Ухвала суду № 29797180, 10.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.справа № 2а-425/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - Русінова Т.Ю. дов. від 04.01.11р.;

відповідача: - Вапірова І.В. дов. від 30.06.09р., Вовк Д.В. дов. від 19.02.10р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»

до: Спеціализованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 р. адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000370204/0 від 18.05.2004р., № 0000370204/1 від 23.07.2004р., № 0000370204/2 від 30.09.2004р., № 0000370204/3 від 20.12.2004р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 1 238 501 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 238 501 грн., а всього на суму 2 477 002 грн.

09 лютого 2007 р. Запорізьким апеляційним господарським судом скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000370204/0 від 18.05.2004 р., № 0000370204/1 від 23.07.2004 р., № 0000370204/2 від 30.09.2004 р., № 0000370204/3 від 20.12.2004 р. в частині визначення ВАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 374 444,62 грн., у тому числі: 687 222,31 грн. основного платежу та 687 222,31 грн. штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 14.10.2008 р. постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 р. скасована в частині відмови у позові, справа направлена на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. В решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09 (суддя -Стрельнікова Н.В. ) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000370204/0 від 18.05.2004 р., №0000370204/1 від 23.07.2004 р., №0000370204/2 від 30.09.2004 р., №0000370204/3 від 20.12.2004 р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1 483 080,00 грн. в т.ч. 741 540,00 грн. за основним платежем та 741 540,00 грн. за штрафними санкціями.

Постанова суду мотивована підтвердженням матеріалами справи висновків податкового органу по не включенню позивачем до складу валового доходу наявної у позивача заборгованості, відсутністю пільги по нарахуванню податку на прибуток у 2002 р. за ставкою 15 %, правомірність застосування штрафних санкцій та бази оподаткування позивача. По факту коригування податкових зобов'язань, судом першої інстанції вказано про не визначеність податковим органом норм законодавства, порушених позивачем при здійсненні коригування.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Відкритим акціонерним товариством Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09 в частині відмови в задоволенні позовних вимог як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд не врахував норми законодавства та докази, на які посилався позивач в позовній заяві. Не надав юридичного трактування викладеним в позовній заяві фактам.

Заперечуючи проти постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач також просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09 як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд не врахував положення п.5.1, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та обставин, виявлених в результаті перевірки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в процесі розгляду та підтверджується матеріалами справи, Співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»за період з 01.04.2002 р. по 30.09.2003 р. за результатами якої складено акт № 5/32-1/00186536 від 14.05.2004 р.

Згідно акту перевірки, встановлено наступне.

1. в порушення пп.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.97р., в редакції Закону України від 24.12.2002р. № 349-ІV із змінами та доповненнями, підприємством не включено до складу валових доходів суму непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, в перевіряємому періоді по нижчевказаним договорам.

Так, 10.07.2002р. між ВАТ «Дніпроспецсталь»(Покупець) і Державним комітетом України з державного матеріального резерву м. Київ (Продавець) укладено договір № 29/1044 Д(02). Згідно умовам договору Державний комітет України з державного матеріального резерву відпустив з державного мобілізаційного резерву матеріальні цінності на суму 9 999 840,24 грн. Згідно п. 3.2 договору (Покупець) зобов'язується сплатити грошовими коштами на протязі 2-х місяців після підписання договору вартість поставлених матеріальних цінностей. На підставі наряду від 13.09.02 р. № 406 Продавець відпустив матеріальні цінності на суму 9 999 840,24 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості від 16.09.02 р. Станом на 01.01.2003 р. по даним бухгалтерського обліку на підприємстві кредиторська заборгованість за вказаним постачальником складає 9 999 840,24 грн. П/д № 971 від 21.01.2003 р. підприємством частково погашена заборгованість у сумі 1 000 000,00 грн. 23.01.2003р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення з ВАТ «Дніпроспецсталь»заборгованості за поставлені матеріальні цінності у сумі 8 999 840,24 грн. - основного боргу; 429 582,02 грн. - пені; 80 546,20 грн. - відсотків. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2003 р. за № 8/91/03 задоволено позов комітету, окрім стягнення 80 546,20 грн. - відсотків. 06.06.2003 р. Запорізьким апеляційним господарським судом рішення по даній справі залишено без змін. Станом на 01.10.2003 р. кредиторська заборгованість залишалась не погашеною. 24.10.2003 р. між ВАТ «Дніпроспецсталь»(боржник) та ДП «Укррезерв»(кредитор, який діє на підставі договору доручення № юр-126/2003 від 21.10.03 р.) укладено договір, відповідно до п.1.5 якого погашення боргу у розмірі 8 999 840,24 грн. основної заборгованості та 429 852,02 грн. неустойки здійснюється перерахуванням боржником грошових коштів на рахунок ДП «Укррезерв»відповідно до графіку погашення заборгованості після чого згідно з п. 1.7 договору зобов'язання ВАТ «Дніпроспецсталь»за договором № 29/1044Д(02) від 10.07.2002 р. перед Держком України з державного матеріального резерву вважаються виконаними у повному обсязі.

17.12.2003 р. платіжним дорученням № 21457 ВАТ «Дніпроспецсталь»перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Укррезерв»942 941,00 грн.

18.12.2003 р. платіжними дорученнями № 21575, 21585, 21571 на користь ДП «Укррезерв»сплачено борг на загальну суму 8 486 481,26 грн., а всього 9 429 422,26 грн., про що 22.12.2003 р. складено акт виконання зобов'язань за договором № 1160Д(03) від 24.10.2003 р.

18.12.2003 р. постановою ВГСУ попередні судові рішення скасовані в частині стягнення 429852,02 грн. неустойки та в цій же частині передані до господарського суду Запорізької області на новий розгляд; в іншій частині судові рішення залишені без змін.

18.02.2004 р. по справі № 8/91/03-9/63 провадження по справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, а саме у зв'язку з виконанням ВАТ «Дніпроспецсталь»свого зобов'язання перед Держкомом України з державного матеріальному резерву.

Таким чином, в порушення пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 вищевказаного закону, підприємством, по вказаному факту, не включено до складу валових доходів прийнята рішенням суду непогашена заборгованість, у зв'язку з чим встановлено заниження валових доходів за 1 півріччя 2003 р.- у сумі 9 509 968,46 грн.

Між ВАТ «Дніпроспецсталь»(Покупець), ТОВ «НВК «Енергомашсервіс»(Продавець) укладено договір за № 11/564д (99) від 04.03.1999 р. на купівлю електрообладнання.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата товару провадиться двома частинами: 50 % - аванс, 50 % - при готовності продукції.

06.06.2001 р. ТОВ НВК «Енергомашсервіс»поставив передбачений умовами Договору товар.

03.09.2001 р. постачальником пред'явлено претензію № 03/09/1 на суму 146713,97 грн. та 20.06.2002 р. пред'явлено повторну претензію № 06/20-1 на суму 146 713,97 грн.

30.10.2002 р. між ТОВ «НВК «Енергомашсервіс»і ТОВ НВК «Промтехенерго»укладено договір № 10/30-2 про уступку права вимоги. Згідно цього договору право вимоги боргу за поставлене електрообладнання за договором №11/564д (99) від 04.03.1999 р. у сумі 146 134,79 грн. перейшло на користь ТОВ НВК «Промтехенерго». Уступка права вимоги, передбачена цією угодою, складає 146 134,79 грн.

04.11.2002 р. листом за № 11/4-1 ТОВ НВК «Енергомашсервіс»повідомило ВАТ «Дніпроспецсталь»про уступку права вимоги відповідно до договору № 10/30-2 від 30.10.2002 р. між ТОВ НВК «Енергомашсервіс»та ТОВ НВК «Промтехенерго».

14.11.2002 р. ТОВ НВК «Промтехенерго»пред'явило претензію № 11/14-01 на суму 146713,97 грн.

Станом на 01.01.2003р. по даним бухгалтерського обліку на підприємстві кредиторська заборгованість на користь ТОВ НВК «Енергомашсервіс»складала 146134,79 грн.

ТОВ НВК «Промтехенерго»звернулося до господарського суду Запорізької області про стягнення з ВАТ «Дніпроспецсталь»заборгованості по договору на право вимоги боргу за поставлене електрообладнання за договором №11/564д (99) від 04.03.1999 р. у сумі 146 134,79 грн. 21.04.2003 р. судом прийнято позову заяву ТОВ НВК «Промтехенерго»до розгляду та 21.05.2003 р. за № 14/187 прийняте рішення господарського суду, яким задоволено позов ТОВ НВК «Промтехенерго», з ВАТ «Дніпроспецсталь»стягнуто 146713,97 грн. заборгованості.

По даному факту підприємством також не включено до складу валових доходів прийнята рішенням суду непогашена заборгованість, у зв'язку з чим встановлено заниження валових доходів за перше півріччя 2003р. у сумі 146 134,79 грн.

Між ВАТ «Дніпроспецсталь»(Покупець) та ТОВ «Інженер-Комплект»(Продавець) укладено договір від 23.12.2002 року № 110 д (03) на купівлю-продаж продукції.

Відповідно до п.3.1 Договору передбачена оплата товару шляхом 50 % авансу та 50 % протягом 10 банківських днів за фактом поставки. Поставка товару здійснювалась продавцем 26.09.2002 р. та 26.12.2002 р.

У зв'язку з несплатою вартості отриманої продукції, 10.02.2003р. ТОВ «Інженер-Комплект»звернулося до ВАТ «Дніпроспецсталь»з претензією щодо погашення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 313937,90 грн. (у т.ч. ПДВ 52322,98 грн., сума без ПДВ 261614,92 грн.)

У відповіді на претензію від 24.02.2003 р. ВАТ «Дніпроспецсталь»визнано заборгованість.

Станом на 01.06.2003 року підприємством погашена частина заборгованості у сумі 125 000,00 грн. Позивач на 90-й календарний день від граничного дня погашення заборгованості не збільшив валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання у розмірі 136 614,92 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перше півріччя 2003 року.

В акті перевірки щодо корегування податкових декларацій зазначено наступне: «Згідно уточнюючих декларацій про прибуток наданих підприємством до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 12.02.2003 р. за № 1664; № 1663; № 1662 зп - 1-3 квартал 2002 р. відображено коригування сум валових витрат, які в подальшому віднесені до рядку 23 «коригувань сум витрат не віднесених до складу валових витрат, або не врахованих у минулому періоді»загальної декларації про прибуток за 4 квартал 2002 р. на підставі п. п. 4.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 р. № 214 «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання», які складають 12 543,2 тис.грн. При цьому слід зазначити, що за підсумками проведених коригувань за 1 півріччя 2002 р. ВАТ «Дніпроспецсталь»задекларувало податкове зобов'язання у сумі 4 236,8 тис. грн. та самостійно нарахувало та перерахувало до бюджету штрафні санкції в розмірі 422,42 тис. грн. В ході перевірки правильності та повноти відображення в податковому обліку сум коригування валових витратах, які призвели до нарахування підприємством податку на прибуток та фінансових санкцій, встановлені розбіжності між уточнюючими деклараціями та результатами перевірки СДПІ, а саме: оподатковуваний прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30% до перенесення збитків на наступні податкові квартали становить 14 016 500,00 грн.».

Також в акті зазначено, що Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. за № 657 «Про затвердження переліку підприємств гірничо-металургійного комплексу, на які поширюється дія Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»від 17.01.2002 р. за № 2975-ІІІ ВАТ «Дніпроспецсталь»брав участь у економічному експерименті з 17 травня 2002 р.

У відповідності до вимог Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»№ 2975-ІІІ від 17.01.2002 р., протягом 2002 р. 50 відсотків суми нарахованого податку на прибуток спрямовуються до загального фонду Державного бюджету України. Решта коштів зараховується на окремий спеціальний рахунок, відкритий в органах Державного казначейства України.

Фактично на окремий спеціальний рахунок № 37124400006653, відкритий в органах Державного казначейства України, ВАТ «Дніпроспецсталь»перераховано 18.11.2002 р. суму 201 300,00 грн.

Згідно звіту про використання коштів зарахованим на рахунки 3712 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства»за 4 квартал 2002 р. (додаток № 2 до наказу Мінпромполітики України від 31.05.2002 р. № 250), підприємством спрямовано коштів на спорудження цеху адюстажної обробки металів всього - 3902 тис. грн., в т.ч. 200тис.грн. з рахунку 3712 (пільги по податку на прибуток згідно Закону України від 17.01.2002 р. № 2975-ІІІ ). Залишок в сумі 1300 грн. використано підприємством 16.03.2004 р. п/д № 5285.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000370204/0 від 18.05.2004 р., відповідного до якого, позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 797 916,44 грн., у тому числі основний платіж - 4 398 958,22 грн. та 398 958,22 грн. штрафних санкцій.

Позивачем подано скаргу № 230 від 27.05.2004 р. до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на податкове повідомлення-рішення № 0000370204/0 від 18.05.2004 р. Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 10004/10/10 від 23.07.2004 р. скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0000370204/0 від 18.05.2004 р., скасовано в частині визначеного податкового зобов'язання у сумі 1 483 080,00 грн. у тому числі 741 540,00 грн. основний платіж, фінансові санкції у сумі 741 540,00 грн. Прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000370204/1 від 23.07.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8 797 916,44 грн., у тому числі: основний платіж -4 398 958,22 грн., штрафні санкції -4 398 958,22 грн.

Повторні скарги позивача до ДПА в Запорізькій області та ДПА України залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

За результатами розгляду повторних скарг позивача, податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000370204/2 від 30.09.2004 р., № 0000370204/3 від 20.12.2004 р., якими позивачу також визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8 797 916,44 грн., у тому числі: основний платіж -4 398 958,22 грн., штрафні санкції -4 398 958,22 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000370204/0 від 18.05.2004 р., № 0000370204/2 від 30.09.2004 р., № 0000370204/3 від 20.12.2004 р ВАТ «Дніпроспецсталь»звернулося до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку , що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

До оскаржуваного податкового повідомлення рішення ввійшли наступні суми: 1326116,90 грн. - щодо віднесення до складу валових витрат на придбання «змінного обладнання»; 5 705 981,08 грн. щодо включення до валового доходу заборгованості, штрафних санкцій по Держкомрезерву; 87 680,88 грн. щодо включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ НВК «Промтехенерго»; 71 968,96 грн. щодо включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ «Інженер-Комплект»; 1 483 080,00 грн. - щодо корегування в декларації за 2-3 квартали 2002 р.; 123088,62 грн. - інші донарахування, які не оскаржуються платником.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008 р. постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 р. по справі № 5/9-АП про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000370204/0 від 18.05.2004 р., № 0000370204/1 від 23.07.2004 р., № 0000370204/2 від 30.09.2004 р., № 0000370204/3 від 20.12.2004 р. в частині визначення ВАТ «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 374 444,62 грн., з яких 687 222,31 грн. - основний платіж (по позиції «змінне обладнання»та 3 % річних по Держкомрезерву) та 687 222,31 грн. штрафна санкцій - залишена без змін, а в частині відмови у позові направлена до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «Дніпроспецсталь»розглянуті в частині щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000370204/0 від 18.05.2004 р., № 0000370204/1 від 23.07.2004 р., № 0000370204/2 від 30.09.2004 р., № 0000370204/3 від 20.12.2004 р. в частині визначення ВАТ «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьміна»податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 300 383,20 грн., а саме: щодо корегування податкових декларацій в сумі 1 483 080,00 грн. (741 540,00 грн. основний платіж та 741 540,00 грн. штрафна санкція), щодо включення до валового прибутку заборгованості по Держкомрезерву в сумі 5 657 653,36 грн. (2 828 826,68 грн. основний платіж та 2 828 826,68 грн. штрафна санкція), щодо включення до валового доходу покупця заборгованості перед НВК «Промтехенерго»в сумі 87 680,88 грн. (43 840,44 грн. основний платіж та 43 840,44 грн. штрафна санкція), щодо включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ «Інженер-комплект»в сумі 71 968,96 грн. (35 984,48 грн. основний платіж та 35 984,48 грн. штрафна санкція).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково виходив з наступного.

По факту включення до валового доходу заборгованості, штрафних санкцій (пеня, 3 % річних) до Держкомрезерву судом першої інстанції зазначено, що оскільки продавець звернувся до суду вже після набрання чинності змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та прийнято судом рішення після 01.01.2003 р., тому позивач мав керуватися Законом про прибуток у редакції, що була чинною у 2003 р. через що, позивач зобов'язаний був збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, стягненої судом на 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення. Враховуючи те, що судове рішення постановлено 11.03.2003 р., позивач мав збільшити валовий дохід за перше півріччя 2003 р.

По факту включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ НВК «Промтехенерго»судом першої інстанції вказано, що враховуючи часткову сплату заборгованості ВАТ «Дніпроспецсталь»у червні 2003 р. в сумі 20 000,00 грн. (без податку на додану вартість 16 666,67 грн.) позивач мав у другому кварталі 2003 р. віднести до складу валового доходу визнану судом заборгованість у розмірі 129 468,12 грн. та відповідно нарахувати податок на прибуток.

По факту включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ «Інженер-Комплект»судом першої інстанції вказано, що ВАТ «Дніпроспецсталь»мало на 90-й календарний день від граничного дня погашення заборгованості збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання спору в розмірі 136 614,92 грн. Не проведення таких дій призвело до заниження податку на прибуток за перше півріччя.

Стосовно коригування податкових зобов'язань, судом першої інстанції вказано, що із зафіксованого в акті перевірки порушення не вбачається, яку саме норму Закону порушив позивач при здійсненні коригування. Не наведено такого нормативного обґрунтування і в письмових запереченнях на позовну заяву (від 06.02.2009 р. № 1073/10/10-013), внаслідок чого, висновок перевіряючи фахівців СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі є необґрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами. Суд зазначив, що платником податку - ВАТ «Дніпроспецсталь»самостійно, до початку перевірки виявлені помилки в раніше наданих деклараціях по прибутку, підготовлені і надані до податкової інспекції уточнені податкові декларації за 1-3 квартали 2002 р. і перераховано в бюджет недоплату по податку на прибуток в сумі 4236,8 тис. грн. і штрафні санкції в сумі 422,42 тис. грн.

Стосовно розміру ставки податку на прибуток у період дії Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»судом першої інстанції вказано, що відповідно до постанови КМУ від 17.05.2002 р. № 657. ВАТ «Дніпроспецсталь»увійшло до переліку підприємств, на які поширюються дія Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу». Сам податок позивачем нараховувався за ставкою 30 % від оподатковуваного прибутку, але 15 % визначеного податку ВАТ «Дніпроспецсталь»перераховувало на один рахунок, а 50% на інший. При цьому ВАТ «Дніпроспецсталь»ані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані іншими спеціальними законами не надана пільга по нарахуванню податку на прибуток у 2002 р. за ставкою 15 %, внаслідок чого, у разі заниження податку на прибуток у 2002 р. податкове зобов'язання повинно нараховуватися за ставкою 30 %.

