Ухвала суду № 29788312, 26.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5308/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивач : Широкий Сергій Валерійович

відповідач (апелянт) : Зоря Ігор Анатолійович, Гуменюк Оксана Іванівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Ладижинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 39 до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Ладижинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№39) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року задоволено адміністративний позов Ладижинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 39. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, в жовтні 2012 року Тростянецькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Ладижинської ВК (№39) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889 - ІV, п.36.1 ст. 36, п. 54.2 ст. 54, п.п.168.1.1, 168.1.2 , 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- ІV.

За результатами проведеної перевірки Тростянецькою ОДПІ складено акт перевірки № 201/17/08562565 від 25.10.2012р.

На підставі акта №201/17/08562565 від 25.10.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000441755 від 07.11.2012 року по податку з доходів найманих працівників в сумі 180 167,80 грн. з них: за основним платежем - 144 134,24 грн. та за штрафними санкціями - 36 033,56 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що висновок відповідача про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на доходи фізичних необґрунтований. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

П.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

П. 176.1 "е" ст.. 176, п. 176.2 "а" ст.. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Ст.118 Кримінально - виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до норм ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету врегульований розділом ІV Податкового кодексу України (ст.ст. 162-178). В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентується пунктом 168.1 статті 168 ПК України.

Так, відповідно до вимог зазначеної норми, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно акту перевірки, перевіряємим був період з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р. Якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, в даному випадку з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р., то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку. Незважаючи на вказане, податковий орган вийшов за межі вказаного періоду та при обчисленні грошового зобов'язання врахував суму, яка виникла до 01.01.2010 р. Більш того, підстави її виникнення та період податковим органом не досліджувались.

Згідно пункту 78.7 статі 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки;. судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В порушення наведених норм, податковий інспектор первинні документи, які б підтверджували суму грошового зобов'язання, яке існувало станом на 01.01.2010 р. та період його виникнення не досліджував. Відтак, зазначена у акті сума (що існувала станом на 01.01.10 р.) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною податковим органом.

Враховуючи вищезазначене, оскільки податковий орган чітко встановив період перевірки, а саме: з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року, період, який не визначений ним наказом про проведення перевірки та направлення на перевірку, податковий орган позбавлений можливості перевіряти його. Тобто, податковим органом протиправно включено до розрахунку суму кредитованого сальдо у розмірі 111 547,08 грн., тому така сума не являлась наслідком порушення позивачем норм законодавства станом на 01.01.2010 року.

Наслідком встановлення колегією суддів невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В даному випадку, суд вважає, що невірно нараховану суму податкового зобов'язання не можливо виокремити.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 березня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.