Ухвала суду № 29797178, 17.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.справа № 11/81/09-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - Білюшов В.М., дов. від 21.05.10 р.

відповідача: - Арестова Т.П., дов. від 09.11.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової адміністрації України

на постанову: Господарського суду Запорізької області від 04.03.2009р. у справі № 11/81/09-АП

за позовом: Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової адміністрації України

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" (далі -ЗДП "Кремнійполімер", Підприємство) звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) № 0000450803/0 від 25.12.2007 р. та № 0000030803/0 від 25.01.2008 р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. у справі №11/81/09-АП (суддя Гончаренко С. А.) адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Відповідач, приймаючи рішення, фактично втручається в господарську діяльність позивача та перешкоджає в її здійсненні, встановлюючи додаткові обмеження та умови здійснення господарської діяльності, не передбачені законодавством.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. у справі № 11/81/09-АП як таку, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає в апеляційній скарзі, що суд не врахував відсутності виконання вимоги, яка зазначена в п.8 Стандарту № 15, а саме - впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства. Так, діяльність позивача по реалізації виробленої продукції за цінами нижчими собівартості її виробництва, не призводить до зростання власного капіталу, до економічних вигід, в зв'язку з чим, для цілей оподаткування, не може бути визнана, як господарська діяльність.

Стосовно завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 р. та жовтень 2007 р. у зв'язку з включенням до суми бюджетного відшкодування сум податків, які були сплачені постачальникам товарів не у попередньому податковому періоді, то скаржник вважає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) ЗДП «Кремнійполімер»виключно у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

ЗДП "Кремнійполімер" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції правомірно та обґрунтованою.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, в судовому засіданні апеляційної інстанції надали свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів справи встановлено наступне : СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведено виїзну позапланову перевірку ЗДП „Кремнійполімер" з питань достовірності нарахування від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2007 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 р., за результатами якої складено акт № 126/08-03/00203625 від 19.12.2007 р. (т.1, а. с.16-35).

На підставі вказаного акту перевірки, 25.12.2007 р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000450803/0, згідно якого Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2007 року у розмірі 30 208,00 грн. (т.1, а. с.15).

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведено виїзну позапланову перевірку ЗДП „Кремнійполімер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2007 р., за результатами якої складено акт № 7/08-03/00203625 від 18.01.2008 р. (т.1, а. с.42-62).

На підставі вказаного акту перевірки, 25.01.2008 р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000030803/0, згідно якого Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року у розмірі 75 318,00 грн. (т.1, а. с.41).

У вищевказаних актах перевірки встановлено ідентичні порушення, а саме:

1. Неправомірне включення Підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що були використані на виробництво готової продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами нижчими її собівартості;

2. Неправомірне включення до суми бюджетного відшкодування сум податків, які були сплачені постачальникам товарів не у попередньому податковому періоді, всупереч вимогам п.п.7.7.1, п.п.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, виходячи з наступного:

1. Щодо неправомірного включення Підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що були використані на виробництво готової продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами нижчими її собівартості

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон №168) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»

Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доводи скаржника про те, що діяльність позивача по реалізації виробленої продукції за цінами нижчими собівартості її виробництва, не призводить до зростання власного капіталу, до економічних вигід, в зв'язку з чим, для цілей оподаткування, не може бути визнана, як господарська діяльність, спростовується наступним:

У пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334 від 28.12.94 р. визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, однією із умов визначення діяльності підприємства господарською є спрямованість такої діяльності на отримання доходу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 391/3684 (із змінами та доповненнями) визначено, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 р. економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Так, за аналізом наведених норм, отримання доходу носить потенційний, а не обов'язковий характер при здійсненні платником податків господарської діяльності.

Отже, посилання СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі на те, що діяльність позивача по реалізації виробленої продукції за цінами нижчими собівартості її виробництва, не може бути визнана, як господарська діяльність, колегія суддів вважає надуманими, оскільки податківцями не надано суду правове обґрунтування даного порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, прийнявши спірні податкові повідомлення-рішення в частині даного порушення, неправомірно встановлює для позивача додаткові обмеження та умови здійснення господарської діяльності, не передбачені законодавством.

2. Щодо неправомірного включення до суми бюджетного відшкодування сум податків, які були сплачені постачальникам товарів не у попередньому податковому періоді, всупереч вимогам п.п.7.7.1, п.п.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що при бюджетному відшкодуванні ПДВ істотною умовою є саме фактична сплата суми податку у попередній податковий період (період який передує поточному податковому періоді), а не у попередніх податкових періодах, з наступного:

Норма підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 пов'язує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з фактичною оплатою податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в який період фактично були отримані товари.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує бюджетне відшкодування сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. у справі № 11/81/09-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. у справі №11/81/09-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко