Ухвала суду № 29797053, 10.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.справа № 2а-8659/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - Пристромко М.П. дов. від 28.01.11р.

відповідача: - Духневич Т.С. дов. від 04.01.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009року у справі №2-а-8659/08/0470

за позовом Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії №89 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009року у справі №2-а-8659/08/0470 (суддя -Барановський Р.А.) адміністративний позов Державного підприємства Дніпропетровської виправної колонії №89 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (надалі - ДП ДВК №89, позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (надалі -податковий орган, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №0000622302/0 від 15.04.08р., №0000622302/1 від 23.05.08р. та №0000622302/2 від 16.07.08р. про нарахування суми податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 58 058,78 гривень, у частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 32 347,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 24650,34 грн.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №0000701701/0 від 15.04.08р., №0000701701/1 від 23.05.08р. та №0000701701/2 від 16.07.08р. про нарахування суми податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів найманих працівників на суму 345879,18 гривень, у тому числі сума податкового зобов'язання по сплаті ПДФО - 115293.06 грн. та сума штрафних санкцій - 230586,12 грн.

Постанова суду мотивована тим, що ДП ДВК №89 виконано всі необхідні дії, визначені законодавством щодо самостійного виправлення помилок, а саме виявлено помилку у строки, що не перевищують 1065 днів та зазначено дані про виправлення помилки у наступній податковій декларації. Суд вказав про відсутність правових підстав у відповідача для визначення ДП ДВК №89 віднесення суми ПДВ в розмірі 14720,50 грн. до податкового періоду квітня 2007 р. та нараховування пов'язаних з цим штрафних санкцій та зазначив, що податковий орган не має визначеного законом права або будь-якої правової підстави для притягнення до відповідальності позивача за те, що засуджені, які перебувають на території ДП ДВК №89 не мають ідентифікаційного коду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 року у справі №2-а-8659/08/0470 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту підписання акту перевірки без заперечень посадовими особами позивача, не надання до перевірки коригуючої податкової накладної та того, що підприємством до перевірки не надано в повному обсязі первинних документів. Зазначив, що не відрахування податку з доходів фізичних осіб порушує принцип, закріплений ст.67 Конституції України.

Позивач надав в справу заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких вказує на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Дніпропетровська виправна колонія № 89 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено Акт № 940/23-2/08679764.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимоги п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. за №168/97-ВР та п.п. «в»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 року №889-IV.

За результатами розгляду акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000622302/0 від 15.04.2008 року про нарахування суми податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 58 058,78 гривень (податкове зобов'язання -33 408,44 грн., 24 650,34 грн. - штрафних санкцій) та податкове повідомлення - рішення №0000701701/0 від 15.04.08р. про нарахування суми податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів найманих працівників на суму 345 879,18 гривень (сума податкового зобов'язання по сплаті ПДФО -115 293,06 грн., штрафні санкцій -230 586,12 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0000622302/0 та №0000701701/0 від 15.04.08р., без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000622302/1 та №0000701701/1 від 23.05.08р., №0000622302/2 та №0000701701/2 від 16.07.2008 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині позову щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначив, що податковим органом неправомірно зазначено про порушення позивачем вимог законодавства, оскільки позивачем виявлено помилку у строки, що не перевищують 1065 днів та зазначено дані про виправлення помилки у наступній податковій декларації.

В частині позову щодо порушення позивачем п.п. «в»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»суд першої інстанції вказав про відсутність правових підстав у відповідача для визначення ДП ДВК №89 віднесення суми ПДВ в розмірі 14720,50 грн. до податкового періоду квітня 2007 р. та нараховування пов'язаних з цим штрафних санкцій, оскільки відносини між позивачем та засудженими є виключно трудовими, оскільки мають всі ознаки трудових відносин, окремо зазначивши, що податковий орган не має визначеного Законом права або будь-якої правової підстави для притягнення до відповідальності позивача за те, що засуджені, які перебувають на території ДП ДВК №89 не мають ідентифікаційного коду.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Ленінському районі визначено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 32 347,00 грн., самостійно зменшені ДП ДВК №89 у податковій декларації за квітень 2007 року, у зв'язку з виправленням позивачем помилки, допущеної у жовтні 2006 року. Згідно акту перевірки, правомірність донарахування податкових зобов'язань обґрунтовано відповідачем тим, що ДП ДВК №89 не надано коригуючої накладної, в реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2007 року коригуючи накладна не зазначена. За результатами попередньої перевірки, акт щодо якої підписано інспекторами, головним бухгалтером та начальником підприємства без заперечень не встановлено відхилень податкових зобов'язань за жовтень 2006 року. Попередній акт перевірки підтверджує правильність визначення податкових зобов'язань за період, який відображено підприємством у розрахунку коригування, внаслідок чого проведене позивачем зменшення податкових зобов'язань у квітні 2007 року є безпідставним.

У рішенні 14933/20/23-2 від 23.05.2008р. про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Ленінському районі на скаргу ДП ДВК №89 на податкове повідомлення-рішення №0000622302/0 від 15.04.08р. правомірність донарахування податкових зобов'язань обґрунтовано тим, що ДП ДВК №89 виправило помилку у самому реєстрі податкових декларації графічним способом (закресленням) а не машинним способом, на думку відповідача, у порушення Наказу №88 Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Порядок заповнення та подання до податкових органів податкової накладної з ПДВ регулюється Наказом ДПА України №165 від 30.05.97 року та Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції Наказом ДПА України № 165 від 30.05 1997 року (на який посилається ДПІ у Ленінському районі як правове обґрунтування своїх дій) врегульовано лише коригування кількісних або вартісних показників відповідно до однієї правової підстави, визначеної п.4.5 статті 4 Закону України «Про даток на додану вартість», а саме - у випадку зміни суми компенсації вартості товару після його поставки.

Як зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, ДП ДВК №89 коригування податкових зобов'язань з ПДВ не проведено, а здійснено виправлення помилки в порядку, передбаченому п.4.4 Наказу ДПА України №166 від 30.05.07р., згідно якого для самостійного виправлення помилки, платник податку має право зазначити уточнені показники у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням строків давності 1065 днів та положень пункту 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ), протягом якого такі помилки самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

З огляду на викладене, є підтвердженим той факт, що ДП ДВК №89 виконано всі необхідні дії, визначені законодавством щодо самостійного виправлення помилок - виявлено помилку у строки, що не перевищують 1065 днів та зазначено дані про виправлення помилки у наступній податковій декларації, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дане податкове зобов'язання є узгодженим з урахуванням виправленої помилки.

Стосовно не віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованих за квітень 2007 року, суми ПДВ у розмірі 14720,50 грн. з послуг, що надавалися ДП ДВК №89 на користь ПП «ТСА»за договором №5 від 10.01.05 р. у квітні та травні 2007 року, внаслідок чого податковим органом визначено штрафну санкцію в розмірі 50% від суми податкових зобов'язань з ПДВ, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як свідчать матеріали справи за договором №5 від 10.01.05 р., послуги ДП ДВК №89 щодо механічної обробки колосників приймалися за результатами надання таких послуг, і з'ясовувалися сторонами за наслідками кожного місяця виконання таких послуг. Факт виконання послуг оформлювався сторонами актами приймання-передачі виконаних послуг, складеними за наслідками кожного місяця терміну дії договору №5 від 10.01.05 р., за умови виконання ДП ДВК № 89 послуг у такому місяці.

Таким чином, незважаючи на те, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська у акті перевірки № 940/23-2/8679764 від 03.04.08 р. без зазначення підтверджуючих такий факт документів визначила, що у квітні 2007 року ДП ДВК №89 виконані послуги щодо механічної обробки колосників на суму 88323,01 грн. із включенням до такої вартості нарахованого ПДВ у сумі 14720,50 грн., та сума такого ПДВ повинна бути відображена у податковій декларації з ПДВ за квітень 2007 р., ДП ДВК №89, керуючись абз. 3 п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. за №168/97-ВР, стверджує, що виконання послуг на цю суму було прийнято ПП «ТСА»у травні 2007 року відповідно до акту приймання-передачі послуг, тому така сума ПДВ цілком правомірно відображена у податковій декларації з ПДВ за травень 2007 р. тобто у податковому періоді, в який включається дата оформлення документу.

Таким чином, відповідач не має правової підстави визначати ДП ДВК №89 віднесення зазначеної суми ПДВ 14720,50 грн. до податкового періоду квітня 2007 р. та нараховувати пов'язані з цим штрафні санкції.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0000701701/0 від 15.04.08р. про нарахування суми податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів найманих працівників на суму 345879,18 грн. колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень, визначених п.1.1, п.1.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», погоджується з висновками суду першої інстанції, що відносини засуджених із ДП ДВК №89, підпадають під визначення трудових, оскільки відповідають всім необхідним ознакам трудових відносин, закріпленим КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи, правомірність донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб податковим органом обґрунтовано тим, що відносини засуджених із працедавцем - ДП ДВК №89 не є трудовими, оскільки засуджені до позбавлення волі не здійснюють власний вибір щодо виконання роботи, проте зобов'язані залучатися до праці на роботах, що визначаються адміністрацією колоній, а також із тих підстав, що із заробітної плати засуджених працедавець не зобов'язаний сплачувати внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Однак, з даним обґрунтуванням податкового органу колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не погоджується з огляду на те, що обов'язковою умовою праці засуджених, відповідно до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України не є позбавлення права засуджених на укладення трудового договору та врегулювання відносин із працедавцем саме відповідно до умов трудового законодавства. До того ж, прямий обов'язок працедавця застосовувати до відносин по оплаті праці засуджених саме трудове законодавство прямо визначений п. 1.1. Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі № 191 від 04.10.2004 року.

Так, працедавець оформлює, трудовий договір, в якому сторонами узгоджується саме вільний вибір професії, роду занять та роботи з числа тих, які є в сфері діяльності працедавця та умови з оплати праці відповідно до тарифів, затверджених на підприємстві працедавця. Приймаючи на роботу працівника засудженого, ДП ДВК №89 приймає на себе всі обов'язки працедавця згідно умов трудового законодавства, у тому числі обов'язки щодо забезпечення робочого місця та знарядь праці, умови дотримання норм робочого часу та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, умов оплати праці відповідно до трудового законодавства. З урахуванням чого, згідно ст.94 КЗпП та ст.1 Закону України «Про оплату праці» на працедавця (позивач) покладено обов'язок по виплаті працівнику (засудженому) саме заробітну плату. Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, дії ДП ДВК №89 по застосуванню податкової соціальної пільги до заробітної плати засуджених прямо врегульовані абз. «в»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на те, що правомірність донарахування податкових зобов'язань мотивовано тим, що засуджені до позбавлення волі не мають ідентифікаційних номерів, колегія суддів не приймає до уваги, в зв'язку з відсутністю у податкового органу визначеного законом права або правової підстави для притягнення до відповідальності позивача за те, що засуджені, що перебувають на території ДП ДВК №89 не мають ідентифікаційного коду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009року у справі №2-а-8659/08/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2009року у справі №2-а-8659/08/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко