Ухвала суду № 29796491, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.

справа № 2а/0470/6949/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Спецсплав" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, визнання недійсним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Спецсплав" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, визнання недійсним та скасування рішення –задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України №0001032305 від 25 червня 2012 року та №0001042305 від 25 червня 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи та при прийнятті постанови, яка оспорюється, мали місце порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття судом першої інстанції неправомірного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 13.04.2012р. №146, №144, №154, №145, згідно із ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіка проведення планових перевірок СГ на ІІ кв. 2012 року фахівцями податкового органу у період з 13.04.2012р. по 30.05.2012р. проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Спецсплав» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами перевірки складено акт від 07 червня 2012 року №814/221/3626869 «про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Спецсплав» (код ЄДРПОУ 30268695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. (Т.1 а.с.73-167).

В ході перевірки було встановлено:

- в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено заниження валового доходу всього у сумі 4322081грн.00коп. в т.ч.: за І квартал 2010 року у сумі 537634грн.00коп.; за ІІ квартал 2010 року у сумі 749986грн.00коп.; за ІІІ квартал 2010 року у сумі 975253грн.00коп.; за ІV квартал 2010 року у сумі 476205грн.00коп.; за І квартал 2011 року в сумі 921919грн.00коп.; за ІІ квартал 2011 року в сумі 661083грн.00коп.;

- в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено його заниження всього у сумі 1592569грн.00коп. у тому числі: за січень 2010 року в сумі 25234грн.00коп.; за лютий 2010 року в сумі 77751гр.н00коп.; за березень 2010 року в сумі 92518грн.00коп.; за квітень 2010 року в сумі 112130грн.00коп.; за травень 2010 року в сумі 47050грн.00коп.; за червень 2010 року в сумі 113542грн.00коп.; за липень 2010 року в сумі 234772грн.00коп.; за серпень 2010 року в сумі 92541грн.00коп.; за вересень 2010 року в сумі 27324грн.00коп.; за жовтень 2010 року в сумі 17840грн.00коп.; за листопад 2010 року в сумі 38225грн.00коп.; за грудень 2010 року в сумі 117100грн.00коп.; за лютий 2011 року в сумі 30008грн.00коп.; за березень 2011 року в сумі 305236грн.00коп.; за квітень 2011 року в сумі 261298грн.00коп.;

- в порушення п.п.14.1180 п.14.1 ст.14 р.І, абз.1 п.46.1 ст.46, п.49.1 та п.49.2, п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51 та п.п. б п.176.2 ст.176 ІV ч.ІІ Податкового кодексу України в результаті не відображення у повному обсязі інформації про нараховані та виплачені доходи приватним підприємцям у платників податку,а також сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за період І, ІІ, ІІІ, ІV, квартали 2011р.;

- порушено п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 абз «а» п.17.2 ст.17 та абз. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1548грн.75коп.;

- в порушення п.2.8, п.3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління Національного банку в Україні від 15.12.2004р. за №637, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 5202грн.64коп.

Крім того, в ході перевірки на думку відповідача, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємців-постачальників за перевіряє мий період, що свідчить про те, що правочини між ПП «СТАС-2007» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки від 07 червня 2012 року №814/221/3626869 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001032305 від 25.06.2012р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5 006 851грн. 50коп., в тому числі: 4 322 081 грн. 00коп. - за основним платежем, 684770грн.50коп. - за штрафними санкціями (а.с.71); №0001042305 від 25.06.2012 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1844076грн.75коп., в тому числі: 1 592 569 грн. 00коп. - за основним платежем, 251 507 грн. 75коп. - за штрафними санкціями (а.с.72).

Як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Спецсплав»та ПП "СТАС-2007" укладено договори №28-01/08 від 28.01.2008р. та №11/01-1 від 04.01.2011р., на виконання умов яких, позивачем здійснено оплату товару в повному обсязі, що підтверджено відповідними розрахунковими документами, а також надано податківцям первинні документи, які свідчать про реальне виконання підприємством своїх обов'язків, податкові та видаткові накладні, завірені банком платіжні доручення. Рахунки-фактури, податкові декларації з ПДВ, товарно-транспортні накладні, а також усі документи, що підтверджують здійснення господарських операцій на виконання договорів укладених з ПП «СТАС-2007».

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: 1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; 2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; 3) у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; 4) у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виходячи з вищевикладеного, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачається, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як було зазначено судом першої інстанції, в ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Окрім того, зазначені в Акті припущення, не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби України №0001032305 від 25 червня 2012 року та №0001042305 від 25.06.2012р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно іншої вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають в складанні Акту №814/221/30268695 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Спецсплав»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, проведення перевірки платника податків, з подальшим складанням акту або довідки за її результатом, є обов'язком податкового органу згідно норм діючого законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків та має лише інформаційний характер. Отже, в даній вимозі позивача слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко