листа від 23.11.2012 року у справі 2а-9104/4/12.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені приписами ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», частина 2 якої передбачає, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до

статті 89 цього Закону.

Згідно із ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, із системного аналізу норм законодавства вбачається відсутність будь-яких доказів того, що саме ТзОВ «Бескид» зобов'язаний особисто вчинити дії, визначені рішенням адміністративного суду, окрім як у частині звільнення будівлі. Відтак, суд дійшов висновку, що у даному випадку державним виконавцем невірно було застосовано норми ст.ст.75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» і накладено штраф на позивача за невиконання рішення. Важливим є також і те, що норми вищевказаних статей Закону України «Про виконавче провадження», передбачають можливість накладення штрафу винятково у випадку невиконання рішення без поважних причин, однак, виносячи постанову №248 від 14.01.2013 року про накладення штрафу, державним виконавцем не було з'ясовано причин його невиконання, а як наслідок цього - штраф, на думку суду, накладено безпідставно.

Суд критично оцінює обгрунтування державного виконавця вимоги до ТзОВ «Бескид» щодо обов'язку по знесенню позивачем будівлі на підставі ст.75 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена стаття та глава 7 цього Закону регламентують умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії. Отже, державним виконавцем також необхідно встановити можливість особистого виконання рішення щодо знесення будівлі ТзОВ «Бескид», у тому числі, із врахуванням норм ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанови КМ України №466 від 13.04.2011 року «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», яка відносить знесення будівель і споруд до підготовчих робіт, виконання яких, зокрема, можливе за умови дотримання певних умов (отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, тощо), чого виконавцем зроблено не було.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати вимогу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції №245 від 14.01.2013 року неправомірною.

Визнати неправомірною постанову про накладення штрафу №248 від 14.01.2013 року, винесену старшим державним виконавцем Табінським Олегом Володимировичем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Табінського Олега Володимировича про накладення штрафу №248 (ВП №35749917) від 14.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бескид» судові витрати, що пов'язані із сплатою судового збору, у сумі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 березня 2013 року.