Постанова № 29799126, 04.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 920/72/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

УПФУ в м.Сумах - Романенко В.В. (дов. №26520/27-15 від 25.12.2012р.),

боржника - Шаматріна Є.М. (дов. б/н від 08.01.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" (вх. №442 С/2-7) на постанову господарського суду Сумської області від 18.01.13р. у справі № 920/72/13

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах,

до Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс", м.Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Сумської області від 18.01.2013р. (суддя Спиридонова Н.О.) визнано юридичну особу- ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Визнано кредиторські вимоги УПФ в м.Сумах до боржника в сумі 54919,25 грн. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В. Зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу по ліквідації банкрута.

Голова ліквідаційної комісії ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" з постановою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалу суду, якою було порушено провадження у справі про банкрутство та призначення її до розгляду у судове засідання боржник отримав лише ввечері 21.01.2013р., тобто не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, яке призначалось на 18.01.2013р. Про існування оскаржуваної постанови боржник дізнався 21.01.2013р. під час ознайомлення голови ліквідаційної комісії з матеріалами справи.

Крім того, як зазначає апелянт, підприємство здійснює підприємницьку діяльність, наявні наймані працівники, подається податкова та інша звітність, у т.ч. до ПФУ. Таким чином, як зазначає боржник, кредитором у справі про порушення справи про банкрутство за ст.52 Закону не доведено жодної обставини, передбаченою цією нормою матеріального права для можливості застосування до боржника процедури банкрутства відсутнього боржника. Тому, провадження у справі порушено безпідставно, наслідком чого є незаконність прийнятої постанови.

Ініціюючий кредитор у запереченні на апеляційну скаргу (вх. №1807 від 27.02.2013р.) та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідно до довідки державного реєстратора серія АБ №155715 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2012р. внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. Оскільки визначені положення Закону №2343 передбачають альтернативу серед підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, то з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.54 ГПК України та п.1 ст.7 Закону №2343 заява про порушення провадження у справі відсутнього боржника має містити, зокрема, обставини щодо однієї із визначених в п.1 ст.52 Закону про банкрутство підстав, із зазначенням про це в тексті заяви та доданням доказів, що підтверджують такі обставини (підстави) для визначення боржника відсутнім.

Арбітражний керуючий Нагорнева Т.В. у судове засідання не з'явилась, але надала відзив на апеляційну скаргу (вх. №1729 від 25.02.2013р.), в якому проти апеляційної скарги заперечує та просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апелянта про те, що поняття припинення підприємницької діяльності розуміє під собою юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до ЄДР. У разі прийняття рішення про продовження здійснення підприємницької діяльності ПАТ «Сумиоблагротехсервіс», керівні органи банкрута були зобов'язані скасувати запис у ЄДР «у стані припинення підприємницької діяльності». Відтак, викладені доводи та факти спростовують твердження апелянта про відсутність підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника УПФУ в м.Сумах та боржника, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

10.01.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулося до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс", з тих підстав, що боржник має борг перед кредитором у сумі 54919,25 грн. та не здійснює підприємницьку діяльність.

18.01.2013р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржувану постанову, якою визнано юридичну особу- ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Визнано кредиторські вимоги УПФ в м.Сумах до боржника в сумі 54919,25 грн. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В. Постанова мотивована тим, що враховуючи доведеність того, що підприємницька діяльність боржника відсутня, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнати боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013р. ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс" на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах та проведення засідання суду призначено на 18.01.2013р. Згідно штемпелю суду, ухвалу направлено сторонам 14.01.2013р. (а.с.1-2).

Однак, згідно штемпелю "Укрпошти" на поштовому конверті, відправленого на адресу боржника, копію ухвали було направлено лише 15.01.2013р., та як зазначає боржник отримано ним лише ввечері 21.01.2013р., тобто після проведення судового засідання та прийняття оскаржуваної постанови. Як свідчать матеріали справи, боржник в судовому засіданні 18.01.2013р. не був присутнім, докази отримання ним ухвали про призначення на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд призначивши справу до розгляду ухвалою суду від 14.01.2013р. на 18.01.2013р., надав боржнику, з урахуванням наданого Законом двотижневого строку, недостатньо часу для отримання ухвали суду та виконання її вимог.

Таким чином, боржник не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в якому прийнята оскаржувана постанова.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь -якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь -якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З урахуванням викладеного, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження через що колегія суддів дійшла висновку, що постанову господарського суду Сумської області від 14.01.13р. у справі № 920/72/13 слід скасувати.

Розглядаючи по суті подану заяву про порушення справи про банкрутство, колегія суддів встановила наступне.

Ініціюючий кредитор, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, обґрунтовував її тим, що станом на 03.12.2012р. заборгованість боржника перед управлінням складає 54919,25 грн. зі сплати єдиного соціального внеску. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 02.08.2012р. до реєстру було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи (боржника) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. Викладені обставини свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, що є підставою для порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу №2/2012 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" від 01.08.2012р. було прийнято рішення про припинення ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" шляхом його ліквідації.

02.08.2012р. до реєстру було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулось до ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" з заявою №20695/27-13 від 05.10.2012р. про включення до списку кредиторів та визнання кредиторських вимог в розмірі 54919,37 грн., які відповідно до повідомлення голови ліквідаційної комісії ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" про визнання кредиторських вимог було визнано у повному обсязі. (а.с.69- 71).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка (п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Стаття 17 названого Закону визначає, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, серед іншого, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову, дату обрання (призначення) або дату обрання (призначення) ліквідатора; реєстраційні номери облікових карток платників податків всіх членів такої комісії (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті); дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; відомості про початок проведення органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням юридичної особи; відомості про неможливість проведення органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з припиненням юридичної особи.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 року, підприємницька діяльність - самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, поняття відсутності підприємницької діяльності боржника та процесу припинення підприємницької діяльності, який не завершено, не є тотожними, а відомості про прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи не свідчать про відсутність підприємницької діяльності, як систематичної господарської діяльності боржника, в розумінні положень ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ініціюючим кредитором- Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сумах не дотримано вимог чинного законодавства під час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. п. 5, 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (ст. ст. 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано ст. 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство -ст. 40 Закону. Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому постанову господарського суду Сумської області від 18.01.13р. у справі № 920/72/13 слід скасувати, а провадження у справі припинити.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.3 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, п.2 ч.3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 18.01.13р. у справі № 920/72/13 скасувати.

Провадження у справі №920/72/13 припинити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах (40024, м.Суми, вул.Харківська, 35, код 37429970, МФО 337568, р/р 25602318277 в СОУ ВАТ «Державний ощадний банк») на користь ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» (м.Суми, вул.Привокзальна, 25, код ЄДРПОУ 13996834, р/р 26007301105687 у ПАТ «Банк-Форум», м.Київ, МФО 332948) 537,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 04.03.2013р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.