Щодо застосування пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судом першої інстанції вказано, що податкова інспекція, встановивши під час перевірки факт заниження податкового зобов'язання на суму 184500,00 грн. (61,50 х 3000), правомірно та обґрунтовано застосувала до ВАТ «Дніпроспецсталь»штрафну санкцію. СДПІ правильно визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Щодо включення до валового доходу заборгованості, штрафних санкцій (пеня, 3 % річних) до Держкомрезерву.

Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон №334) (в редакції з 01.01.2003 р.) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів, або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором чи визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) чи вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому п.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону № 334 застережень, що у випадку, коли строки, визначені абз. «а»чи «б»п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону № 334 минули до 01.01.2003 р. збільшення валових доходів покупця не відбувається. Дана позиція узгоджена ДПА України в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, є правомірним висновок суду першої інстанції, що відносити заборгованість до валового доходу можливо тільки у разі, коли продавець звернувся до господарського суду з позовною заявою, судом прийнято рішення на користь продавця та терміни, встановлені п.12.1.5 минули до 01.01.2003 р., тобто до внесення змін до вищевказаного закону.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що судом першої інстанції по справі № 8/91/03 рішення прийняте 11.03.2003 р. - продавець звернувся до суду після набрання чинності змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та рішення судом прийнято після 01.01.2003 р., позивач мав керуватися Законом про прибуток у редакції, що була чинною у 2003 р.

Враховуючи вищевикладене, підтверджується висновок суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний був збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, стягненої судом на 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення. Оскільки судове рішення постановлено 11.03.2003 р. - позивач мав збільшити валовий дохід за перше півріччя 2003 р.

При цьому, обов'язок платника податку збільшити валовий дохід виникає у покупця з дня прийняття рішення у справі, та не пов'язується із набуттям таким рішенням законної сили.

По факту включення до складу валових доходів визнаних у судовому порядку сум пені за неналежне виконання умов цивільно-правових договорів слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що ст. 170 ЦК УРСР визначено, що пеня є неустойкою, тобто визначеною законом або договором грошовою сумою, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Таким чином, з моменту порушення контрагентом умов зобов'язання, пеня виконує функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань, має триваючий характер та нараховується на суму простроченого основного боргу., Статусу заборгованості пеня набуває зокрема і у разі прийняття судом рішення про стягнення з боржника суми основного боргу та штрафних (пені, штрафу) санкцій.

Посилання позивача, викладені як в апеляційній скарзі, так і в адміністративному позові на положення п. п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, в зв'язку з тим, що даним підпунктом визначено обов'язки продавця, а не покупця товарів.

Також з огляду на положення, закріплені в Прикінцевих положень Господарського кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних відносин положень ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, оскільки факт порушення зобов'язання виник у 2002 р., та був предметом дослідження у справі № 8/91/03 за нормами законодавства, чинного на час постановлення судами рішень.

Стосовно включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ НВК «Промтехенерго», слід зазначити обґрунтування позову в цій частині з урахуванням рішення є аналогічним позиції викладеній в частині, пов'язаній з заборгованістю позивача перед Держкомрезервом.

По факту включення до складу валового доходу покупця заборгованості перед ТОВ «Інженер-Комплект», колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень, встановлених п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 №334, ВАТ «Дніпроспецсталь»мало на 90-й календарний день від граничного дня погашення заборгованості збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання спору в розмірі 136614,92 грн. В зв'язку з тим, що збільшення валових доходів позивачем не проведені, вказана бездіяльність призвела до заниження податку на прибуток за перше півріччя.

Звернення ТОВ «Інженер-Комплект»до ВАТ «Дніпроспецсталь»з претензією та визнання суми заборгованості позивачем не позбавляє позивача визначеного Законом України №334 обов'язку збільшити власний валовий дохід у разі несплати заборгованості, що узгоджується з п. 2 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затвердженого наказом ДПА від 11.07.2003 р. № 346.

Викладені в апеляційній скарзі посилання позивача не спростовують позицію суду першої інстанції в цій частині рішення, досліджені судом першої інстанції під час винесення постанови та не можуть бути підставою для її скасування.

В частині постанови, щодо розміру ставки податку на прибуток у період дії Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»від 17.01.2002 р. № 2975-ІІІ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»визначено лише порядок перерахування податку, якого позивач повинен був дотримуватися в 2002 році.

Зокрема, статтею 3 наведеного Закону визначено, що підприємства гірничо-металургійного комплексу, на які поширюється дія цього Закону, 50 відсотків суми нарахованого податку на прибуток спрямовують до загального фонду Державного бюджету України. Решта коштів зараховується на окремий спеціальний рахунок, відкритий в органах казначейства України, та спрямовується на реалізацію інвестиційних проектів, у тому числі для проведення реструктуризації підприємств гірничо-металургійного комплексу, виведення з експлуатації надлишкових та неефективних потужностей. Використання цих коштів провадиться у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 657, ВАТ «Дніпроспецсталь»включено до переліку підприємств, на які поширюються дія Закону України «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу». Як свідчать матеріали справи, податок позивачем нараховувався за ставкою 30 % від оподатковуваного прибутку, однак 15 % визначеного податку ВАТ «Дніпроспецсталь»перераховувало на один рахунок, а 50% на інший. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Дніпроспецсталь»ані Законом №334, ані іншими спеціальними законами не надана пільга по нарахуванню податку на прибуток у 2002 р. за ставкою 15 %, внаслідок чого, у разі заниження податку на прибуток у 2002 р. податкове зобов'язання правомірно нараховано за ставкою 30 %.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини, викладені в апеляційній скарзі не пояснюють, чому саме постанова суду першої інстанції є неправомірною в цій частині.

Стосовно правомірності застосування податковим органом п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі -Закон №2181), колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції з урахуванням положень п.п.6.1.6 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110, п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV вірно визначено, що застосування штрафних санкцій у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати здійснено правомірно.

Так, п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 визначає, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 6.1.6 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованої у Мінюсті України 23.03.2001 р. за № 268/5459 із змінами та доповненнями, встановлено, у разі, якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) у великих розмірах, до такого платника додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладання, застосовуються штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах уважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

З огляду на викладене, заниження об'єкта оподаткування у даному випадку призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у великих розмірах. При цьому, судом першої інстанції з урахуванням положень 212 Кримінального кодексу України, ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»та п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вірно визначено питання щодо розміру заниження податкового зобов'язання, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Стосовно висновку суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині коригування податкових зобов'язань, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 передбачено, що у випадку, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону №2181 передбачено, якщо платник податків до початку перевірки контролюючими органами самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, він повинен сплатити суму недоплати і штраф в розмірі 5 % такої недоплати.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки в частині стосовно даного порушення не вказує, яку саме норму Закону порушив позивач при здійсненні коригування з посиланням на пункти та статті нормативного-правових актів.

Так, відповідачем не заперечується, що платником податку - ВАТ «Дніпроспецсталь»самостійно, до початку перевірки виявлені помилки в раніше наданих деклараціях по прибутку; підготовлені і надані до податкової інспекції уточнені податкові декларації за 1-3 квартали 2002 р. і перераховано в бюджет недоплату по податку на прибуток в сумі 4236,8 тис. грн. і штрафні санкції в сумі 422,42 тис. грн.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено в п. 2.3.2 Порядку про оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином підтверджується позиція суду першої інстанції, що висновки фахівців СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в цій частині є необґрунтованими, не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційних скарг спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. у справі № 2а-425/09- залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний термін до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: А.О. Коршун