Рішення № 29789461, 04.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.13 р. Справа № 5006/37/162/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лідієвка», м. Донецьк, ідентифікаційний код 33341039

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», м. Донецьк, ідентифікаційний код 31226834

про: стягнення заборгованості з компенсації фактичних витрат по сплаті податку на землю за користування площею у розмірі 50669,64 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Курилова О.Ю. (за довіреністю№91 від 11.12.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.01.2013р. на 04.02.2013р, з 04.02.2013р. на 18.02.2013р., з 18.02.2013р. на 04.03.2013р.

У судовому засіданні 04.03.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лідієвка», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з компенсації фактичних витрат по сплаті податку на землю за користування площею у розмірі 50669,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань у період з травня по вересень 2012р. за договором про відшкодування витрат по сплаті податку на землю за користування площею № 498 від 29.02.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про відшкодування витрат по сплаті податку на землю за користування площею № 498 від 29.02.2012р., претензію №1/1270 від 13.09.2012р., рахунки за травень-вересень 2012р., рахунки б/н від 12.10.2012р., розрахунок суми боргу, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивач надав додаткові документи (а.с.а.с. 33-40, 48-72).

Відповідач своєї позиції по суті спору суду не довів, лише надав клопотання про відкладення розгляду справи №б/н від 11.01.2013р.(а.с.27), ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків, складених Позивачем на виконання вимог суду (а.с.а.с.51, 52).

Належне повідомлення Відповідача підтверджується поштовим повідомленням про отримання ухвал суду (а.с.а.с. 26, 73, 74).

В свою чергу, згідно довідки №1/61 від 15.01.2013р. (а.с.34) за підписом керівника та головного бухгалтера відокремленого підрозділу Позивача заявлена до стягнення Відповідачем в перебігу розгляду справи не погашена.

У судовому засіданні 04.03.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішені спору за наявними матеріалами незалежності від відсутності представника Відповідача.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача без пояснення причин і ненадання певних документів не перешкоджає такому розгляду, тим більше, що судом було представлено достатньо часу для надання до матеріалів справи у письмовому вигляді своєї позиції по суті розглядуваного спору з приведенням відповідних доказів (у разі наявності), а подальше відкладання розгляду справи є неможливим через сплив наявного процесуального строку її розгляду.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 року між Позивачем (Сторона 1) та Відповідачем (Сторона 2) було укладено договір №498 (а.с.49), відповідно до п.п.1.1, 5.2 договору Сторони домовились про відшкодування витрат зі сплати податку на землю Стороною 2 з використання площ, розташованих на території відособленого підрозділу «Шахта «Лідієвка» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» загальною площею 21 656 кв.м., визначеною відповідно до акту виміру площ та викопіюванню з плану промплощі шахти «Лідієвка» (а.с.50 зворотна сторона), які є невід'ємною частиною договору для ведення Стороною 2 робіт з переробки вугільної продукції, строком дії до 31.12.2012р.

Розділом 3 договору встановлені витрати з відшкодування фактичних витрат зі сплати податку на землю, відповідно до якого витрати Сторони 2 становлять 101339,25 грн. без урахування ПДВ на рік (п.3.1), які сторона 2 відшкодовує стороні 1 щомісячно, шляхом перерахування рівних платежів у розмірі 8 444,94 грн. на розрахунковий рахунок Сторони 1 протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту відшкодування фактичних витрат, відповідно до виставленому Стороною 1 рахунку.

Згідно з п. 2.2. договору, сторона 2 зобов'язується своєчасно відшкодовувати Стороні 1 фактичні витрати зі сплати податку на землю в розмірі та строки, визначеними договором.

В період стягуваної заборгованості Позивачем складалися акти-рахунки (а.с.а.с.11-15) та 17.10.2012р. на їх підставі був виставлений загальний рахунок-фактура від 12.10.22012р. (а.с.16).

Відповідно до наданих платіжних доручень (а.с.а.с.65-70) Позивачем було сплачено податок на землю за період з лютого по вересень 2012р., проте як вибачається з наданого акту звіряння-розрахунків (а.с.51) Відповідачем було відшкодовано податок на землю лише за липень 2012р. у розмірі 20267,86 грн., у зв'язку із чим заборгованість становить 50 669,65 грн.

13.09.2012р. Позивач звернувся до відповідача із претензією №1/1270 (а.с.10). щодо необхідності сплати наявної заборгованості за травень - серпень 2012р. у розмірі 40535,72 грн.

У зв'язку із незадоволенням претензійних вимог Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом додатково нарахувавши заборгованість за вересень 2012р.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про відшкодування витрат по сплаті податку на землю за користування площею.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України, адже в силу положень ст.627 Цивільного кодексу України сторони не позбавлені можливості врегулювати майнові відносини, пов'язані із відшкодуванням витрат зі сплати земельного податку шляхом укладання договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку з відшкодування витрат зі сплати податку на землю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонам акту відшкодування фактичних витрат згідно виставленого рахунку відповідно до умов п. 3.2. договору № 498 від 29.02.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи грошові зобов'язання з відшкодування понесених Позивачем витрат зі сплати земельного податку за період з травня по вересень 2012р. на суму 50669,64 грн. не виконані попри виставлення 17.10.2012р. відповідного рахунку на їх сплату - належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення та несвоєчасне здійснення оплати з відшкодування понесених витрат кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 25.10.2012р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу.

Оскільки наявність боргу у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не спростована, остільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу - в сумі 50669,64 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лідієвка», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33341039) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31226834) про стягнення заборгованості з компенсації фактичних витрат по сплаті податку на землю за користування площею у розмірі 50669,64 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31226834) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33341039) заборгованість з компенсації фактичних витрат по сплаті податку на землю за користування площею у розмірі 50669,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31226834) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33341039) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2013р.

Суддя Попков Д.О.