Ухвала суду № 29788316, 05.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5363/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Люлькіс Ірина Михайлівна

відповідач (апелянт) : Мазур Василь Антонович, Пенська Олена Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш". Не погодившись з прийнятим рішенням, Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, на підставі наказу Козятинської ОДПІ № 534 від 07.07.2012 р. Старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Козятинської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Леон-Ш" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Тандем-Центр" за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 23.07.2012 р. № 55/22/33623460.

Висновками перевірки зафіксовано порушення ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 628544,00 грн., в тому числі: серпень 2011 року на 12799 грн., вересень 2011 року на 59900 грн., жовтень 2011 року на 306993 грн., листопад 2011 року на 156012 грн., грудень 2011 року на 92840 грн.

Як вбачається згідно акту перевірки податковим органом встановлено завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій "Придбання, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% на суму 628544,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Тандем-Центр" згідно податкових накладних на загальну суму 755438,75 грн. Зазначена різниця виникла у зв'язку з тим, що актом перевірки від 28.03.2012 р. № 26/23/33623460 було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 126894,00 грн.

В подальшому актом перевірки від 26.09.2012 р. № 75/22/33623460 було встановлено завищення ТОВ "Леон-Ш" податкового кредиту за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. на суму 126894,00 грн.

На підставі акту від 23.07.2012 р. №55/22/33623460 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. № 0000612301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 628544,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 314272,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що згідно реєстрів податкових накладних встановлено, що ТОВ "Леон-Ш" здійснював операції з придбання товаро-матеріальних цінностей та відповідно відносило до податкового кредиту суми ПДВ від постачальників згідно податкових накладних, однак під час проведення у ТОВ "Леон-Ш" відсутні оригінали вищезазначених накладних, до перевірки надано лише копії цих документів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочини ТОВ "Леон-Ш" з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

14 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" (Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" (Покупець) уклали договір №4 поставки товару. Згідно п. 1.1 даного договору Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки є такий товар: відсів, щебінь та інші будівельні матеріали.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" було укладено договір №7 поставки товару від 04.05.2011 р. Згідно п. 1.1 даного договору Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки є такий товар: мазут, бітум, дизельне пальне.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" було укладено договір оренди транспортних засобів № 2 від 26.01.2011 р. та договір оренди транспортних засобів № 3 від 27.01.2011 р. Предметом зазначених договорів є надання у строкове платне користування транспортних засобів.

Між зазначеними контрагентами був укладений договір про надання послуг від 03.10.2011 р. Так, згідно п.1.1 виконавець, відповідно до умов договору надає ТОВ "Леон-Ш" послуги автомобілями по перевезенню щебеня, відсіву.

В підтвердження того, що ТОВ "Леон-Ш" реально отримувало товар, надавалися в оренду транспортні засоби та отримувалися послуги, суду надано податкові накладні № 45 від 03.08.2011 р., № 46, № 47 від 05.08.2011 р., № 48 від 08.08.2011р., № 49 від 30.08.2011 р., № 50 від 30.08.2011 р., № 51 від 31.08.2011 р., № 58 від 02.09.2011 р., № 61, № 62 від 05.09.2011 р., № 63 від 06.09.2011 р., № 64 від 07.09.2011 р., № 66 від 08.09.2011 р., № 68, № 69 від 29.09.2011 р., № 70 від 30.09.2011р., № 71 від 03.10.2011 р., № 73 від 04.10.2011 р., № 74, № 80 від 05.10.2011 р., № 75, № 81 від 06.10.2011 р., № 76 від 07.10.2011 р., № 77, № 79 від 10.10.2011р., № 84 від 11.10.2011 р., № 85 від 13.10.2011 р., № 86 від 14.10.2011 р., № 88 від 27.10.2011 р., № 89 від 28.10.2011 р., № 90 від 28.10.2011р., № 91 від 03.11.2011 р., № 92 від 04.11.2011 р., № 93 від 07.11.2011 р., № 95, № 96 від 29.11.2011 р., № 97 від 30.11.2011 р., № 99 від 02.12.2011 р., № 100 від 05.12.2011 р., № 104 від 06.12.2011 р., № 105 від 07.12.2011 р., № 106 від 08.12.2011 р., № 107 від 09.12.2011 р., № 108 від 12.12.2011 р., № 110, № 111 від 29.12.2011 р., № 113 від 30.12.2011 р.

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбаченою ПК України.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Позивачем на підтвердження того, що отримані товари використовувалися в подальшій господарській діяльності, було надано договір № 10 (приготування) від 19.04.2011 р., укладений між ТОВ "Леон-Ш" ("Замовник") та "Калинівська ДЕД" ДП "Вінницький облавтодор", згідно якого виконавець робить приготування гарячої асфальтобетонної суміші з матеріалів замовника на власній виробничій базі - АБЗ на умовах, вказаних у даному договорі. Надані були також акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 р.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

В акті перевірки від 23.07.2012 р. №55/22/33623460 містяться посилання на акт перевірки Гайворноської МДПІ від 21.06.2012 р. № 43/2200/36761266 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тандем-Центр" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Магістраль-Дніпро" та ПП "Буйнагар", яким встановлено порушення ТОВ "Тандем-Центр" вимог податкового законодавства.

Разом з тим суд звертає увагу не те, що у постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням відповідача стосовно, того що позивач під час перевірки не надав оригінали первинних документів за перевіряємий період. Так в матеріалах справи є акт Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 26/2333623460 від 28.03.2012 року про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року. Аналізуючи дані акти колегія суддів дійшла до висновку, що в даних актах співпадаю періоди перевірок, проте в акті від 28.03.2012 року відсутні будь які згадки про відсутність оригіналів первинних документів за перевіряємий період.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 березня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.