Рішення № 29789548, 28.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.13 р. Справа № 5006/17/87/2012 (34/17-47

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог,

на стороні відповідача: Дворецького Володимира Петровича

про стягнення 27771,90грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Какоркіна З.М. - за дов.№965 від 15.10.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не з'явилась.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.02.2013р. з 10-05год. до 10-10год.

СУТЬ СПОРУ:

18.09.2012р. до господарського суду Донецької області з господарського суду Одеської області надійшла справа №34/17-4770-2011 за позовом Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ до відповідача Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 27771,90грн. (з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог №1381 від 29.11.2011р. - т.1, а.с.39-41).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2012р. справу прийнято до свого провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дворецького Володимира Петровича (т.1, а.с.118).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на: постанову Святошинського районного суду м.Києва від 19.02.2010р. у справі №3-9072010р.; Звіт №108 від 05.02.2010р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу; заяву на виплату страхового відшкодування вх.№1396 від 25.01.2010р.; лист-відповідь на заяву вих.№339-04 від 20.04.2010р.; претензію №14/АТП490 від 16.06.2010р.; лист-відповідь на претензію вих.№745-08 від 27.08.2010р. тощо.

Позивач протягом розгляду справи господарським судом Донецької області надав:

1) клопотання №7281 від 17.10.2012р. про призначення автотоварознавчої експертизи (т.1, а.с.138);

2) оригінали договору №38 від 27.04.2010р. на виконання робіт з ремонту автомобіля після ДТП та Акту виконаних робіт №Д-00000010 на загальну суму 22980,20грн. з відмітками УДК у Шевченківському р-ні м.Києва про здійснення оплати (т.1, а.с.139-141);

3) уточнення до позовної заяви б/н б/д, в якому зазначив, з яких вимог складається заявлена до стягнення сума позовних вимог у розмірі 27771,90грн., та просив суд стягнути з відповідача: кошти, сплачені за ремонт автомобіля у сумі 22980,20грн., 3036,70грн. інфляційних нарахувань на суму збитків, 1755грн. пені (т.2, а.с.6-7).

4) письмові пояснення від 28.02.2013р. щодо висновку автотоварознавчої експертизи (т.2, а.с.37-38).

15.10.2012р. на адресу суду від Святошинського районного суду м.Києва супровідним листом №А-6 від 10.10.2012р. надійшли копії адміністративної справи №3-907/10 про притягнення до адміністративної відповідальності Дворецького В.П. за ст.124 КупАП (т.1, а.с.123-132).

Ухвалою суду від 17.10.2012р. на підставі відомостей зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14900170 від 16.10.2012р. змінено найменування відповідача у справі №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) з Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Одеса (ЄДРПОУ 30244124) на Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», м.Донецьк (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30244124) (т.1, а.с.134-136, 146-147).

12.11.2012р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи на іншу дату та долучення до матеріалів справи копій документів на підтвердження свого правового статусу (т.2, а.с.2-5).

Ухвалами господарського суду від 15.11.2012р. у справі №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинене (т.2, а.с.9-11).

09.01.2013р. до канцелярії господарського суду супровідним листом №11053/12-54 від 28.12.2012р. повернулись матеріали справи №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) з висновком судової автотоварознавчої експертизи №11053/12-54 від 28.12.2012р. (т.2, а.с.22-29).

Ухвалою від 31.01.2013р. сторони викликано до господарського суду Донецької області для вирішення питання про поновлення провадження у справі №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) на 28.02.2013р. (т.2, а.с.31).

Ухвалою господарського суду від 28.02.2012р. провадження у справі №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) поновлене (т.2, а.с.40).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 17.10.2012р., 15.11.2012р., 28.02.2013р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.121; т.2, а.с.1, 17, 35).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2010р. на пр-ті Перемоги, 142 в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) - зіткнення автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з. 05135 АН, під керуванням Дворецького Володимира Петровича та автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. 110022, під керуванням Ваганова Василя Миколайовича (т.1, а.с.10, 126).

Наявність вини Дворецького В.П. у порушенні п.12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Святошинського районного суду м.Києва від 19.02.2010р. у справі №3-907/2010р. (т.1, а.с.131).

25.01.2010р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою вх.№1396 про виплату страхового відшкодування (т.1, а.с.24).

Зі Звіту №108 від 05.02.2010р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (далі - Звіт №108, т.1, а.с.12-22) вбачається, що 01.02.2010р. до ТОВ «Незалежна Експертно-Асистуюча Компанія» від відповідача надійшла заява про проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Згідно зі Звітом №108 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. 110022, складає 20214,42грн.

Листом №339-04 20.04.2010р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність на момент ДТП від 23.01.2010р. діючого договору страхування цивільно-правової відповідальності власника ТЗ «ВАЗ», д.н.з. 05135 АН, Дворецького В.П. (т.1, а.с.25).

27.04.2010р. позивач подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву про відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП від 23.01.2010р. (т.1, а.с.26).

06.05.2010р. позивач отримав від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь №8624/3-2-05 від 29.04.2010 «Про відмову у відшкодуванні», обґрунтовану тим, що цивільно-правова відповідальність Дворецького В.П. на час ДТП була застрахована ЗАТ «Міська страхова компанія» Полісом №ВС 9394156 (т.1, а.с.27).

Згідно з Полісом №ВС 9394156 Закрите акціонерне товариство «Міська страхова компанія» застрахувало цивільно-правову відповідальність Дворецького Володимира Петровича - страхувальника автомобіля марки ВАЗ-21063, д.н.з. 05135 АН - з лімітом відшкодування за майнову шкоду 25500грн. та франшизою 00,0грн. Період дії полісу: з 00-00год. 23.01.2010р. до 22.01.2011р. включно (т.1, а.с.28).

27.04.2010р. між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності Заєць О.Ю. укладено Договір №38 на виконання робіт з ремонту автомобіля після ДТП (т.1, а.с.42-43), на підставі якого пошкоджений автомобіль «Тойота Камрі», д.н.з. 110022, було відремонтовано. Згідно з Актом виконаних робіт №Д-00000010 вартість робіт склала 22980,20грн. (т.1, а.с.44).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №14/АТП490 від 16.06.2010р., в якій вимагав розглянути у встановлені законом строки подану ним заяву вх.№1396 від 25.01.2010р. про виплату страхового відшкодування (т.1, а.с.29-31).

31.08.2010р. позивач отримав відповідь вих.№745-08 від 27.08.2010р., в якій відповідач повідомив, що звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовною заявою про визнання полісу №ВС 9394156 від 23.08.2010р. недійсним, у зв'язку з чим компанія матиме можливість прийняти рішення за претензією після прийняття судом рішення (т.1, а.с.32).

На час подання позовної заяви (03.11.2011р.) відповідач не сплатив суму збитків, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.39-41), прийнятої господарським судом Одеської області (т.1, а.с.55), є стягнення 27771,90грн., а саме: 22980,20грн. - кошти, сплачені за ремонт автомобіля, 3036,70грн. - інфляційні нарахування на суму збитків, 1755грн. - «подвійна облікова ставка за півроку» (пеня) (т.2, а.с.6-7).

1. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 22980,20грн. сплачених за ремонт автомобіля коштів підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов'язок з її повного відшкодування покладається на винну особу - тобто у даному випадку на Дворецького Володимира Петровича.

В свою чергу цивільно-правова відповідальність Дворецького В.П. на час ДТП була застрахована відповідачем згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС 9394156 (т.1, а.с.27, 28). Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Міська страхова компанія» саме в межах умов Полісу №ВС 9394156, який і є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням приписів ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) відповідальність страховика (відповідача) за завдані майну третьої особи (позивача) збитки обмежується передбаченим Полісом №ВС 9394156 лімітом відповідальності страховика та розміром оціненої шкоди. Зокрема, статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Зазначене повністю узгоджується з приписами ст.1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з Полісом №ВС 9394156 ліміт відшкодування за майнову шкоду становить 25500грн., розмір франшизи - 00,00грн.

Згідно зі Звітом №108 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. 110022, складає 20214,42грн. (т.1, а.с.13).

Згідно з Актом виконаних робіт №Д-00000010 фактична вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. 110022, склала 22980,20грн. (т.1, а.с.44).

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи у справі №5006/17/87/2012 (34/17-4770-2011) було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд експерта поставлені питання:

1. Яка вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 23.01.2010р. у м.Києві транспортному засобу «Тойота Камрі» (державний номер 110022, 2008 рік випуску) - з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу?

2. Чи є обґрунтованим збільшення вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Тойота Камрі» (державний номер 110022) порівняно з сумою збитків, визначеною у «Звіті №108 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу», виходячи з відомостей, зазначених в Акті виконаних робіт №Д-00000010, складеному СПД Заєць О.Ю. під час проведення відновлювального ремонту зазначеного автомобіля? (т.2, а.с.9-10).

У Висновку судової автотоварознавчої експертизи №11053/12-54 від 28.12.2012р. (т.2, а.с.22-29) надано наступні відповіді на питання суду:

- на перше питання: вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 23.01.2010р. у м.Києві транспортному засобу Тойота Камрі (д.н. 110022, 2008рік випуску) з урахуванням фізичного зносу складає 20800,28грн.

- на друге питання: збільшення вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Тойота Камрі (д.н. 110022) порівняно з сумою збитків, визначеною у «Звіті №108 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ», виходячи з відомостей, зазначених в Акті виконаних робіт №Д-00000010, складеному Заєць О.Ю. під час проведення відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, є обґрунтованим, оскільки в акті виконаних робіт, складеному СПД Заєць О.Ю., визначена вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу. В Звіті №108 визначена вартість матеріального збитку, тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (т.2, а.с.25-26).

Дослідивши Висновок №11053/12-54 від 28.12.2012р., суд вважає його таким, що відповідає приписам ст.42 ГПК України та приймає його як письмовий доказ у даній справі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів, сплачених за ремонт автомобіля, а саме про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу Тойота Камрі (д.н. 110022) з урахуванням фізичного зносу в сумі 20800,28грн.

2. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3036,70грн. інфляційних нарахувань на суму збитків не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.36 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) після розгляду страховиком наданих йому документів про ДТП страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення. Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.36 Закону (в редакції, що діяла на момент подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог) страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку (п.36.1).

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п.36.2).

Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п.36.7).

Як зазначалось вище, позивач двічі (25.01.2010р. - з заявою вх.№1396 від 25.01.2010р. про виплату страхового відшкодування та з претензією №14/АТП490 від 16.06.2010р. - доказів на підтвердження дати отримання відповідачем претензії позивач суду не надав) звертався до відповідача з метою отримання страхового відшкодування (т.1, а.с.24, 29-31).

На обидва звернення позивач отримав вмотивовані відповіді про відмову у виплаті страхового відшкодування (листи вих.№339-04 від 20.04.2010р. та вих.№745-08 від 27.08.2010р. - т.1, а.с.25, 32). Зазначені відповіді позивачем оскаржені не були, а отже, залишились чинними.

Зазначені обставини та аналіз наведених вище приписів ст.36 Закону свідчать про невизнання страховиком (відповідачем) майнових вимог заявника (позивача) і, відповідно, про відсутність у відповідача станом на момент розгляду даного спору грошового зобов'язання перед позивачем, за прострочення виконання якого настають передбачені частиною другою ст.625 ЦК України наслідки у вигляді стягнення інфляційних нарахувань.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач має право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за заподіяний збиток, лише у межах понесеного матеріального збитку у вигляді вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - без права на розширення вказаних меж.

Наведене не суперечить приписам п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно з яким збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для нарахування інфляційних на суму збитків.

3. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1755грн. пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як на підставу заявлення вимоги про стягнення пені позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо виплати сплачених за ремонт автомобіля коштів, а також на приписи ст.37 Закону, відповідно до якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (п.37.2).

З підстав, наведених щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму збитків, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання перед позивачем, за порушення якого наступають передбачені Законом наслідки у вигляді стягнення пені.

Крім того, розглянувши заяву про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.39-41), а також уточнення до позовної заяви б/н б/д (т.2, а.с.6-7), суд встановив, що розрахунок заявленої до стягнення пені в сумі 1755грн. не є обґрунтованим, оскільки позивачем не визначений момент виникнення у нього права вимагати виконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування та, відповідно, не зазначений період, за який ним нараховано пеню, а отже, у суду відсутня можливість перевірити правильність обчислення подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період нарахування пені.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою №1417 від 07.12.2011р. про повернення 229,80грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених, але не використаних для подання позовної заяви у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про судовий збір» (т.1, а.с.57).

Суд відмовляє в задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.

У разі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу без подальшого звернення до суду у господарського суду відсутні правові підстави для ухвалення судового рішення з питання повернення зазначених платежів з державного бюджету. Зазначені кошти повертаються відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002р. за №1000/7288 (з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до приписів абз.3 ч.1, абз.4 ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, згідно зі ст.ст.22, 625, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України; ст.ст.22, 28, 29, 36, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 41, 42, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 27771,90грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України (04116, м.Київ, вул.Довнар-Запольського, 8; р/р №31255273210288 в ГУДКУ в м.Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 14317108) 20800,28грн. збитків, 1057,21грн. судового збору, 2663,17грн. витрат з оплати судової автотоварознавчої експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 05.03.2013р.

Суддя Шилова О.М.