Ухвала суду № 29788247, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ К/9991/50962/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року

у справі № 2а/1570/7326/2011

за позовом Приватного підприємства «Стройінжсервіс»(далі -позивач, ПП «Стройінжсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі -відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Стройінжсервіс»звернулось у вересні 2011 року до суду з адміністративним позовом про свизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.07.2011 року № 0003732301/0 та № 0003752301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0003752301/0 від 14.07.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 365 363,00 гривні, в тому числі 292 290,00 гривень за основним платежем та 73 073,00 гривні за штрафними санкціями, а також № 0003732301/0 від 14.07.2011 року, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 456 705,00 гривень, у тому числі 365 364,00 гривні за основним платежем та 91 341,00 гривня за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якої відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ПП «Стройінжсервіс» зареєстроване 29.05.1996 року та перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси як платник податків.

В період з 29.06.2011 року по 30.06.2011 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Стройінжсервіс» щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт № 187/23-213/20958886 від 30.06.2011 року, в якому зазначено про порушення ПП «Стройінжсервіс» вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 365 364,00 гривні та вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 292 290,00 гривень.

На підставі цього акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003752301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП «Стройінжсервіс» було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 365 363,00 гривні, в тому числі 292 290,00 гривень за основним платежем та 73 073,00 гривні за штрафними санкціями, а також № 0003732301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП «Стройінжсервіс» було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 456 705,00 гривень, в тому числі 365 364,00 гривні за основним платежем та 91 341,00 гривні за штрафними санкціями.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про те, що що відповідно до норм діючого законодавства, з моменту оплати коштів за товар та отримання ПП «Стройінжсервіс» податкових накладних від ТОВ «Інсайд-Груп» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді. Також, судами зазначено, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ПП «Стройінжсервіс» та ТОВ «Інсайд-Груп»у встановленому законом порядку недійсними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх, які задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що основними видами діяльності ПП «Стройінжсервіс»є будівництво будівель та інших споруд, доріг, діяльність у сфері інжинірингу та виробництво будівельних металевих конструкцій. З метою здійснення цієї діяльності у перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ «Інсайд-Груп»будівельні матеріали, фурнітуру, витратні матеріали та обладнання, що оформлювалося видатковими накладними.

Так, в Акті перевірки, відповідач зазначає, що правовідносини ПП «Стройінжсервіс»з ТОВ «Інсайд Груп»мали безтоварний характер та ПП «Стройінжсервіс»не отримав товар, вказаний у видаткових та податкових накладних, оформлених його контрагентом -ТОВ «Інсайд-Груп», а саме -будівельні матеріали.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2008 році, ПП «Стройінжсервіс»було укладено ряд договорів на проведення капітального ремонту, реконструкції об'єктів нерухомості та виконання будівельно-оздоблювальних робіт, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Зокрема, були укладені наступні договори з ВАТ «Одеський припортовий завод»: Договори № 13/7 на реконструкцію та № 13/14 на капітальний ремонт від 03.04.2008 року (з Додатковою угодою № 1 від 10.07.2008 року); Договір № 13/13 на капітальний ремонт від 04.04.2008 року; Договір № 40 на капітальний ремонт від 21.07.2008 року; Договори № 14/к на капітальний ремонт (з Додатком № 1) та № 14/6 від 29.07.2008 року. Крім цього, у 2008 році діяв договір з ТОВ «Санта» № 1КЗ від 23.05.2007 року на проведення будівельно-оздоблювальних робіт (з додатками № № 1-4). Згідно додаткових угод від 31.10.2007 року та 29.12.2008 року до вказаного договору, строк виконання робіт був встановлений з 01.06.2007 року по 01.03.2010 року. Усі вказані договори передбачали виконання будівельних, ремонтних та оздоблювальних робіт протягом 2008 року, що, відповідно, вимагало придбання будівельних та інших матеріалів, частина яких була отримана від ТОВ «Інсайд Груп»за відповідними видатковими накладними. Зокрема, Додатком № 1 до договору № 14/к на капітальний ремонт з ВАТ «Одеський припортовий завод», прямо передбачено використання матеріалів, номенклатура яких збігається з номенклатурою товару, придбаного у ТОВ «Інсайд Груп» (грунт, фарба, шпаклівка).

Факт виконання відповідних будівельних, ремонтних та оздоблювальних робіт за вказаними вище договорами та, відповідно, використання, будівельних матеріалів, підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій актами прийомки виконаних підрядних робіт з підсумковими відомостями ресурсів та встановлено, що перевезення будівельних матеріалів здійснювалось на підставі договору оренди транспортних засобів № С0108 від 01.01.2008 року між ПП «Стройінжсервіс» та ТОВ «Санта», яке також надавало послуги водіїв, що підтверджено довідкою. Наявність у ТОВ «Санта»вказаних у довідці транспортних засобів у відповідний період підтверджена дослідженими судами свідоцтвами про їх реєстрацію та тимчасовим реєстраційним талоном. Передача автомобілів у користування ПП «Стройінжсервіс» підтверджена дослідженим судом Актом приймання-передачі техніки згідно договору оренди транспортних засобів № С0108 від 01.01.2008 року, отримані послуги зафіксовані в досліджених судами Актах прийому-передачі виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що наведені вище документи у їх сукупності доводять використання придбаних у ТОВ «Інсайд Груп» будівельних матеріалів у власній господарській діяльності ПП «Стройінжсервіс», зв'язок понесених витрат з цією діяльністю та наявність економічної мети придбання цих матеріалів.

Стосовно тверджень касатора, з приводу відсутності товарно-транспортних накладних, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно зазначив, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість»(чинні у перевіряємому періоді) товарно-транспортні накладні не передбачені в якості документів, з наявністю яких пов'язується право підприємства на включення відповідних сум до складу валових витрат чи до складу податкового кредиту. Більш цього, пунктом 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо передбачена заборона установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені, у цьому Законі. Аналогічно, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлена заборона включення до складу податкового кредиту лише сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, всі інші документи, з наявністю яких законодавство не пов'язує виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, мають братися до уваги лише у їх сукупному аналізу, з метою визначення товарності та реальності операцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Стосовно доводів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що усі правочини між ПП «Стройінжсервіс» та ТОВ «Інсайд-Груп» є фіктивними та не були направлені на створення реальних наслідків, суд касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зазначив наступне.

Цивільний Кодекс України (далі -ЦК України) містить загальні правила про недійсні правочини, згідно яких -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України). При цьому даний закон поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення. Повний перелік нікчемних правочинів встановлений в самому ЦК України та є виключним. Вищезгадана операція купівлі між ПП «Стройінжсервіс»та ТОВ «Інсайд-Груп»не містить обставин, викладених в ЦК України та, відповідно, не є нікчемною.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна, фізичної, юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між тим, в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не має посилання на будь-які ознаки зазначеної статті, які б давали підстави вважати даний правочин нікчемним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій про те, що у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про те, що підприємство отримувало податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства, що обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, законодавством України не передбачено.

З урахуванням викладених вище обставин та правових норм, на думку колегії суддів касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач та його контрагент ТОВ «Інсайд-Груп» на момент здійснення вказаних господарських операцій.

Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Інсайд-Груп»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту та право на відповідне збільшення своїх валових витрат, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року у справі № 2а/1570/7326/2011 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько